ІРИНА СТАШЕВСЬКА: “УСПІШНА ШКОЛА -- ЦЕ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я НАЦІЇ”
Київську гімназію № 177, що в Солом’янському районі, фахівці не випадково охрестили «школою майбутнього». Це єдина не лише в Україні, але й у Європі спеціалізована школа біотехнологій з поглибленим вивченням іноземних мов та громадянського права. Її неординарність полягає ще й у тому, що тут учительський колектив зневажив комерціалізацію і дорожить державним статусом своєї гімназії.
Про сьогодення цього унікального закладу кореспондент Укрінформу розмовляє з його директором Іриною Сташевською, яка працює на педагогічній ниві вже понад 20 років.
-- Пані Ірино, кажуть, Ви починаєте готувати майбутніх українських вчених буквально з першого класу, ще до того, як вони навчаться писати й читати. Чи не ризикуєте помилитися у своїх амбітних планах?
-- Здорові амбіції ніколи не зайві. Насправді ми маємо справу з дітьми та навчальним процесом, що базується на програмі загальноосвітньої школи. Це та база, яка для нас є обов’язковою. Однак розглядаємо її лише як стартовий майданчик, фундамент, що закладаємо в дитячі душі задля того, аби наша майбутня зміна зростала більш освіченою і спраглою до знань про навколишній світ. А статус гімназії дає нам можливість, не скорочуючи основної шкільної програми, суттєво розширити перелік навчальних предметів.
Прогрес будь-якої держави, зокрема й нашої, залежатиме від розвитку її науки. А для цього треба вирішувати багато наукових проблем. Коли у 2004 році ми визначалися із спеціалізацією закладу, який від початку славився високим фаховим рівнем викладання біології та хімії, то на педагогічній раді вирішили робити ставку на доволі прогресивний у світі напрямок -- розвиток біотехнологій і, таким чином, працювати на потреби ХХІ століття. -- Напевне, набираєте в класи лише вундеркіндів?
-- Та ні, діти у нас звичайні, як правило, з нашого мікрорайону, правда вистачає й учнів, що живуть у віддалених куточках міста. Але це їхній власний вибір. А переваг у нас справді чимало. Концепція закладу полягає в тому, аби гармонійно розвивати дитину і супроводжувати її протягом цілого дня як в навчальному, так і в інтелектуальному та творчому плані. Мусимо зважати й на те, що за нинішніх скрутних фінансово-економічних часів батьки не завжди можуть приділяти дитині достатньо уваги. Або ще гірше -- не хочуть займатися як слід дитиною. І тоді вона потрапляє на вулицю. Ми ж робимо все від нас залежне, щоб гімназист був не просто під наглядом, а самоудосконалювався, займався улюбленою і цікавою для нього справою. -- Але чи не перевантажуєте ви школярів?
-- Такі побоювання даремні. Окрім того, що більшість уроків, особливо в молодших класах, ми проводимо в ігровій формі, у позакласний час у гімназії працює багато гуртків і спортивних секцій. Хтось іде на хореографію, акторську майстерність, теніс чи карате. Відкрито дві вокальні студії, кілька театрів -- залежно від вікової категорії чи бажання брати участь у виставах німецькою або англійською мовою.
Зазвичай у приватній школі навчаються діти лише заможних сімей. А ми, як державна гімназія, зберігаємо баланс між батьками різного соціального й матеріального статусу і гарантуємо рівний доступ до знань для всіх. При цьому створюємо атмосферу, коли діти не зважають, яка у кого родина -- багата чи бідна. Коли ж хтось вдається до нескромної демонстрації заможності, таким батькам ми радимо перевести своє чадо в інший навчальний заклад.
Важливо, щоб школа стала для учня привітним і теплим домом, де він в особі вчителя завжди знайде старшого товариша, помічника, порадника, а за кризової ситуації, може, й других батьків.
Загалом у нас навчається 650 дітей, якими опікуються майже сто викладачів. Власне, вчительський колектив складається із 60 осіб, а решта – запрошені сумісники вищої школи, театральних навчальних закладів, знані хореографи. -- Та повернімося до спеціалізації вашої навчальної програми -- біотехнологій. Тут не кожен дорослий збагне, що це таке.
-- Ми дивимося на біотехнології як на комплекс наук, за допомогою яких людина пізнаватиме навколишній світ. Їхнє прикладне значення -- у будь-якій сфері: фармакології, харчовій промисловості, біології, медицині… І скрізь треба бути добрим математиком, хіміком, фізиком, знати кілька іноземних мов. До того ж сучасна людина не може обійтися без ґрунтовних знань про громадянське право.
Пишаємося ми й власним ноу-хау -- програмами «Людина. Природа. Всесвіт» (для класів біотехнологічного циклу) і «Людина. Громадянин. Держава» (для суспільно-гуманітарного спрямування). Їхніми авторами є наші викладачі: вчитель біології -- Тетяна Гаврилюк та історії -- Валентина Скрицька. Ці програми учні починають опановувати з першого дня навчання, але поглиблена предметна спеціалізація настає після 8-го класу.
Окрім того, ми в співпраці з науковцями та викладачами вузів розробили проект лабораторії біотехнологій. За основу взяли навіть не вітчизняний досвід (бо він був мізерний), а світовий -- США та Англії. При цьому важливо було адаптуватийого до шкільного навчального закладу, де не можна мати справу з бактеріями, а лише з рослинними клітинами.
