РОЗДЯГНЕНИМ І РОЗЗУТИМ
МОЖЕ ЗАЛИШИТИСЬ НАШЕ ВІЙСЬКО, ЯКЩО НЕ ПОЛІПШИТЬСЯ ЙОГО РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Наполеон Бонапарт стверджував, що «як армія нагодована й обмундирована, так вона і воює». Полководець мав рацію, оскільки історія багатьох воєн переконливо довела, що одними закликами солдата не змусиш іти в бій і перемагати ворога. Про нього потрібно ще й турбуватись. На жаль, Збройним силам України дошкуляє безліч проблем, які заважають їм займатися бойовою підготовкою, підвищуючи здатність виконати, за потреби, покладені на них завдання. Серед них чільне місце займають ті, які пов’язані з харчуванням особового складу та забезпеченням його військовими одностроями. Про ситуацію, що склалася останнім часом із ресурсним забезпеченням війська, ми попросили розповісти директора Департаменту державних закупівель та ресурсного забезпечення Міністерства оборони України Василя Бартківа. — Доводиться констатувати, що й нині, на 18-му році існування українського війська, його потреби фінансуються за залишковим принципом,— зазначає він.— Така безпечність може дорого нам коштувати. Недалекоглядність у цьому сенсі викликає неабияку стурбованість. За нинішніх підходів до ресурсного забезпечення війська ми втрачаємо потенціал обороноздатності. Схоже, що ніяких уроків зі світових тенденцій та, зокрема, із минулорічного конфлікту на Кавказі, деякі високопосадовці не винесли. Навіть закидають, що ми не маємо права говорити, що армія бідує, адже нині в період світової кризи, фінансових катаклізмів у державі практично всім не до жиру. На що тоді списати недофінансування Збройних сил у попередні роки? Це не що інше, як тривала криза у забезпеченні війська! Ми відповідаємо за те, аби солдат був навчений військової справи, ситий і вдягнений як слід. Тому хочемо, аби проблеми війська не сприймались як другорядні. Бо якщо, даруйте, солдат завошивіє, то уявіть, що говоритимуть у світі про Україну та про її владу. Коштів війську на лазнево-пральне обслуговування вистачить лише до липня. Навіть на мило солдатам на друге півріччя немає коштів. На харчування у бюджеті передбачено фінансування з розрахунку на три квартали. На закупівлю пально-мастильних матеріалів призначено втричі менше коштів, ніж торік, загалом 93 мільйони гривень, із яких 63 мільйони зможемо отримати тільки у четвертому кварталі. Навіть той мізер, що виходить за межі мінімально необхідних потреб війська, нам дістанеться наприкінці року. Такий розподіл ресурсу для Збройних сил, як з точки зору обсягів, так і порядку надходження, є нелогічним. Ми ведемо мову не про привілеї для Міністерства оборони, а про рівномірне впродовж року і головне в необхідних обсягах ресурсне забезпечення війська для його нормального функціонування. Йдеться про кардинальну зміну принципів і підходів у цьому питанні. На жаль, нас не хочуть чути. — На речове забезпечення війська узагалі передбачено 5% (!) потреби. Це може призвести до того, що військові змушені будуть одягатися на базарі за власний кошт. Ми вже колись це переживали. Така критична ситуація схожа по всіх статтях фінансування війська. Що далі? — Невдовзі доведеться пожинати плоди такого ставлення до забезпечення Збройних сил. Я не згущую фарби. Можна знову відкласти плани бойових навчань, переозброєння війська, усвідомлюючи, що ми дедалі більше відстаємо від провідних держав у створенні ОВТ нового покоління, але мусимо тричі на день нагодувати солдата, раз на тиждень помити у лазні. Щодо забезпечення речовим майном, то тут ситуація критична Призначених коштів на цю статтю не вистачить навіть на те, щоб одягнути осінній призов. Ось так дбають про захисників Вітчизни. Нинішнє фінансове ставлення до війська — антиреклама військовій службі. Що далі? Коли ухвалювали цьогорічний бюджет, водночас обіцяли у травні переглянути його. Ми сподівались, що ситуацію з фінансуванням війська виправлять. Інша річ, немає підстав говорити про те, що зміни до Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» будуть внесені найближчим часом. — Схоже, дійде до того, що на хліб, штани та пальне доведеться збирати кошти з решти статей фінансування війська? — Армія — це не підприємство, де директор заводу, не маючи грошей на зарплату, може відправити працівників у відпустку за власний рахунок. Ситуація майже критична, про розвиток війська не йдеться, ми думаємо, як йому вижити. Гірко ще й від того, що дехто у цій ситуації на болючій армійській темі намагається піаритись. Це — аморально. Щоправда, у суспільстві вже виробився стійкий імунітет до брехні. Разом з тим робляться заяви про нібито якісь махінації із закупівлею товарів в організації харчування у війську, що у багатьох моментах показали некомпетентність у цьому специфічному питанні деяких посадовців, перевіряльників і є маніпуляціями. Загалом я це називаю танцями навколо корита, намаганням перерозподілити ресурс від одних рук до інших, ближчих. Або заробити собі піар на невичерпній темі захисту прав солдата. Нас звинувачують у тому, що годуємо солдатів мало не за ресторанними цінами. Я сумніваюсь, що мені покажуть той ресторан, де можна хоча б раз поїсти за 35 гривень, не кажучи про тричі на день. Не знаю, на кого розраховані такі вислови. Це хіба що на сміх людям себе виставляти, заявляючи по телебаченню, що ціни на солдатські харчі мало не космічні. Скоріше через те, що ці люди далекі від реального життя українського народу. Відповідально кажу — 35 гривень, які виділяють на забезпечення харчування солдата на добу, є неадекватною ціною до реальних цін на ринку на харчі та енергоносії. Бо за 17,62 гривні, а це вартість добового продовольчого пайка військовослужбовця (решта із 35 гривень — це витрати за послуги, транспортні витрати, зарплата працівникам підприємства, яке організовує харчування, оплата комунальних послуг, сплата податків та інше.