«НЕФОРМАЛИ» ПОКИ ЩО В МЕНШОСТІ
У демократичному суспільстві організовані громадські групи виконують роль посередника між індивідом і державою, надають громадянам підтримку, посилюють їхні можливості впливати на рішення, які ухвалюють держава та місцеві громади. До того ж діяльність у громадських об'єднаннях сприяє усвідомленню причетності, формує відповідальність, розсуває простір «я» до спорідненого «ми», розширює комунікативні можливості.
Стан громадських об'єднань в Україні досліджувала старший науковий співробітник Інституту соціології НАНУ, кандидат філософських наук Ірина Бекешкіна. Їй — слово.
— В Україні спалах громадської активності періоду «гласності» та початку років незалежності, широкий рух так званих «неформалів» досить швидко згас унаслідок економічної кризи, коли найактивніші люди основну життєву енергію спрямували або на започаткування власного бізнесу, або на фізичне виживання. Хоча кількість зареєстрованих у Міністерстві юстиції громадських об'єднань перевищує 50 тис., реально, за висновками експертів, працює лише їхня десята частина.
За підсумками здійсненого нами моніторингу, кількісно членство в громадських об'єднаннях також не зростає, залишаючись у межах 12–17%. Це мало, особливо зважаючи на те, що країнам з найвищим рівнем задоволення функціонуванням демократії притаманний і найвищий рівень участі громадян у діяльності неполітичних об'єднань. А в нашому суспільстві досить поширеними є стереотипи, які свого часу інтенсивно насаджувалися певними політичними силами: мовляв, члени громадських об'єднань — це «грантоїди» або «маргінали», які не знайшли собі місця в буденному житті. Тому не дивно, що громадяни переважно не довіряють цим структурам.
Правда, у 2008 році довіра громадян до громадських об'єднань, хоча і залишалася на низькому рівні, все ж зросла на 5%. Цей факт видається позитивним на тлі зниження довіри до уряду, Верховної Ради та політичних партій.
Серед членів громадських організацій дещо переважають чоловіки (52%). За віком 25% у цих осередках становить молодь віком до 30 років, 54% — люди середнього віку і 21% — старші за 54 роки. Загалом серед молоді членами громадських об'єднань є 19%, серед людей середнього віку — 18%, а серед літніх людей значно менше — 12%.
Члени громадських об'єднань вирізняються істотно вищим рівнем освіти. У нашій державі майже кожна третя людина з вищою освітою є членом бодай одного громадського об'єднання.
За родом занять серед членів громадських об'єднань переважають представники найбільших соціальних груп суспільства: 16% — кваліфіковані робітники, 15%— пенсіонери, 14% — фахівці гуманітарного профілю, 10% — спеціалісти технічного профілю, 8% — студенти, 6% — службовці без спеціальної освіти, 5% — особи, які не мають постійного місця роботи. Найбільше своїх представників до громадського сектора делегувала гуманітарна інтелігенція (32%) та учні і студенти (30%). Цікаво, що задоволеність своєю основною працею серед членів громадських об'єднань виявилася вищою (39%), ніж у тих, хто до громадських організацій не належить.
За матеріальним рівнем життя члени громадських об'єднань теж дещо краще забезпечені: тільки 3% опитаних вважають, що належать до злиденних, 28% — до бідних, а 69% — до середніх, заможним не вважає себе ніхто. А от серед тих, хто не залучений до громадського сектора, бідними назвалося значно більше людей— 41%.
Якщо всіх членів громадських об'єднань уважати за 100%, то дві третини з них припадає на західні регіони (31%) і центр (32%). Схід дає 23% членів громадських об'єднань і ще менше (14%) — південь. У західних регіонах третина членів громадських об'єднань є членами релігійних громад, а у східних регіонах третина членства в громадських організаціях припадає на політичні партії.
Серед членів громадських об'єднань лише 7% зовсім не цікавляться політикою (серед решти респондентів таких 16%), а тих, хто дуже цікавиться політикою,— 21%, серед не членів — 14%. І члени, і не члени громадських об'єднань однаково не задоволені тим, як розвивається демократія в Україні (60% і 58%). Водночас охоплені громадськими об'єднаннями більше переконані, що в країні є політичні лідери, здатні ефективно керувати країною (38% серед членів громадських об'єднань і 32% серед решти). Цікаво, що 38% «неформалів» обстоюють необхідність багатопартійності, а 35% вважають її непотрібною. Лінія розмежування в цьому питанні залежить від типу громадського об'єднання: члени громадсько-політичних організацій, політичних партій, рухів, нетрадиційних профспілок переконані в необхідності багатопартійності, а члени молодіжних організацій, релігійних громад — переважно ні.
Несподіванкою стало те, що серед членів громадських об'єднань значно більше тих, хто вважає, що нині люди не можуть вільно висловлювати свої погляди — 24% (серед решти таких лише 15%). Вочевидь, це є відображенням якихось конфліктів, що їх «неформали» мали з представниками влади у своїй діяльності. Загалом люди, які об'єднуються в різноманітні громадські організації, мають більше можливостей обстоювати свої права. Феномен соціальної безпорадності постійно відображається в результатах моніторингу, проте в членів громадських об'єднань вона виражена значно менше. Щоправда, і серед членів цих утворень лише 13% вважають, що зможуть щось вдіяти, коли уряд ухвалить рішення, яке суперечить їхнім інтересам (серед решти цей відсоток ще менший — 7% ). А от на місцевому рівні відчуття власної сили членів громадських об'єднань є значно сильнішим — 22% респондентів вважають, що зможуть протидіяти негативним рішенням місцевої влади. І це зрозуміло, бо здебільшого громадські організації діють на місцевому рівні, і саме він для них досяжніший.
Люди, які належать до громадських об'єднань, висловили більшу схильність до вияву суспільного протесту. Серед них 51% вважає, що в разі значного погіршення умов життя слід виходити на вулицю з протестами. Готових терпіти матеріальні труднощі заради збереження миру і спокою значно менше — 30%. А от серед тих, хто не є членами жодного громадського об'єднання, готовність терпіти є більшою— 39%, і стільки ж тих, хто вважає за потрібне протестувати. Ладні особисто долучитися до акцій протесту 39% членів громадських організацій і 28% тих, хто не належить до жодних організацій.
Ті, хто належить до громадських об'єднань, порівняно з рештою громадян, упевненіші у власних силах (46% проти 39%), вони рішучіші (45% проти 36%), ініціативніші (51% проти 44%). Окрім того, серед членів громадських об'єднань більший відсоток становлять інтернали — 28% вважають, що все в житті залежить цілком або переважно від них самих. Цікаво, що серед членів громадських об'єднань значно більше тих, хто почувається молодшим за свій вік (38%).
Отже, члени громадських об'єднань становлять певну соціальну групу, що вирізняється вищим освітнім рівнем, активнішим інтересом до політики, міцнішою переконаністю у своїй спроможності чинити вплив на владу і більшою схильністю до вияву протесту. Вочевидь, цей соціальний і соціально-психологічний тип особистості є базовим для розвитку демократії, і чим більше у суспільстві буде членів громадських об'єднань, тим більше буде надій на незворотність процесів демократизації. Однак досі члени громадських об'єднань у нашому суспільстві в меншості.