ДИВО НАД АМАЗОНКОЮ
Колись бідна Бразилія, яка здебільшого була відома завдяки футболістам, пляжам і безкрайнім амазонським джунглям, протягом одного десятиріччя перетворилась на потужного глобального гравця. Те, що країна нині грає першу скрипку в Латинській Америці очевидно, як і пекуче сонце над пляжами Копакабани. Не дивно, що тамтешнього президента Луїса Інасіо Лулу да Сілву плескав по плечах американський президент Барак Обама, обсипають компліментами китайський лідер Ху Цзиньтао і російський прем’єр Володимир Путін. Його друзями вважають себе Уго Чавес і брати Кастро. Похвалами для Бразилії заповнена світова преса. Впливовий американський економічний журнал «The Wall Street Journal» недавно написав, що нині треба дивитись у бік Бразилії, а не в сторону Китаю. Власне, ця країна є неформальним лідером і рушійною силою нового тріумвірату — Бразилії, Індії, Південно-Африканської Республіки, який виник у 2003 році й має амбіцію активно протистояти гегемонії США і ЄС у міжнародній політиці. Ніхто вже не каже, що Бразилія — це країна майбутнього і такою залишиться. Про інфляцію, котра сягала 2500% у 1993 році й величезний державний борг згадують лише у підручниках історії. Зараз інфляція становить неповні 6%. У грудні 2005-го Бразилія не тільки сплатила борг, а й сама стала кредитором. Криза не страшна Згідно з останньою доповіддю Організації Економічної Співпраці й Розвитку латиноамериканський гігант може бути єдиною країною у світі, яка уникне цього року рецесії: уряд прогнозує, що економічне зростання становитиме 4%. Важко уявити, що 15 років тому Бразилія розвивалась повільніше, ніж Гаїті. Сьогодні ж закордонні інвестори вкладають у бразильську економіку величезні гроші: лише минулого року вони інвестували там понад 37 мільярдів, тобто удвічі більше, ніж у 2006 році (19 млрд доларів). Тож не дивно, що коли на додаток у країні було відкрито величезні поклади нафти, президент Лула проголосив на весь світ, що Бог, напевно, є бразильцем. У чому полягає секрет успіхів, крім прибутків, які можна буде отримувати від експлуатації покладів нафти? Усмішка долі, тобто передовсім високі ціни на експортні товари, зокрема сою, і величезні обсяги експорту до Китаю. Але диво над Амазонкою, поза сумнівом, стало результатом розсудливого політичного лідерства. Коли журналісти спитали Лулу, яку політичну силу він представляє, той відповів, що залишає цю дискусію науковцям. Його завданням є лише надання можливості всім мешканцям мати гідне життя. Президент Лула да Сілва, колишній лідер профспілок, людина без освіти з успіхом продовжує реформи свого попередника Фернандо Кардосо, котрий представляв центристську партію. Уряд Лули вдосконалив і запровадив нові соціальні програми, які повинні скоротити обсяги бідності. Серед них — проекти «Больса Фамілія» («Родинний портфель»), «Нуль голоду», спрямовані на надання всебічної допомоги для найбідніших: від стипендій на навчання дітей до кредитів малим фірмам і селянам. З 2003 року допомогою у межах проекту «Родинний портфель» скористалось понад 13 мільйонів родин. Лула також змінює відомі фавели. Тут створюються нові крамниці, центри навчання для молоді. До халуп проводиться вода, каналізація і струм. Життя поліпшується Завдяки таким діям влади люди живуть краще. До середнього класу належить 53% мешканців країни (коли Лула був обраний президентом, цей показник становив 37%). Попри глобальну рецесію, уряд не боїться, що внутрішній попит послабиться. Торік бразильці взяли рекордну кількість іпотечних кредитів на загальну суму 13 мільярдів доларів. Це на 64% більше, ніж у 2007 році. Тепер новий середній клас повинен обладнати житло холодильниками, пральними машинами, посудомийками і телевізорами. «У перекладі мови економіки на футбольну термінологію, форвардом Бразилії є величезний внутрішній попит. Йому допомагає півзахисник, тобто численні дотації й кредити для бідних родин, які майже цілковито будуть витрачені на споживання і поліпшення якості життя. Тому у бразильців зберігається бажання забивати ще чимало голів»,— зазначає Марсело Кортес Нері, директор Центру соціальної політики Фонду Гетули Варгас із Ріо-де-Жанейро. Економісти визнають, що нинішній кредитний бум є справжнім феноменом у Бразилії. Ще кілька років тому дуже мало людей могли навіть мріяти про банківський кредит. Нині завдяки урядовій допомозі кредити стали відносно легкодоступними, а стабільна економіка дає змогу людям брати борги навіть на кілька років. На відміну від Сполучених Штатів і Європи, у Бразилії немає побоювання, що люди виявляться неспроможними сплачувати кредити. Попит на іпотечні кредити сягає ледь 2% ВВП (для порівняння: у США — 65%, у Великій Британії — 74%). «Бразильські менеджери чудово