— Авт.), навряд чи хтось із опитаних погодиться з вами, що на ці кошти можна тричі приготувати поїсти, причому щось з м’ясних і рибних страв. Ці продукти мають бути в раціоні солдата щодня відповідно до встановлених норм харчування. Справедливо було б цю цифру збільшити ще на початку року. Законодавчо ж маємо право переглядати її щоквартально. — Якщо вартість пайка підвищити до реальних цін на харчі, збільшиться дефіцит бюджету... — Ми це усвідомлюємо. Як і те, що коли тут нічого не змінювати, то підприємець працюватиме на збиток. Вони приходять до війська заробляти. Це — бізнес на солдатській кухні. Коли підприємці не «вписуватимуться» в реальні ціни на харчі, то, певніше за все, це позначиться на солдатському раціоні. Цього ми не можемо допустити. Інший бік медалі у контексті порушеного питання — проблема культури праці та стосунків наймача послуг і виконавців. У цю думку вкладаю глибокий зміст. Водночас усвідомлюю, що така культура завтра не проявиться, адже потрібен час. Це один із чинників того, що заміна нині дійових головних осіб на солдатських кухнях мало що змінить на краще. — Несвоєчасні розрахунки Міноборони з підприємцями за виконані послуги з організації харчування можуть спровокувати до неналежного виконання своїх обов’язків на солдатській кухні. — Такі претензії з боку підприємців справедливі. За нинішнього порядку розподілу фінансів та їхніх обсягів Міноборони стає заручником ситуації, коли і сьогодні треба нагодувати солдата, а немає чим розрахуватися за вчорашній обід. Проте наша принципова позиція незмінна — за будь-яких обставин солдат не може страждати. Поки що нам удається знаходити компроміс і переконувати підприємців зважати на ситуацію. — Нагальність підвищення вартості продовольчого пайка очевидна. А що, на Ваш погляд, потребує змін у самій системі організації харчування у війську? — Перехід на нову систему, по суті,— ривок уперед. Проте змін на солдатській кухні надалі годі чекати, якщо ми не стимулюватимемо підприємців працювати краще. Маю на увазі не преміювання. Найперше вчасне реагування Міноборони на зростання цін на харчі, щоб не змушувати працювати їх на межі рентабельності. Важливо збільшити термін дії угоди, яка регламентує відносини між Міноборони та підприємством, скажімо, до п’яти років. Тоді можна сподіватись на віддачу підприємців, очікувати, що вони ремонтуватимуть їдальні, закуповуватимуть нове технологічне обладнання, меблі. До речі, чимало солдатських їдалень вже відремонтовано. За приклад візьмемо «Артек-Союз». Нові інтер’єри їхніх їдалень тішать око. Зручні сучасні меблі, українська музика, що лунає під час обіду,— все це відіграє важливу роль у вихованні манер, культури організації побуту у молодих людей. — Свого часу Ви розповідали про наміри запровадити єдине меню на тиждень для війська, що мало б перешкоджати маніпуляціям при заміні, наприклад, м’яса на сосиски сумнівного походження. — Підготовча робота для цього проводиться. Скажу більше, крім запровадження єдиного меню ми добиватимемось змін у нормах харчування, розширення раціону солдата. — Нещодавно у ЗМІ пройшла інформація про об’єднання кількох підприємств, залучених на ринку організації харчування у війську, в Асоціацію харчових підприємств «Армія». На який ефект від її діяльності можна розраховувати? — Вважаю, що таке громадське об’єднання виникло на вимогу часу. До його складу входять три потужних підприємства. Двері асоціації відчинені. З одного боку, кожному з її членів це дасть змогу обстоювати свої права та інтереси через звернення до урядових установ, галузевих структур. З іншого, «Армія» може виступати у ролі локомотива змін на солдатській кухні або, якщо хочете, в ролі суспільного арбітра процесів, які тут відбуваються. Таким чином, асоціація може стати своєрідним законодавцем моди на солдатській кухні. Ніхто, крім них, краще цю кухню не знає. Одне з головних їхніх завдань — порушити проблему, підштовхнути до дій посадовців Міноборони чи Мінфіну. До речі, деякі з їхніх ініціатив департамент узяв на озброєння. Зокрема, за їхньою рекомендацією, як обов’язковою умовою для кандидатів на виконавця робіт на цьому ринку послуг, ми запровадили виробничу базу у підприємця. Це виключить участь у тендерах посередників. — Початок літнього сезону — це збільшення небезпеки харчових отруєнь. Які запобіжні заходи будуть прийняті? — Контроль за якістю продуктів, умовами їхнього зберігання однозначно буде посилено. Крім цього, за чотири місяці поточного року, за результатами експертиз, удалося попередити надходження до солдатського столу 75 т неякісного продовольства. За таких випадків ми розриваємо договори з горе-постачальниками. Аби не «купитись» на «липові» сертифікати якості, запровадили обов’язкову сертифікацію продуктів харчування, що пропонуються війську. також у паперовій версії читайте:
|