ПРИНЦИП «НЕ ЗАШКОДЬ» — ПРІОРИТЕТНИЙ
Як нам реформувати судоустрій? Думка служителів Феміди з цього приводу є не менш важливою, ніж міркування політиків, науковців, юристів-практиків. Свої рецепти має й голова Подільського районного суду Києва Василь Бородій.
КОЖНЕ РІШЕННЯ З РЕФОРМУВАННЯ
СУДОВОЇ СИСТЕМИ МАЄ БУТИ ВИСТРАЖДАНИМ
«Вибори суддів можливі хіба
що в забутому
Богом племені» — Василю Миколайовичу, протягом останніх років інколи навіть із самих високих трибун стверджують, що служителі Феміди є противниками судової реформи. Як Ви до неї ставитеся?
— Двояко. Людина за своєю суттю — консервативна. Професія судді належить до тих, в основі яких повинен лежати принцип «не зашкодь». Судді — за реформи, але за умови, що реформаторам не бракуватиме здорового глузду, а запропоновані зміни матимуть законодавче забезпечення і при цьому братимуться до уваги економічні можливості держави.
Нині педалюють ідею виборності суддів народом. Аби було зрозуміло, до чого це призведе, поясню на прикладі. Відомо, що в нас є багаті й бідні регіони. До останніх належать Тернопільщина, Івано-Франківщина, Закарпаття. Там є інтереси осіб, які належать до десятки чи сотні найбагатших людей України, а то і Європи. Чи не здасться комусь дивним, якщо після всенародних виборів суддів виявиться, що 99,9% служителів Феміди Івано-Франківської області є жителями Києва? Феномен, та й годі! Для його пояснення в парламенті створять тимчасову слідчу комісію, яка з’ясує, що, умовно кажучи, олігарх Сидоренко виділив на тамтешні вибори суддів два мільярди гривень чи навіть доларів. Кожен виборець отримав невелику суму, радів тим копійкам і проголосував за кандидата, представники якого давали гроші. Ситуація цілком закономірна: оскільки того олігарха цікавлять землі на Івано-Франківщині, то потрібно, аби судові справи щодо запланованого рейдерського захоплення лісів і зон відпочинку розглядали «свої люди». Тому той олігарх наказав працівникам юридичної служби свого бандформування, аби вони зареєструвалися там як кандидати в судді. Після того як ця схема успішно спрацює, можуть поставити питання й про виборність прокурорів. Це, звісно, жарт, але суть проблеми відображає.
Щоб у наших умовах запровадити всенародне обрання суддів, необхідно передбачити солідну противагу, скажімо, ухвалити закон про смертну кару як покарання для тих, хто намагатиметься підкупити виборця. Чи продумав хто-небудь, як саме проводити всенародні вибори суддів, як запобігти підкупу виборців? Після 1991 року в Україні відбулося чимало виборів, та хіба хтось відповів за підкуп? За те, що не так порахував голоси? Якщо на рівні Верховного Суду вибори Президента України визнано незаконними у зв’язку з фальсифікаціями чи якимись іншими порушеннями, то що творитиметься у невеликому місті на виборах судді? Хто проконтролює? У який спосіб? Якими будуть виборчі комісії? Як їх сформувати? Хто входитиме до їхнього складу?
Вибори суддів є можливими хіба що в якомусь забутому Богом племені, вождь якого жорстко контролює ситуацію і, приміром, може нагадати: щоб не було жодних порушень, бо я на минулих виборах відтяв стільки-то голів за спроби підкупити виборців. Або в Сполучених Штатах, де кожен свідомий виборець одразу зателефонує до ФБР, аби повідомити, що його намагалися підкупити, а спецслужби негайно розпочнуть розслідування. А в нас такі вибори — це цілковита маячня. Відстоювати їх може лише той, хто хоче знищити судову систему.
Як можна її ламати, не знаючи перспективи? Прорахуйте все спочатку, поекспериментуйте. Для апробації проведіть вибори суддів у трьох районах, але різних областей, щоб потім новостворені суди, бува, не ухвалили рішення відокремитися від України — дозволю собі так пожартувати.
«Чого лізете
в наш монастир?» — Які кроки в реформуванні судоустрою, на Вашу думку, є спірними?
— Здавалося б, зробили добру справу — створили адміністративні суди, яким передали всі справи, де представниками є органи влади. А 60 відсотків з них — це пенсійні, чорнобильські, справи дітей війни, й адмінсуди почали потопати в них. Кращого виходу не знайшли, ніж спихнути на нас. Ніхто не завдав собі клопоту підрахувати, наскільки це збільшить навантаження на суддів районного суду, жодним словом не обмовився про надання належного фінансування. Тому переконаний: будь-яке рішення повинне бути вистражданим.
