ГОЛОВНЕ — ХТО РАХУВАТИМЕ...
ІДЕЯ З МОДЕРНІЗАЦІЄЮ ЗАКОНУ ПРО ВИБОРИ ПРЕЗИДЕНТА ЗДАТНА ПОДІЛИТИ ПОТЕНЦІЙНИХ КАНДИДАТІВ НА «БІЛИХ» І «ЧОРНИХ» Після невдалої спроби створити мегакоаліцію у Верховній Раді та переписати «під себе» Конституцію БЮТ та Партія регіонів нагадують такий собі маятник. Скажімо, по парних днях він рухається в бік сварок та взаємних звинувачень, а по непарних — до потенційної співпраці. Навіть попри те, що до суцільного «благоденствія» у двох найбільших політичних сил поки не дійшло, від зусиль забезпечити собі щасливе політичне майбутнє вони не відмовляються. Блокування представниками Партії регіонів парламентської трибуни — це відверте намагання зашкодити й без того невпевненій роботі Кабінету Міністрів. Передусім тому, що «регіонали» (принаймні ті з них, хто розуміється на економіці) не можуть не усвідомлювати: їхніх пропозицій з «ощасливлення найбідніших» не витримає жоден бюджет. Варто згадати, як менш, ніж два роки тому Микола Азаров — на той час перший віце-прем'єр і міністр фінансів в одній особі — доволі емоційно реагував на пропозиції опозиційного БЮТ... збільшити соціальні виплати. Причому крилата фраза пана Азарова «да пошли вы все!» прозвучала, коли у світі ще не було фінансово-економічної кризи. Та й пропозиції БЮТ тоді не мали аж такого фінансового навантаження, як нині в «регіоналів». Ще один приклад поєдинку не на життя, а на смерть між двома потенційними кандидатами в Президенти — вівторкова пропозиція «регіоналів» зібрати позачергову парламентську сесію. Цікаво виходить: додатково попрацювати пропонують ті, хто саме тепер працювати не хоче сам, та ще й заважає це робити іншим. Такої «логіки», за всього бажання, жодним виборцям пояснити не вдасться. Очевидно, що мета в «регіоналів» — зовсім інакша. І бютівці не оминули нагоди викрити парламентських колег. За словами одного з лідерів фракції Андрія Кожем'якіна, Партія регіонів робить усе, щоб відправити уряд Юлії Тимошенко у відставку. Бо працювати без кількох міністрів (нехай навіть і ключових) це — одне, а от не мати на прем'єрському престолі Юлії Тимошенко — зовсім інше. Звісно, амбітна Юлія Володимирівна й за таких умов ітиме в Президенти, та можливості вона матиме дещо обмеженіші. Назбирати достатню кількість прихильників відставки Кабінету Міністрів — справа теоретично можлива. Та на нинішній сесії поставити відповідне питання в порядок денний уже не можна — «регіональна» пропозиція висловити недовіру КМ розглядалася ще на початку нинішньої сесії. Можливо, однопартійці Віктора Януковича нині й кусають собі лікті за той непродуманий крок (у січні усім була очевидна безперспективність затії), та що вдієш... Позачергова сесія може знадобитися народним депутатам іще для одного «бліцкригу». І в цьому випадку, певніше за все, йтиметься про спільність інтересів Юлії Тимошенко та Віктора Януковича. Конкретніше — про їхній намір узаконити в Україні нові правила президентської кампанії. Розмови на тему необхідності ухвалення нового закону про вибори глави держави виникли вже давненько. І що найцікавіше, ініціатором цих розмов був не Віктор Янукович, не Юлія Тимошенко і навіть не котрийсь з їхніх підлеглих. Озвучив цю ідею спікер Верховної Ради Володимир Литвин. Саме він у пориві бажання «вберегти державу від нескінченно довгого виборчого процесу» висловився за необхідність скорочення кампанії зі 120 до 90 діб. Володимир Михайлович досі не зрікся цієї ідеї. Але нині він уже чудово усвідомив, що дві найбільші фракції почали активно користатися з його ініціативи винятково у власних інтересах. Саме тому нещодавно пан Литвин заходився доволі детально пояснювати, як досягти цивілізованого варіанту нового закону. З цього ясно випливає: той проект, що його Верховна Рада ухвалила в першому читанні ще минулого тижня, спікер цивілізованим не вважає. Більше того, Литвин упевнений, що Президент Віктор Ющенко застосує до цього документа право вето. Річ у тім, що, окрім положення про скорочення терміну виборчої кампанії, законопроект містить новації, котрі дозволяють Юлії Тимошенко та Віктору Януковичу стати, як би це толерантніше висловитися, кандидатами в Президенти з особливими повноваженнями. Згідно з нормами пропонованого закону, право подання кандидатур до складу виборчих комісій (і територіальних, і дільничних), крім кандидатів на посаду глави держави, отримають і депутатські фракції, утворені у поточному скликанні Верховної Ради. При цьому саме їхні кандидатури обов'язково мають бути в складі ТВК та ДВК. Якщо загальна кількість кандидатур перевищує визначену кількість (для територіальних комісій — 15, для дільничних від 15 до 25 — залежно від дільниці), Центральна виборча комісія після закінчення строку внесення подань проводить жеребкування серед кандидатур, запропонованих кандидатами на найвищу в державі посаду. У цьому жеребкуванні братимуть участь лише представники кандидатів. Члени комісій від парламентських фракцій матимуть імунітет і залишаться в складі ТВК та ДВК обов'язково! Спробуйте відгадати, як то кажуть, з трьох разів, як підраховуватимуть голоси такі члени комісій... Усе це дає беззаперечну перевагу лідерам БЮТ та Партії регіонів. Та й Петро Симоненко й Володимир Литвин також не повинні особливо нарікати на долю. Втім, судячи з пропозиції Володимира Михайловича далі працювати над вдосконаленням документа, він явно не в захваті від нього. Та найпікантніша ситуація — в «Нашої України — Народної самооборони». У цій фракції знайдеться не один потенційний кандидат в Президенти, та делегувати своїх представників до виборчих комісій, напевно, не зможе жоден з них. Як чинити в таких випадках, автори законопроекту завбачливо змовчали. А вдаватися до нескінченної судової тяганини (причому неодмінно із залученням Конституційного Суду — бо ж треба розтлумачити норми документа) ні Арсеній Яценюк, ні Анатолій Гриценко, ні котрийсь інший достойник із колись пропрезидентської фракції, вочевидь, не захочуть. Що вже казати про інших кандидатів, котрі взагалі не мають власного представництва в законодавчому органі! Ті-таки Олег Тягнибок чи Сергій Тигіпко після жеребкування ризикують взагалі залишитися без представництва у виборчих комісіях. Тож якщо Віктор Ющенко справді застосує до цього шедевра законодавчої думки право вето (як припускає Володимир Литвин), ініціаторам новацій може знадобитися позачергова сесія для подолання президентського вето. Отже, в такому випадку бютівці та «регіонали» діятимуть разом. А це означає, що остаточно спростовувати спільність їхніх інтересів не варто навіть у часи найзатятіших сварок між ними. А найбільший парадокс у тому, що тривати так може ще дуже довго. Ярослав ГАЛАТА також у паперовій версії читайте:
|