Нині процес викладання інноваційних програм відбувається під керівництвом декана факультету біотехнологій Національного політехнічного університету Олексія Дугана. Співпрацюємо й з багатьма іншими провідними навчальними закладами -- Київським національним університетом імені Т. Шевченка, Національним авіаційним університетом, Київським національним університетом технологій та дизайну, Київським національним університетом будівництва та архітектури.
Учителі в класах вдаються до застосування ще однієї новації - інтерактивної дошки. Під час уроку учень має можливість за допомогою комп’ютера користуватися також електронною базою, скажімо, Оксфордської бібліотеки. Крім того, на сайті нашої гімназії постійно є електронні завдання й електронні уроки.
Маємо вже доволі непогані досягнення. Чимало наших випускників провідні вузи країни зараховують у студенти без вступних іспитів. Учні постійно посідають призові місця на міських та всеукраїнських олімпіадах. Діти з найвищим рейтингом успішності обов’язково отримують стипендію.
В урочистій обстановці проводимо Свято відмінника. Не дивно, що до нас часто навідуються гості, аби перейняти досвід навчання, з чого ми щиро радіємо. Бо чим більше буде в державі успішних шкіл, тим швидше зростатиме конкурентоспроможність України. Крім того, на базі навчального закладу нерідко відбуваються й семінари, у яких беруть участь не лише вітчизняні, а й зарубіжні вчителі.
Переконана, що місія викладача полягає в тому, аби якнайповніше, мов ту квіточку, розкрити душу дитини та прищепити в ній потяг до навчання. Для нас кожна дитина -- особлива. Саме тому вчителі початкової школи розробляють індивідуальну програму для кожного учня окремо залежно від його здібностей та можливостей. Це так зване особистісно зорієнтоване навчання, реалізовувати яке дуже не просто, але інакше школа нині працювати вже не повинна. -- Ваше подвижництво безмежне, адже за останні кілька років ви не лише реформували навчальний процес, а й одночасно здійснили грандіозну реконструкцію приміщення.
-- Ще кілька років тому стан школи був аварійним, будівля просідала, комунікації геть вийшли з ладу. Нині завдяки реалізації програми реконструкції навчальних закладів «Нова доба освіти» Солом`янського району та столичної програми «Оновлення освіти» наших стін не впізнати. А який надсучасний скляний дах в актовій залі та в холі!
Тепер гімназія має вісім кабінетів початкової школи (а також дві ігрові кімнати та дві спальні), вісім кабінетів іноземних мов (два з них -- лінгафонні), сім кабінетів біології та біотехнологій (зокрема дослідні лабораторії та препараторські). Є також чимало інших кабінетів -- хімії та фізики, математики, української мови та літератури, українознавства, зарубіжної літератури, історії, географії, музики, мистецтва, художньої праці. Функціонують три комп’ютерних класи, бібліотека, інтернет-бібліотека, студія звукозапису. Дев’ять кабінетів оснащені інтерактивними дошками, а комп’ютери гімназії об’єднано в локальну мережу. До послуг дітей -- художньо-літературна вітальня, стадіон, спортивна, тренажерна та хореографічна зали, сучасний медичний блок. -- Новаторство в будь-якій сфері не можуть впроваджувати консерватори. У вашому трудовому колективі багато однодумців?
-- Звісно, інакше й бути не може. Жодних зрушень на краще не досягти без єдиної команди та злагоджених дій. У ринкових умовах навчальний заклад має шанс вижити тільки тоді, коли в нього є чітка перспектива. Під лежачий камінь вода не тече. Якщо ти впевнено йдеш своєю дорогою і тобі, як керівникові, колектив довіряє -- обов’язково будуть позитивні зрушення.
Ми повинні зважати на нові вимоги часу. Україна приєдналася до Болонського процесу. Запроваджена система незалежного зовнішнього тестування, яку я вітаю, є прозорою й справедливою. Хоча в нашій роботі трапляються моменти, які себе справді вичерпали, а є й здобутки, від яких не варто зовсім відмовлятися. Маю на увазі програмування навчального процесу, його методичне забезпечення, якість і рівень вимог до учнів. Цього ми не повинні втрачати. Пригадуєте перші роки незалежності, коли наші діти виїздили на навчання за кордон? Вони тоді говорили, що там на уроках їм нічого було робити. Бо радянська школа давала фундаментальні знання.
Я пишаюся своїм педагогічним колективом. Випадкові люди тут не затримуються. Будь-яка молода людина, що приходить працювати в гімназію, має бути “трудоголиком”, любити дітей, віддаватися своїй справі сповна і думати не тільки про матеріальну винагороду. Про таких ми говоримо: це людина нашої команди.
Середній вік учителів гімназії -- 43 роки. Але всі до одного представники старшого покоління -- це найкращі викладачі, педагоги, які самовіддано служать професії. Вони справжні подвижники! І проблема в тому, що, на жаль, до навчальних закладів приходить небагато молодих педагогів. Для них працювати в школі стало непрестижно. І це проблема не лише освітня, але й влади, всього суспільства.
Проте тішить надія на краще. Принаймні в нас тепер працюють і викладають вісім наших випускників. Ми ними пишаємося. Те, що свого часу вклали в них учителі гімназії № 177, вони нині віддають сторицею новому поколінню учнів.