«ГАЗПРОМ» БОРЕТЬСЯ
ЗА ВИЖИВАННЯ
Недавній хабаровський саміт представників Росії та Євросоюзу вкотре засвідчив факт значних розбіжностей між Москвою та Брюсселем щодо логіки співпраці в енергетичному секторі. Росія відмовилася приєднуватися до європейської енергетичної хартії, якою передбачено відокремлення процесу видобутку газу від процедури його транспортування до споживача. Натомість Євросоюз ускладнив доступ «Газпрому» до європейських газорозподільних мереж. Тим часом Європейська комісія претендує на збільшення своїх повноважень у координації дій членів ЄС на випадок ускладнень з постачанням газу, що також викликає незадоволення «Газпрому». Такі відмінності в стратегії додатково загострюються поточними фінансово-економічними проблемами. Вони стають на перешкоді реалізації ключових проектів «Газпрому», пов’язаних з будівництвом нових газопроводів. Не повністю справдив сподівання на можливості свого політичного впливу топ-менеджер проекту побудови Північноєвропейського газопроводу дном Балтики колишній бундесканцлер Герхард Шредер. Попри його позицію військово-морські сили Німеччини висловилися проти будівництва «Північного потоку» поблизу острова Рюген, де відбуваються навчальні стрільби німецьких військових. Перегляд маршруту газопроводу може призвести до подальшого подорожчання цього проекту та поставить під сумнів його реалізацію. Закордонні акціонери російського газового монополіста вже ставлять питання щодо доцільності великих витрат на будівництво за умов непростого фінансового становища самого «Газпрому». Концерн дійшов до того, що вимагає жорсткого ставлення навіть до політично близьких до Росії боржників. Зокрема, за напружених останнім часом російсько-білоруські відносин енергетичний монополіст зажадав від Мінська погасити заборгованість за постачений російський газ у сумі 231 мільйон доларів. «Газпром» подає судовий позов проти Білорусі через нібито неповністю оплачений імпортований газ. Нині, за кризових умов, концерн залишається найважливішим платником до російського бюджету, що лише посилює його фінансову спрагу. Київ тим часом має намір переглянути законтрактовані в січні поточного року надлишкові обсяги імпорту газу для власних потреб. Водночас в Європейському Союзі обговорюють можливість надання кредиту для заповнення газових сховищ України. Зокрема, 21 червня на віденському саміті Євросоюзу та Сполучених Штатів Америки йшлося про проблеми енергетичної безпеки. Представники США вважають, що модернізація української газотранспортної системи позбавить Росію її головної «енергетичної зброї» та покінчить з проектами побудови газопроводів в обхід України. Але грошей на всі ці проекти за глобальної фінансової кризи є обмаль. Додаткові ускладнення для європейських споживачів виникають унаслідок посилення енергетичного апетиту Китаю. У той час, коли рівень споживання газу на західному напрямку знижується, на східному він, навпаки, підвищується. Тому Туркменістан готовий розірвати монопольну 25-річну угоду з «Газпромом» та переорієнтувати свій газовий експорт на Китай. Це навряд чи є доброю новиною і для Росії та України, і для Євросоюзу та США. Адже в такому разі після виходу світової економіки з кризи Піднебесна покращить свої конкурентні можливості, отримавши доступ до дефіцитного енергетичного ресурсу. Тоді «Газпрому» доведеться думати вже не про побудову нових газопроводів у Європу, а про витратні проекти переорієнтації свого газового експорту на Китай. Зрозуміло, що США та Євросоюз навряд чи будуть у захваті від посилення їхнього основного глобального конкурента. За цих обставин українська газотранспортна система опиняється в центрі геополітичного протистояння. Головне, аби вона не стала розмінною монетою в черговому раунді українських внутрішніх політичних ігрищ. також у паперовій версії читайте:
|