Минулого тижня відбулося розширене засідання колегії Генеральної прокуратури України, на якому обговорювали стан дотримання законності в закладах МВС, де утримуються затримані й заарештовані особи. У народі вони більш відомі як КПЗ — камери попереднього затримання. Ця тема — предмет особливої турботи з боку Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або принизливому поводженню чи покаранню. Перед наглядовим відомством звітував перший заступник міністра внутрішніх справ Михайло Клюєв.
Отже, нині у системі МВС функціонує 1533 кімнати для затриманих, через які протягом лише чотирьох місяців цього року пройшло 148 тисяч осіб. Із цих кімнат 1081 перебувають у задовільному стані, а 184 узагалі відповідають рекомендаціям Європейського комітету. У всіх кімнатах стіни зроблені гладкими, а раніше була жорстка штукатурка під «шубу», яка за необережного контакту з нею могла поранити або спричинити біль.
До 410 кімнат підведено каналізацію, до 556 — водопровід (до речі, у 74 населених пунктах, де дислокуються відділи міліції, відсутнє централізоване водопостачання або каналізація). 833 — обладнано примусовою вентиляцією та 669 мають природне освітлення. У камерах, де архітектурні особливості адміністративних будівель не дозволяють обладнання каналізацією та водопроводом, тимчасово встановлено 318 біотуалетів. Однак 268 кімнат потребують ремонту. Усі кімнати забезпечено укомплектованими медичними аптечками, значна кількість міськрайвідділів уклали угоди із районними санепідемстанціями про здійснення в кімнатах систематичної санітарної обробки.
Мобільними групами МВС із моніторингу дотримання прав людини торік зроблено 362 виїзди у районні, міські й лінійні відділи міліції для перевірок. Поточного року їхній темп роботи не знизився. Перевіряючі порахували, що кожен п’ятий в’язень утримувався в камерах із порушенням термінів, а саме сидів понад три години від того, скільки мав би сидіти. За чотири місяці цього року таких «страждальців» набралося 28 тисяч осіб.
Половина з них (14 тисяч) — це люди, які вдались до дрібного хуліганства або злісної непокори працівникам міліції. Зазначимо, що подібні правопорушення найчастіше відбуваються у вихідні та святкові дні, особливо у п’ятницю увечері. Міліція, коли затримує таких бешкетників, змушена тримати їх у себе щонайменше до понеділка вранці, оскільки в суботу й неділю суди не працюють. Добре, якщо суддя випише правопорушникові п’ять, десять або п’ятнадцять діб адмінарешту: тоді йому зарахують те, що він сидів у КПЗ, і вважатиметься, що людину тримали на законних підставах. Коли суд обере штраф, тоді виявиться, що міліція порушувала права людини. Через це, зауважив Михайло Клюєв, доцільно було б установити практику чергування суддів для розгляду адміністративних правопорушень. Їм, можливо, не обов’язково увесь день нидіти у своїх кабінетах: досить завітати на годинку до райвідділу, поспілкуватися з «полоненими», винести свій вердикт і підписати рішення. А міліціонери самі надрукують текст. Хвалити Бога, комп’ютери з принтерами давно перестали бути дивиною навіть у найвіддаленіших райцентрах.
Наступний проблемний контингент осіб, котрі утримувались понад три години,— це п’ять тисяч доправлених за підозрою у порушенні правил обігу наркотичних засобів. Зазвичай без експертизи вилученої речовини неможливо з’ясувати, на скільки тягне вага дурману: чи на адміністративне порушення, чи на кримінальний злочин.
Ще одна поширена категорія осіб, котрих тримали з порушенням термінів — це сім тисяч алкоголіків, на яких було складено протоколи за ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення — «Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п’яному вигляді». Колись їх прямою дорогою везли до міліцейських медвитверезників. Одначе наприкінці 1990-х років МВС, намагаючись позбавитись від виконання невластивих йому функцій, передало ці установи до системи Міністерства охорони здоров’я. А якщо, мовляв, потрібна міліцейська охорона, будь ласка, укладайте угоду і платіть гроші. Оскільки у медиків грошей не густо, вони під будь-якими приводами не хочуть вовтузитись із п’яними. Саме тому міліціонери тримають їх у себе до більш-менш повного витвереження, оскільки випускати їх на волю у такому стані небезпечно для самих же правопорушників.
Другий щабель після КПЗ — Ізолятори тимчасового тримання (ІТТ), де передбачене харчування в’язнів. В Україні їх діє 415, тобто в середньому у кожному районному центрі, тож контролювати їх значно простіше. Зазначимо, що з 2006 року реалізується Програма будівництва, реконструкції, ремонтів подібних закладів. За цей період збудовано дев’ять нових ізоляторів, але через незадовільний технічний стан закрито шістдесят п’ять.
Найпоширеніші порушення, виявлені в роботі ІТТ,— перевищення встановлених законодавством трьох- і десятиденних термінів тримання, що призводить до переповнення камер та неможливості забезпечити роздільне тримання деяких категорій затриманих.
Причиною цього, за словами Михайла Клюєва, є низка об’єктивних і незалежних від міліції обставин. Бо наступний після ІТТ щабель — слідчі ізолятори (СІЗО), підпорядковані вже не МВС, а іншому відомству — Державному департаменту з питань виконання покарань (ДДПВП). Вони через власну переповненість не спроможні прийняти необхідну кількість заарештованих від органів внутрішніх справ. На терміни тримання в ІТТ також впливає тривале медичне обстеження заарештованих у закладах охорони здоров’я, насамперед хворих на туберкульоз.
Через те, що установи системи ДДПВП, починаючи з 2004 року обмежили прийняття заарештованих хворих на туберкульоз до СІЗО, міліція змушена щороку тримати до двох тисяч таких осіб у своїх установах. З ініціативи МВС і за його кошти в комунальних протитуберкульозних закладах було облаштовано 111 спеціальних палат на 433 місця. Проте жодна з них не відповідає санітарним і режимним вимогам. Нерідко працівники міліції цілодобово несуть службу в одній палаті з ув’язненими, хворими на активну форму туберкульозу, піддаючи себе ризику захворювання. В таких умовах щодня несуть службу майже 150 міліціонерів і лише торік 12 із них занедужали на туберкульоз.
Значно кращі справи у питаннях, що стосуються утримання нелегальних мігрантів, оскільки вони, вочевидь, викликають більший інтерес з боку міжнародної громадськості й більш суттєву матеріальну допомогу з-за кордону. Так, у 2008 році введено в експлуатацію два пункти (на 420 місць) тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, котрі незаконно перебувають в Україні у Чернігівській та Волинській областях. Вони відповідають стандартам Європейського Союзу, що підтверджено Представництвом Європейської Комісії в Україні та Міжнародною організацією з міграції в Україні, а також іноземними делегаціями під час численних моніторингових візитів. Наразі в таких пунктах щоденно в середньому утримують близько 200 осіб. Крім того, Міністерством внутрішніх справ уживаються заходи щодо будівництва на базі колишніх військових містечок додатково ще п’яти пунктів, котрі будуть розкидані по різних регіонах України.