ЗА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ СТАНДАРТАМИ
Україна межує з багатьма країнами світу, а протяжність її кордону становить майже сім тисяч кілометрів. Від того, як його охороняють, значною мірою залежить національна безпека нашої держави, її авторитет на міжнародній арені. Зважаючи на актуальність виконуваних прикордонниками завдань, кореспондент «ДУ» зустрівся з керівником Державної прикордонної служби України генералом армії України Миколою Литвином і попросив його розповісти про будні його підлеглих, успіхи і проблеми очолюваного ним відомства.
28 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПРИКОРДОННИКА
ОХОРОНЯЮТЬ КОРДОН УКРАЇНИ «ЗЕЛЕНІ КАШКЕТИ» — Завдання, покладені державою на нашу службу, є дуже важливими і для неї самої, і для всього суспільства,— вважає Микола Михайлович.— Звісно, що й навантаження — моральні, фізичні — доводиться витримувати чималі. Наприклад, лише торік через пункти пропуску оформлено понад 89 мільйонів громадян і 18 мільйонів транспортних засобів. При цьому ми не пропустили 56 тисяч осіб, які — з різних причин — не мали законних підстав на перетинання кордону. У 29 тисячах з них ми вбачаємо потенційних незаконних мігрантів. За той самий період було вилучено 617 одиниць вогнепальної зброї, майже 27 тисяч боєприпасів, 79 кілограмів вибухових речовин, 436 кілограмів наркотиків.
Не може не тривожити й той факт, що останнім часом побільшало намагань провезти в Україну контрабандним шляхом різноманітні товари: у 2008 році кількість таких спроб зросла порівняно з попереднім на 41%. Прикордонники затримали контрабандної продукції майже на 290 мільйонів гривень.
— Свого часу була затверджена концепція розвитку Державної прикордонної служби України, згідно з якою передбачалося її всебічне реформування. Розкажіть, будь ласка, як відбувається цей процес?
— Після схвалення цього документа розпочалося глибинне реформування нашої служби, вже нині ми досягли таких висот, про які ще років п'ять тому тільки мріяли. Попри всі труднощі з фінансуванням, інші проблеми сьогодення, професійна підготовка та технічне оснащення прикордонників — на рівні найкращих світових зразків. І це не лише моя особиста думка: так вважають і численні міжнародні експерти, що час від часу навідуються до нас.
Ми, наприклад, перейшли на повну автоматизацію паспортного контролю і загалом всіх пропускних операцій, налагодили дистанційне спостереження за багатьма складними ділянками кордону, супутниковий зв'язок між підрозділами. У нас з'явилися прилади дистанційного контролю: тепловізори, оптико-електронні системи тощо. Розгорнута вертикаль центрів управління службою, їхнє технічне оснащення дають можливість оперативно реагувати на зміни ситуації, провадити в режимі он-лайн наради та відеоконференції, навіть за допомогою відеокамер прямо з Києва спостерігати за окремими ділянками кордону та пунктами пропуску.
Завершується створення відомчої географічно-інформаційної системи, яка функціонуватиме на базі цифрових електронних мап з цілодобовим супроводом та постійним оновленням інформації. Загалом технічне переоснащення підрозділів, які охороняють державний кордон, здійснено на всіх напрямах. Значною мірою це відбувалося завдяки тому, що нам вдалося поєднати бюджетні можливості держави з міжнародною технічною допомогою. Лише у 2007-2008 роках в межах реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, Держприкордонслужба отримала різноманітної техніки на 155 мільйонів гривень. У поточному році передбачається реалізація 24 проектів міжнародної технічної допомоги, загальний бюджет яких становитиме 120 мільйонів гривень.
— Технічне оснащення — річ, як мовиться, важлива. Але й найновіша техніка нічого не варта без людини...
— Ви маєте рацію: нині на кордоні мають працювати тільки професіонали. Тому фаховій підготовці свого персоналу ми приділяємо багато уваги. Ми, до речі, першими із силових відомств відмовились від солдатів строкової служби, перейшовши на комплектування підрозділів військовослужбовцями за контрактом. У нас вже рік як немає жодного солдата-строковика. Це суттєво підвищило якість виконання завдань, що стоять перед кожним прикордонником.
Навесні минулого року в місті Оршанець, що на Черкащині, був відкритий Центр підготовки молодших спеціалістів прикордонної служби з 6-місячним терміном навчання. Усі навчальні програми в центрі, як, до речі, і в Національній академії Держприкордонслужби, складено відповідно до європейських правоохоронних стандартів. Більш того, завдяки партнерським відносинам із закордонними колегами маємо можливість відправляти фахівців з різноманітних напрямів діяльності на додаткове навчання в заклади США, Німеччини, Польщі.
Без перебільшення можу сказати, що в нас досить високі вимоги до людей, які служать і працюють у Державній прикордонній службі України. Варто зауважити, що ми поєднуємо вимогливість з піклуванням про них. Найбільше зусиль адміністрація спрямовує на розв'язання проблем, що мають соціальне забарвлення, оскільки саме вони найсильніше дошкуляють людям. Програма кар'єрного зростання всіх категорій персоналу дає змогу кожному працівникові підвищувати кваліфікацію, отримуючи при цьому вищі посади, військові звання, а отже, й більше грошове забезпечення.
Однією з найгостріших проблем для нас є брак житла в багатьох військовослужбовців. Але і її намагаємось вирішувати. Наприклад, нині фонд службового житла становить майже чотири тисячі квартир та кілька сотень кімнат в гуртожитках. Під час останньої оптимізації структури й утворення нової оргштатної структури — відділів прикордонної служби — були суттєво скорочені тилові і штабні підрозділи, це дало можливість звільнити чимало будівель та приміщень. За рішенням колегії нашої Держслужби, більшість з них не продається, а переобладнується під житло для персоналу. Крім того, тривають роботи із спільної забудови житловими будинками 21 земельної ділянки в Києві, Львові, Одесі, Хмельницькому, Луцьку, Чернівцях та інших містах України, завдяки чому отримаємо в недалекому майбутньому близько трьох тисяч квартир. Словом, хоч і не такими темпами, як би хотілося, а житлова проблема все ж розв'язується.
