В’ЇХАВ ДО КИЄВА НА «БІЛОМУ КОНІ»
Третій рік поспіль влітку лідер рок-гурту «Акваріум», один із засновників радянської рок-музики Борис Гребенщиков приїздить з концертами до столиці України. Цього разу музикант презентував альбом «Білий кінь». Хоча шанувальники багато з пісень цього альбому вже чули, адже БГ виклав його в Інтернеті, втім, це не завадило їм прийти до Жовтневого палацу, аби вживу послухати легенду радянського року. Торік БГ привозив до Києва міжнародний склад «Акваріума» — Акваріум Internаtional, у якому зібрав 17 видатних музикантів світу. Нині вивів на сцену найкращого флейтиста Ірландії — Брайана Фіннегана. А напередодні свого виступу БГ відповів на запитання нашої газети.
— З чим пов’язана назва альбому «Білий кінь»? Чи не є він провісником Апокаліпсису? Здається, в катренах Нострадамуса, розшифрованих Павлом Глобою, є рядки: «Не спасет седока эта белая лошадь...».
— Назва мого альбому пов’язана з сьогоднішнім днем. Із тим, яким я його бачу. Хоча в цій назві кожен шукає те, що йому ближче, те, що бачить.
— Ви одним із перших виклали в Інтернеті свій альбом для вільного скачування. Яка була реакція бізнесменів, котрі видають Ваші альбоми? Вони залишилися без прибутків?
— Не знаю, як щодо прибутків, але претензій до мене з їхнього боку не було. Я написав пісні й віддав їх тим, хто слухає. Так роблю вже понад 20 років. Фірма, котра купує мій альбом, купує і усі права, видаючи аванс. А згодом заявляє, що вона «у накладі» й навіть аванс ще не окупила. Так само запевняла фірма «Мелодія», котра випускала платівки з моїми піснями кількамільйонними тиражами. Але й досі я від неї не отримав жодної копійки. Так що нехай слухають мою музику шанувальники. Якщо можуть, то платять за те, що її скачають, а коли не можуть, то безкоштовно нехай її слухають в Інтернеті.
— У програмі Савіка Шустера, у якій Ви нещодавно брали участь, Ви виконали пісню про чоловіка і дружину. Що мали на увазі?
— Якщо думаєте, що це про блок Юлії Тимошенко, то помиляєтесь. Я нікого і нічого не мав на увазі. Просто співав.
— Як Ви вважаєте, який наш політикум?
— Сорок хвилин я слухав цю балаканину і зрозумів просту річ: кожен, кому діставався мікрофон, говорив надто довго тому, що, напевно, думав: чим більше говоритиме, тим менше у нього будуть про щось питати. Загалом отримав задоволення від цього шоу. На початку хотів сказати вашим політикам щось оригінальне, дотепне. Проте згодом зрозумів, що тут і так усе настільки смішно, що коментувати нічого не потрібно. Все й так очевидно. Вони казали, що виросли на моїх піснях, тиснули руку. І більшість додавала, що мене любила ще їхня бабуся.
— Ви часто буваєте в Європі, зокрема в Англії. Що Вас пов’язує з цією країною?
— Люблю виступати у Європі, але жити там мені не доводилося. Хіба що тиждень-другий. Не можу сказати, що життя в Європі й Росії різне. Не можу провести межу між Європою, Росією і Україною. Я читав багато філософських трактатів. І за всіма ними — всі ми — частина Європи. А ось до Сходу ми з вами не маємо жодного відношення. Скажімо, я часто буваю в Калмикії, я її люблю, але там зовсім інший менталітет, інша психологія. З Європою ж спільного багато. Втім, це як горілка, котра має кілька ступенів очищення. Так ось у Європі це — високий ступінь, а у нас з вами набагато нижчий.
— Що Ви скажете про Китай?
— Китай схожий на Росію своєю радянськістю. Але дивуюсь, як китайці примудрилися поєднати з цією жорсткою системою потужний ривок капіталізму!
— З ким із закордонних виконавців Ви б хотіли зіграти у майбутньому?
— Я пишу російською мовою, а закордонні виконавці переважно англійською. Знаю англійську і можу нею писати. Але це вже буде творчість на потребу, а не для душі. Бо коли пишу російською, це — природно. Для мене це набагато важливіше.
— Кажуть, що Ви привезете до Києва свою виставку?
— Так. У жовтні побачите першу унікальну виставку моїх робіт. Це мішаний жанр. Що там демонструватиметься — поки секрет. Можу тільки натякнути, що це будуть роботи трьох напрямів. Один із них — чистий живопис. І зовсім не ті картини, що є на моєму сайті. Я захоплю з собою гітару, хоча приїду без групи.
— Над чим працюєте нині?
— У розробці шість робіт. Серед них — одна симфонія. Ми поки не знаємо, що з цього матеріалу вийде. Плануємо закінчити записи цього року. Кияни почують це одними з перших, а, можливо, й перші.