ІТАЛІЙКА ГАНДІ
Хоча 63-річна Соня Ганді не обіймає і, напевно, не обійматиме жодної посади, її вже нині вважають справжньою правителькою Індії: Індійський національний конгрес, який вона очолює, переміг на останніх виборах.

Дівчина з Орбассана
Надзвичайне життя Соні Маїно розпочалося, коли вона у 18-річному віці у 1964-му поїхала в Кембридж, щоб вдосконалювати знання англійської мови. Так вирішив її батько, скромний, працьовитий і глибоко релігійний будівельний майстер з невеликого містечка Орбассана під Турином. Донині там живуть Сонині мама і дві сестри.
Життя скромної і красивої Соні змінилось назавжди через два роки, коли вона познайомилася з індійським студентом, який у Великій Британії здобув фах інженера. Вони покохали одне одного з першого погляду. Соня не знала, що її Раджив є внуком Джавахарлала Неру, першого прем’єр-міністра незалежної Індії.
І Сонині батьки-католики, й індуїстська родина Раджива не схвалювали їхнього шлюбу, та молоді люди не хотіли коритись їхній волі. Коли у 1967 році вони оголосили про заручини, італійські газети писали про Соню як про «попелюшку з Орбассано».
Рід Ганді-Неру належить до наймогутніших і найславетніших у світі. Батько Джавахарлала — Мотілал Неру був одним з фундаторів Індійського національного конгресу, засновником незалежної Індії, другом Махатми Ганді. Джавахарлал Неру правив Індією у 1947–1964 роках, а перед смертю визначив своєю спадкоємницею дочку Індіру, мати Раджива.
Влада була пристрастю Індіри. В Індії поширювались чутки, що навіть заміж вона вийшла не з любові, а з політичного розрахунку. Її обранець Фероз Ганді був скромним депутатом. Він носив славетне прізвище, хоча жодним чином не був пов’язаний з Махатмою.
Коли Соня і Раджив оголосили про заручини, Індіра вже правила країною і мала всі шанси залишатись при владі впродовж багатьох років. Політику і владу мали успадкувати і сини Індіри. Вибираючи між старшим Радживом і молодшим Санджаєм, Індіра призначила своїм наступником молодшого.
Але Раджив не почувався скривдженим, бо був щасливим. Він не розумів політики і, на противагу Санджаю, не отримував жодної втіхи від владарювання над іншими людьми. Він мріяв стати пілотом і насолоджуватись життям. Якби Індіра обрала спадкоємцем Раджива, то, напевно, не дозволила б йому одружитись з іноземкою.
Соня і Раджив побрались у 1968 році, і після індуїстського шлюбу пара ввійшла в дім Індіри. Соня почала носити сарі, вивчати мову хінді, індійські звичаї і традиції. Вона прийняла індійське громадянство, й хоча не зреклася католицької віри, почала складати пожертви також індійським богам.
Найскладніше Соні було звикнути до індійської кухні і завоювати довіру свекрухи. Вона перебувала в тіні, зайнята дітьми, чоловіком і його друзями, серед яких був і найзнаменитіший індійський актор Амітаб Баччан. Соня майже не з’являлась публічно і справляла враження людини, задоволеної життям.
Її світ почав руйнуватись у 1980 році, після трагічної загибелі в авіакатастрофі чоловікового брата — Санджая. Раджив, як єдиний спадкоємець у сім’ї, мусив попрощатись із мрією про приватне життя і кар’єру авіатора.
У 1984 році від рук заколотників загинула Індіра Ганді. Раджив змушений був узяти владу у свої руки. Він правив до 1989 року, а коли після програних виборів готувався знову прийти до влади, як і мати, став жертвою нападників.