Крім того, кожному прикордонникові держава гарантує певний соціальний захист. Наприклад, безплатне лікування в медичних закладах ДПСУ, санаторно-курортний відпочинок на пільгових умовах, стабільне грошове забезпечення. Правда, нині через різке підвищення цін на продукти харчування, товари і послуги першої необхідності воно вже не влаштовує багатьох, насамперед у містах. Але навіть за таких умов ми змогли підвищити зарплатню вісьмом тисячам контрактників й офіцерів з найбільш відповідальних напрямів діяльності та місць проходження служби.
Після створення потужного фонду службового житла, вважаю, проблем з охочими служити за контрактом у нас не буде навіть в обласних центрах. Що стосується сільської місцевості, де розміщено чимало наших відділів, то ситуація з добором персоналу є більш-менш стабільною. Я розумію, що зарплатня розміром 1200–1600 гривень хоч і не є астрономічною, та все ж дозволяє людині впевненіше почуватись у житті. Не всі ж прагнуть перекваліфікуватись у заробітчан: багато людей прагнуть жити в рідному селі, намагаючись реалізувати себе на рідній землі.
Щороку ми приймаємо на службу за контрактом близько двох тисяч молодих хлопців та дівчат. Останнім часом намітилась обнадійлива тенденція: серед тих, хто вирішив пов'язати своє життя з кордоном, дедалі меншає тих, хто за рік-два пише рапорти з проханням звільнити. Особисто мене вона дуже й дуже тішить, бо, зрештою, свідчить, що авторитет військової служби в суспільстві, який років 15–20 тому різко впав, починає зростати. Упевнений: ми можемо відродити в суспільстві пошану до захисника рідної землі. Правда, тут і від держави багато що залежить...
— Україна, як відомо, намагається адаптувати своє прикордонне законодавство до європейського. Хотілось би почути про це більш детально, тим більше, що не за горами чемпіонат Європи з футболу...
— Насамперед хочу нагадати, що ініціатором такої адаптації стала саме адміністрація Державної прикордонної служби України: ми завжди намагались бути на рівні вимог нинішніх європейських реалій і тих змін, що відбуваються у світі. Наприклад, у державах Європейського Союзу керуються єдиними нормами, які регламентують порядок в'їзду і пересування осіб та мають пряму дію,— кодекс шенгенських кордонів. Ми, беручи до уваги його стандарти і принципи, підготували проект Закону України «Про прикордонний контроль», якій вже схвалено Верховною Радою в першому читанні. Я не переповідатиму його змісту, скажу лише, що в разі його затвердження нашим парламентом він не матиме аналогів на просторах СНД. Цей закон, зокрема, сприятиме вдосконаленню процедур контролю на кордоні, більш ефективній протидії незаконній міграції та іншим загрозам в умовах зростання потоку осіб, що перетинають державний кордон України.
Наприкінці 1990 років Україна мала багато проблем через незаконне проникнення на її терени іноземців, які в пошуках кращого життя часто використовують її для транзиту. Але за останні роки ситуація докорінно змінилася, і наші західні сусіди це офіційно визнають. А все завдяки тому, що нами вжито системних заходів з посилення східного кордону України, побудовано службу таким чином, щоб максимальну кількість потенційних незаконних мігрантів виявляти ще під час спроб потрапити в нашу країну. На початку бесіди я наводив деякі цифри, тепер скажу ще таке: завдяки превентивним заходам щодо недопуску в Україну потенційних незаконних мігрантів вдалося стабілізувати ситуацію на західному кордоні України, де, починаючи з 2004 року, спостерігається поступове зниження незаконної міграції в середньому приблизно на 10–15%.
Що стосується поліпшення умов перетинання кордону законослухняними громадянами, то зауважу, що з нашої ініціативи внесено зміни до трьох постанов уряду, що сприяло врегулюванню питання пропуску через кордон дітей та можливості ставити відмітки в паспортах громадян України на підставі їхніх усних звернень. Крім того, упорядковано перебування іноземців — нещодавно схвалено постанову про перевірку фінансового забезпечення їхнього перебування в нашій державі.
Зважаючи на те, що в Україні планується провести чемпіонат Європи з футболу, ми вже тепер запровадили нові стандарти прикордонного контролю, спрямовані на прискорення процедур прикордонних перевірок, підвищення культури поведінки нашого персоналу. Цю роботу й надалі вдосконалюватимемо таким чином, щоб відмовитися від зайвих формальностей, які не впливають на загальний рівень прикордонної безпеки.
Проведення Євро-2012 призведе до збільшення і фізичного, і морального навантаження на прикордонників — ми це добре розуміємо і, звісно, готуємось на всіх напрямах своєї діяльності. Як театр починається з гардероба, так і будь-яка країна — з її кордону. Саме від того, як людину зустріне наш персонал — ввічливо чи байдуже, як продемонструє свої професійні здібності, залежить і перше враження про Україну. І хоча прикордонники вже доводили свій рівень підготовки під час Євробачення, різних міжнародних форумів, ми ніколи не розслабляємося.
— Дозвольте, Миколо Михайловичу, в День прикордонника привітати від імені читачів нашої газети Вас і Ваших колег, підлеглих з професійним святом і побажати успіхів у службі, міцного здоров'я і всіх життєвих гараздів.
— Дякую.