ДМИТРО
ЯРЕМЧУК: «ДОВЕЛОСЯ ВИКОНАТИ
ВСІ ПІСНІ...»
Брати Яремчуки — гідні нащадки свого батька. Дмитро і Назарій стали творчим тандемом. Нещодавно брати повернулися із закордонних гастролей — вони підкорювали американський естрадний олімп. Про це і не тільки — у розмові Дмитра Яремчука із кореспондентом «ДУ».
Ми відчули кризу — Нині Україну охопила економічна криза. Вона на вас якось вплинула?
— Так, але економічна криза нам допомогла. Поменшало концертів в Україні, але натомість зросла кількість гастролей за кордоном. У нас з’явилося більше вільного часу, і ми взялися до запису нового альбому. Він має незабаром вийти. Попередні наші альбоми досі добре продаються. Паралельно готуємо гастрольну поїздку за рубіж.
— Скільки пісень увійде до нового альбому?
— У нашому четвертому альбомі буде дванадцять пісень, він поки що має робочу назву, тому озвучувати її не буду. Ми вже почали працювати над нашим щорічним пісенним фестивалем «Родина».
— Як часто оновлюється ваш репертуар?
— На концертах глядачі завжди просять заспівати пісні з нашого репертуару, які добре знають, а також з татового репертуару. Ви знаєте, що ми не багато виконуємо татових пісень. Пісню «Стожари» я вже не хотів включати в концерти, але люди запитують: «Чи будете співати «Стожари»? Ну як я можу її не заспівати! Або під час концерту вигукують із залу: «Заспівайте «Вишиванку»! Хоча ця пісня була нашою першою піснею і її напам’ять знають, проте виконуємо бажання. Але будь-що ми вкраплюємо в репертуар нові твори.
Американці цікавляться
лише своїм — Розкажи, будь ласка, про мету подорожі до США.
— Нас запросили в Чикаго. Виступали ми також у найближчих містечках — саме там живе українська діаспора. Американці цікавляться тільки американським, тож коли до США приїжджають російські зірки, відвідують концерти в основному вихідці з Радянського Союзу. На українських артистів ходять лише українці. Та сама ситуація і з мексиканськими зірками. Їхні концерти відбуваються перед мексиканською діаспорою.
Концерти пройшли дуже вдало, ми залишилися задоволеними. З Америки привезли газети, в яких надруковано схвальні відгуки про наші виступи. До речі, там відбулася прем’єра нових пісень. Після кожної нам кричали «Браво!» Програма концерту мала тривати годину, але нас півтори години не відпускали зі сцени. Довелося виконати всі пісні, які у нас були у запасі.
— Як ви гадаєте, з плином часу змінюється публіка?
— Щодо вікової градації, то я бачив, що на нашому з Назарієм концерті була різна публіка. Послухати приходили люди 35–50 років, тобто була представлена вся вікова шкала. У залі я бачив цілі родини. В основному наш глядач — це люди середнього віку.
— Скільки тривали ваші гастролі?
— Ми були три тижні, дали шість концертів. Взагалі-то, в Америці інший стиль життя, ніж в Україні. Люди не надто часто відвідують концерти, вони багато працюють і мало відпочивають. У США концертними днями є субота та неділя, рідше — п’ятниця. Однієї суботи ми мали не один, а два виступи. У робочі дні людей практично не побачиш на вулиці, адже в цей час усі працюють. Можна зустріти хіба що мексиканців або чорношкірих, і то поодиноких. Я от позавчора в Києві їхав у метро — маса людей!
Вразив
Арт-інститут — Відвідували визначні пам’ятки?
— Так. У наші вихідні дні нас водили по ресторанах і музеях. Були біля будинку Аль Капоне. Відвідали також Арт-інститут, головну визначну пам’ятку Чикаго. Цей художній музей має найбагатшу колекцію живопису XIV ст. Окрім того, там є колекції обладунків, ювелірних виробів.
Я був у захваті від «Кімнати в Арлі» Вінсента Ван Гога. Бачив оригінали робіт відомих митців — Ренуара, Сальвадора Далі, Рембрандта, Клода Моне, Едуарда Мане та інших. Споглядав шедеври — Жоржа Сьора «Недільний день на острові Гранд-Жатт», Гюстава Кайботта «Паризька вулиця у дощовий день», Гранта Вуда «Американська готика».
До речі, будівля Інституту — також стародавня. Вона була зведена для всесвітньої колумбської виставки 1893 року як допоміжна для всесвітнього конгресу. Через вулицю від музею у парку — Букінгемський фонтан, подібний до фонтанів Версаля. Шикарне видовище.
— А яким вам видалося Чикаго?
— Сподобалося. Чикаго іноді називають «містом вітрів». Це стародавнє місто, тут у 1885 році побудовано перший у світі хмарочос. У Чикаго знаходиться й найвищий будинок в Америці — Сірс-тауер — 443 метри заввишки, будується споруда, що матиме висоту 609 метрів. Загальнонаціональне значення мають Чиказький університет та публічна бібліотека міста. До визначних пам’яток міста належать також музей науки та промисловості, музей природної історії Філда. Недалеко від Чикаго — Ніагарський водоспад.
— Отже, ви привезли море вражень!
— Нам не цікаво було сидіти в номері, хоча умови для проживання були гарні. Для нас винайняли триповерховий будинок, з кухарем, майже у центральній частині міста. До речі, суші там надзвичайні. Ми дуже добре провели час. Відвідали індуїстський храм, побудований з італійського та турецького мармуру — цей витвір людських рук вражає.
Грецька ваза
за 70 євро — Чи є у вас традиція щось привозити з різних країн світу?
— Я колекціоную скриньки. Звідусіль, де я бував, їх привожу. Але які скриньки можна купити в Чикаго? Ніяких. Тому купуємо на згадку дрібнички. З Греції привіз репродукцію старовинної античної вази, яка коштувала 70 євро, а з Туреччини — нічого. Про відвідини Ізраїлю нагадують листівки. З Йордані привіз яйце з алебастру, на якому зображена Петра. Там відбувалися зйомки американського фільму «Індіана Джонс». Нещодавно Петра була офіційно визнана одним з чудес світу.
— Пригадайте найяскравіші враження від поїздок.
— На першому місці — Ізраїль, тобто подорож до Єрусалима. Як згадую, то просто мурашки по шкірі... Святі місця нікого не залишають байдужим. Грецію пощастило всю об’їздити. Ми були й у горах, і на островах, й у великих містах. У горах надзвичайно красиво.
Коли я чую, що краще за Україну нічого немає, а я дуже люблю Україну, то можу відповісти, що у світі вистачає надзвичайних місць. Кожна країна приваблива по-своєму.
— Який відпочинок плануєте на літо?
— Планую з’їздити в Ніццу — у нас там друзі. Щойно сформується компанія, одразу вирушимо. Намагаємося відпочити взимку та влітку.