— Що має стати основою змін судоустрою?
— По-перше, має бути гарантована незалежність судової влади. Ми ж не втручаємось у формування корпусу виконавчої і законодавчої влади, то чого ви лізете в наш монастир? Якщо вже діє принцип розподілу влади, то дайте можливість судовій владі сформуватися. Погляньмо на закон про судоустрій, який нині намагаються протягнути. Попри те, що Конституційний Суд визнав неконституційним право глави держави втручатися в діяльність третьої гілки влади і призначати суддів на адміністративні посади, у законопроекті передбачено не тільки його право призначати голів районних судів, а й те, що Президент пропонує пленуму кандидатуру для обрання головою Верховному Суду. І ніхто не протестує!
Друге — поліпшення добору кадрів. Віддайте цей процес під контроль судової влади, тих її представників, які обрані до кваліфікаційних комісій. Там повинні бути люди, для яких імідж тієї структури є важливішим, ніж будь-які особисті стосунки. Третє — створіть служителям Феміди нормальні умови. Не повинен суддя районного суду, який розглядає справу олігарха, статки котрого оцінюють у 25 мільярдів, отримувати дві з половиною тисячі.
Подання
на звільнення
лежать роками — Про добір кадрів сказано і написано багато. Яким є Ваш рецепт?
— Цим займаються кваліфікаційні комісії, до складу яких входять судді, депутати, науковці, працівники юстиції, органів влади — там сконцентровано інтелектуальний потенціал. Чому не запровадити таку процедуру призначення на посаду: людина, яка хоче стати суддею, подає документи й інформує про певні показники. Кваліфікаційні комісії повинні відслідковувати, щоб інформація, надана претендентом, була правдивою, щоб її можна було перевірити, аби уникнути фальсифікації і зловживання.
За кожну позитивну рису кандидат повинен отримати певну кількість балів. Скажімо, особа закінчила з червоним дипломом юридичний факультет Київського університету, є кандидатом наук, має публікації, стаж юридичної роботи, не притягувалася до дисциплінарної відповідальності, удостоєна державної нагороди, 20 років перебуває в шлюбі і не розлучалася, майстер спорту. Кожну із цих чеснот можна за допомогою розробленої науковцями методики оцінити в цифрах, і тоді посаду судді обійматимуть справді достойні особи. Не менш важливо спростити процедуру притягнення суддів до відповідальності.
— У чому її складність?
— Якщо працівник міліції, прокуратури чи СБУ скоїв дії, які компрометують його як посадову особу, то його можна звільнити з посади протягом кількох годин. Водночас поцікавтеся у Верховній Раді, скільки там роками (!) лежить подань на звільнення суддів (які вже пройшли через кваліфікаційні комісії, Вищу раду юстиції й парламентський комітет з питань правосуддя). Деякі із цих подань лежать уже п’ять років. Не можуть звільнити суддю через те, що запровадили норму, згідно з якою він обов’язково повинен з’явитися на засідання комітету. Багато тих, кому загрожує звільнення, йдуть на лікарняний у той час, коли на засіданні Вищої ради юстиції обговорюють їхнє питання, й одужують мало не на другий день. А наступне засідання — через місяць. Несумлінному судді знову телеграмою надсилають запрошення, телефонують, і він знову «помирає».
— Невже не можна внести зміни до законодавства, щоб уникнути цього неподобства?
— Якби хотіли, то внесли б. Усі зацікавлені в тому, щоб мати «своїх» міліціонерів, прокурорів, намагатися вплинути на «своїх» суддів.
До слова, запитайте тих, хто виступає за судову реформу: коли вони востаннє були в Шевченківському чи, наприклад, Дарницькому районному суді, який вісім років тому був підірваний і відтоді не має належного приміщення?
Я інколи, виступаючи перед депутатами райради, кажу: пам’ятайте про людей не тільки перед виборами, адже як до вас, так і до мене йдуть не просто громадяни, а виборці. Я прийшов просити якихось 300 тисяч гривень на ремонт, щоб громадянин міг спокійно сісти в коридорі, щоб на нього не обвалилася стеля. Не для себе прошу, а для виборця, щоб він тут не знепритомнів через духоту, адже вікон не міняли від початку минулого століття, вони не відчиняються. У моєму кабінеті ремонт зроблено за мої кошти, шпалери теж мої, тільки стіни — 1904 року — казенні.
Тож якщо підсумувати, то судді — за реформу, але за умови її прозорості.
До слова, у нашій державі недооцінюють роль судової влади. Адже тільки завдяки їй не відбулися незворотні процеси. 2004-го року на виборах глави держави не розпочалися воєнні дії завдяки тому, що всі пішли судитися.