ХОР ТУРЕЦЬКОГО НЕ ПЕРЕСТАЄ ДИВУВАТИ
У Києві 15 і 16 червня в Національному палаці мистецтв «Україна» знову гастролюватиме Хор Турецького.
Дебютували артисти у 1990 році, а через два роки їх уже знали у багатьох країнах світу. Цим співакам під силу світова класика (Пуччіні й Моцарт, Вагнер і Бізе), духовні твори («Аве Марія», «Отче наш»), фольк, рок, поп, джаз, блюз, а ще шлягери колишнього Союзу, твори з опер і оперет, народні пісні. У репертуарі колективу вдало поєднуються традиції і авангард, класика і модерн. У концертах колектив співає як акапельно, так і у супроводі інструментальної групи. Гурт використовує потужні шоу-технології й не перестає дивувати шанувальників. Коли кілька років тому на сцені Національного палацу «Україна» відмовили мікрофони, артисти не розгубилися і продовжували співати. Чим довели публіці, що співають наживо.
Хор Турецького можна назвати театром пісні, бо артисти не лише співають, а й грають на сцені, виступаючи у різних ролях. Усі вони здобули вищу музичну освіту в консерваторіях або знаменитій Гнесинці. Керівник колективу — заслужений артист Росії, володар Золотої корони канторів світу Михаїл Турецький. У колективі зібрано всі голоси чоловічого вокалу, які існують у природі. Михаїл Кузнєцов має рідкісний тенор-альтино, тобто проміжний діапазон між найвищим чоловічим і жіночим голосами. Його коронний номер — арія «Цариці ночі». Далеко не всі вокалістки беруться за цю складну партію. У Євгена Кульміса — бас-профундо (найнижчий). До речі, цей тембр чомусь найбільше впливає на підсвідомість жінок, він зумовлює такий резонанс у серцях прекрасної половини людства, що наприкінці концерту його володар збирає найбільші овації й букети.
Хор Турецького цього разу до Києва привезе нову програму «Шоу триває...». На шанувальників відомого колективу чекають сюрпризи. Один із них — весільна іспанська пісня, музика якої схожа на пісню «Ми бандито-ганстерито» відомого мультика «Барон Врунгель». Так ось цю мелодію, а ще давньоюдейські молитви весільного обряду хор підготував у подарунок для жінок. Ще один сюрприз — всесвітньо відомий хіт «The Phantom of the opera», як виявилося, створений на одній музичній основі й має чимало спільного з кантатою Сергія Прокоф'єва «Олександр Невський». Виконуючи поспіль ці два твори, вокалісти намагаються довести, що на творчість Ллойда Вебера мали вплив твори Прокоф'єва і Шостаковича. Знаменита російська народна пісня «Чорний ворон» у репертуарі Хору Турецького стала... антикризовою. Вона виконується в роковому ритмі й доводить глядачів до того, що в них по спині біжать мурашки. До слова, з приводу кризи Михаїл Турецький заявляє, що вона пішла на користь музикантам. Адже якщо у них раніше було по 300 концертів на рік, то тепер тільки 180. Це дає змогу глибоко зануритись у матеріал, попрацювати над репертуаром. До того ж залишається час на співпрацю з кращими закордонними аудіо- і відеофірмами.
Утім, репертуар постійно оновлювався і раніше. Тому завжди у колективу є з чого створити дві-три програми тривалістю по дві-три години, не повторившись жодного разу. Ось чому співаки можуть по кілька разів гастролювати в одному й тому ж місті з різними програмами. У їхньому репертуарі є пісні різних народів світу мовою оригіналу, бо Михаїл Турецький вважає: коли зібрався на гастролі в якусь країну, маєш вивчити бодай один твір її мовою. Так, торік співаки представили в Україні блок з українських опер і оперет, а також народних пісень. Кажуть, що було приємно, коли слухачі розуміли і підспівували. Проте нині педалювати українську тему вокалісти не будуть. Вони зрозуміли, що пропагувати українську культуру треба насамперед за межами України. До речі, в Москві хор іменує себе українським хором москалів.
Співаки мають не тільки музичну освіту. Вони добре володіють англійською, французькою, німецькою, італійською мовами. А ось українські пісні вивчити для них, мабуть, було чи не найлегше. У кількох хористів українське коріння. Коли 11 вересня 2001 року стався терористичний напад на США, Хор Турецького гастролював у цій країні, мав летіти з Маямі до Торонто. Співаків з їхніми російськими паспортами та ящиками з громіздкою апаратурою не пустили на рейс. А в Канаді чекали глядачі, які розкупили всі квитки в зал на дві тисячі вісімсот місць. Виходу не було. Тому, приклавши руку до грудей, добре поставленими оперними голосами артисти в центрі аеропорту заспівали гімн Америки. Після цього начальник летовища запросив хор до літака під особисту відповідальність.
Керівник хору сповідує принцип: ані завтра, ані вчора немає. Є лише сьогодні. Тож максимальна віддача повинна бути саме тепер. Тому на кожному концерті артисти співають, немов востаннє.