підготовлені, щоб протидіяти кризі»,— вважає Сімона Коста Еріксон, яка веде підготовку кадрів у штаті Сан-Паулу. Країна пережила незчисленні фінансові, економічні й політичні кризи, кілька разів змінювала валюту, мала величезну інфляцію. У результаті навіть звичайні люди стали спеціалістами з економіки. Можливо, джерелом успіху тамтешньої економіки є її інноваційність й надзвичайна здатність пристосовуватись до змінних умов. Певною мірою це також результат років, проведених в умовах правління військової диктатури. Бразильці протягом багатьох років жили в умовах економічної ізоляції, тому мусили імпровізувати, щоб вижити. Показовим прикладом такої імпровізації є виробництво палива з цукрової тростини. Після нафтового шоку у 1973 році, коли ціна пального досягла захмарних висот, влада вирішила інвестувати у вирощування цієї культури. Субвенції й податкові заохочення змусили виробників автомобілів і цукрових баронів конструювати авто, які працюють на етанолі. У 2003-му концерн «Фольксваген» поставив на бразильський ринок перший автомобіль flex-fuel, який можна водночас заправляти бензином і етанолом. Нині понад 50% автівок у країні їздять на біопаливі, а уряд хоче, щоб у 2011 році взагалі не було бензинових автомобілів. Бразилія стала одним із лідерів виробництва не тільки біопалива, а й водної енергії, яка забезпечує 85% електроенергії у країні; електростанція Ітайпу на кордоні з Парагваєм є найбільшою у світі. У цій ситуації величезні поклади нафти, відкриті у прибережних водах, найперше будуть експортною скарбничкою Бразилії. Ця країна — четвертий у світі виробник автомобілів і серйозний гравець на авіаційному ринку. Літаки «Embraera» майже цілковито опанували внутрішні авіалінії у Сполучених Штатах і ефективно конкурують з літаками канадського «Bombardiera». Новий лідер Ніхто не стане заперечувати позицію Бразилії як континентального гіганта у сільському господарстві. Країна — провідний експортер, серед іншого, кави і цукру, а понад половину помаранчевого соку, який випивають у світі, виробляють бразильські виробники. «Більше того, бразильські фермери не користуються такими дотаціями, як фермери у США, а попри те, ефективно конкурують на закордонних ринках. Це означає, що вони є набагато продуктивнішими»,— вважає професор Альдо Мусачіо, спеціаліст із Гарвардської бізнесової школи, який вивчає економіку Бразилії. Вражаючий темп розвитку економіки приводить до того, що з країною все більше рахуються у салонах міжнародної політики. Президент Барак Обама на квітневому саміті обох Америк найперше зустрівся із Лулою. Наслідком зростаючої сили Бразилії є все більше прагнення впливати на світові рішення. Під час Другої світової війни Бразилія, єдина з країн Латинської Америки, послала війська у Європу на допомогу союзникам. Незважаючи на те, їй потім не дали місця постійного члена у Раді Безпеки ООН. Нині Бразилія хоче, щоб ця помилка була виправлена, а президент Лула переконаний, що йому вдасться цього досягти. Він обіцяє змінити політичну і економічну географію світу, щоб країни, які розвиваються, мали більший вплив на ухвалення ключових рішень. Наразі Бразилія стала сильним лідером регіону і ефективно з Латинської Америки витискує США, які від часу проголошення доктрини Монро у 1823 році вважали цей континент своєю зоною впливу. Лула став окрасою закордонних політичних салонів — через кількість зроблених закордонних візитів місцева преса дала йому прізвисько «Аеро»-Лула. Тільки до завершення першої каденції у 2007-му президент відвідав 45 країн, а Бразилія відкрила 35 нових посольств. Безпосередня мета цієї політики — зміцнення співпраці з державами, що розвиваються. Елементом формування позитивного іміджу країни є миротворчі місії, причому бразильці діють нетиповими методами. Коли на Гаїті почалися заворушення, замість вислати чергові військові підрозділи, вони запросили у район конфлікту своїх найкращих футболістів: Роналдо, Робіньо і Роналдіньо. Нині молодь на Гаїті воліє краще грати у футбол, ніж брати в руки палиці й каміння. Зрештою, бразильці ще раніше відкрили ефективність футбольної дипломатії. У 1969 році Пеле, найзнаменитіший футболіст усіх часів і його команда провели матч у Конго, де тоді палала громадянська війна. Принаймні на 90 хвилин конголезці закопали сокиру війни. Бразильський шлях успіхів, здається, не знає зупинок. Черговою причиною для задоволення було недавнє позитивне рішення комісії Міжнародного Олімпійського Комітету щодо можливої організації літньої олімпіади 2016 року у Бразилії. Це можуть стати перші олімпійські ігри, проведені у Латинській Америці. Отже, усе вказує на те, що президент Лула мав рацію і Бог справді є бразильцем. Євген ПЕТРЕНКО також у паперовій версії читайте:
|