Передчуття жінки
У розмові з Рашидом Кідваєм, хронікером роду Ганді — Неру, Соня визнала, що вже після смерті Санджая її охопили найгірші передчуття. Вона благала Раджива не займатись політикою, навіть пригрозила, що забере дітей і поїде в Італію, але безрезультатно.
Після смерті Раджива в розпуці, охоплена смутком, вона відгородилась від світу у своєму домі. Соня ні з чим відправила функціонерів ІНК, які переконували її, що після Раджива тепер на ній лежить обов’язок перебрати владу над партією і країною. У політиці Соня вбачала тільки джерело трагедії і страждань. Вона не хотіла також війни з вдовою Санджая Манекою, яка бачила лише себе в ролі спадкоємниці династії і сварилась з цього приводу ще з Індірою, коли та обрала Раджива.
Після смерті Раджива Конгрес переміг на виборах, але люди віддали владу цій політичній силі хіба що зі співчуття до трагічно загиблого лідера. Пізніше партія Ганді — Неру зазнавала тільки поразок. Колишні товариші Раджива скаржились Соні на його наступника, літнього поета Нарасимха Рао, який марнував спадок династії, і переконували її, що порятунком може бути лише лідер з магічним прізвищем Ганді.
Урешті-решт, роздумуючи про спадок Раджива, Індіри і Джавахарлала, а також про майбутнє дітей, Соня дала згоду очолити Конгрес. Через рік вона стала депутатом, але партія зазнала найжорстокішої поразки у своїй історії. Поразкою завершились і вибори у 2003 році.

Слідами Індіри
Ніщо не віщувало, щоб невпевнена і недосвідчена Соня Ганді, до того ж з сильним італійським акцентом, зможе врятувати династію.
Ще одна поразка чекала на Конгрес у травні 2004-го під час чергових виборів. Їх повинні були виграти індійські націоналісти з Індійської народної партії (ІНП). Під їхнім керівництвом з вайлуватого соціалістичного колоса Індія перетворилася на економічно потужну державу. Упевнені в собі політики з ІНП висміювали італійський акцент Соні, називали її «іноземною лялькою».
«Вони недооцінили Соню, а вона виявилась здібною ученицею. Коли розпочалась виборча кампанія, Соня вже нагадувала свою свекруху Індіру. Ті самі стиль, фраза і невичерпна енергія»,— розповідає знавець індійської політики Санджай Кумар з Делі.
Під керівництвом Соні Конгрес здобув сенсаційну перемогу, яка, одначе, мала стати лише початком ще більш несподіваних подій.
Соня, замість того, щоб відповідно до традиції очолити уряд і стати першим католицьким прем’єром Індії, заявила, що не хоче влади для себе і призначає прем’єром літнього економіста, сикха Манмохана Сингха.
Усі гадали, що вона злякалася протестів індуських націоналістів, обурених тим, що іноземка правитиме Індією, що боялася за життя дітей. Але індійські журналісти зауважили також щось, що нагадувало знамениті політичні розрахунки Індіри Ганді. Конгрес не отримав достатньо переконливої перемоги, щоб самостійно, а передовсім ефективно керувати, а ненаситні і сварливі коаліціянти на кожному кроці докоряли б пані прем’єрці її італійським походженням.
Відмовляючись від посади, Соня викликала співчуття і захват прихильників, а одночасно — подив і заздрість ворогів. «Це було дуже доречно. Люди в Індії люблять мучеників, які відмовляються від чогось задля вищої мети»,— вважає політолог Каліяні Шанкар.
Соню Ганді почали називати «святою Софією». Не обіймаючи посади прем’єра, вона стала біля владного керма. Манмохан Сингх, не маючи політичних амбіцій, їй не заважав.

На черзі— Рагул і Пріянка
На недавніх виборах, всупереч прогнозованій поразці Конгресу, очолювана Сонею партія Неру — Ганді здобула найбільшу за багато років перемогу. Прем’єром знову призначено Манмохана Сингха, а політичні партії стали в чергу, аби тільки Соня погодилась взяти їх у коаліцію.
У 2006 році індійські газети визнали Соню Ганді найулюбленішим політиком у країні, а у 2007-му журнал «Форбс» оголосив її шостою за впливовістю жінкою у світі.
«Мене не цікавила політика»,— заявила вона в одному з своїх нечисленних інтерв’ю. Політика і влада, які забрали в неї чоловіка, кохання і родинне щастя, захопили її і поглинули. Нині на місце майбутнього прем’єра і правителя Індії вона готує сина Рагула, як колись Індіра готувала своїх синів. Він повинен стати й підтвердженням ставки Конгресу на молодь, яка становить половину населення країни.

Євген ПЕТРЕНКО

також у паперовій версії читайте:

---