У Сполучених Штатах та інших розвинутих країнах криза в економіку прийшла з фінансової сфери, від банків, котрі мали в своїх активах значну частку цінних паперів, які знецінились на фондових ринках (у деяких державах — у 1,5–1,6 раза, тож у стільки ж разів впали і банківські активи), нагадує президент Асоціації українських банків (АУБ) Олександр Сугоняко. Через кризу ліквідності, тобто нестачу коштів, західні фінустанови прийшли у кризу неплатоспроможності, а потім і банкрутства, як, приміром, один із найбільших банків США та світу «Леман Бразер». Банки перестали кредитувати економіку, і вона занепала.
В Україні ситуація була іншою. На початку минулого року в активах вітчизняної банківської системи не було жодних проблем, частка цінних паперів у них не досягала 3%, і тодішнє фондове падіння у 1,7 раза ніяк не позначилось на якості тих активів. Тривожила різниця між експортом та імпортом. Наша держава торік купила більше товарів на 15 млрд дол., ніж продала. Коли восени іноземні гроші почали панічно «тікати» з України, та структурна проблема нашої економіки «вилізла нагору» і обвалила валютний курс. Тож у банківських клієнтів, фізичних осіб виникли проблеми з поверненням кредитів. У торішньому четвертому кварталі суттєво впали обсяги виробництва, підприємства опинились у скруті — погашати позики стало сутужно. Негаразди в економіці вдарили по банківській системі, яка є її важливим елементом і залежить від стану економіки.
Не дуже тішить і цьогорічний перший квартал, адже обсяги виробництва скоротились на третину, індекс промислового виробництва становив 68,1% (торік — 107,9%). Падіння у будівельній галузі досягло 57%, експорт скоротився на 61%, імпорт — на 53%. Вантажоперевезення поменшали на 37%, це свідчить про падіння реальної активності у нашому господарстві. Реальна заробітна плата поскромнішала на 13%. Валові валютні резерви Нацбанку наприкінці березня дорівнювали 25,39 млрд дол., скоротившись упродовж трьох місяців на 6,15 млрд дол.
За даними Нацбанку, нині ліцензію на проведення банківських операцій мають 185 банків, у стадії ліквідації 12 фінустанов (дев'ять — за рішенням НБУ, три — за рішенням судів). Діє 1259 банківських філій та 21458 відділень. На 1 квітня обсяг активів банківської системи налічував 870,7 млрд грн, від початку року вони зменшись на 55,4 млрд. Переважно це відбулось за рахунок скорочення обсягів кредитних операцій, частка яких в активах сягає 81,2 відсотка.
Власний капітал банківської системи від початку року зменшився на 2,2 — до 117,1 млрд грн, а обсяг статутного капіталу повагомішав на 5,8 млрд грн (+7%). За перший квартал банки отримали збиток у 7,02 млрд грн, торік працювали з прибутком у 2,1 млрд грн. Облікова ставка залишалася без змін — 12% річних. Кредитні ставки банків у національній валюті зросли з 21,6 до 26,7% річних.
Упродовж трьох місяців банки скоротили обсяги кредитування як суб'єктам господарювання (-1,4%), так і фізичним особам (-6%), загалом на 37 млрд грн. Головними причинами такого обвального падіння Олександр Сугоняко називає відплив депозитів (банки не мають достатньо грошей на позики), ризик неповернення нових кредитів (фінустанови ретельно перевіряють нових клієнтів), неможливість багатьох позичальників обслуговувати свої кредити. Окрім цього, президент АУБ констатував відсутність довіри всередині банківської системи, банки не довіряють один одному й не ризикують давати в борг.
Частка «поганих» кредитів, за словами президента АУБ, зросла у першому кварталі до 24,3 млрд грн (на початку року було 16 млрд). У торішньому жовтні експерти прогнозували, що в лютому банки матимуть до 70% неповернутих позик. На щастя, ситуація виявилась дещо кращою, незалежні експерти зазначають, що той рівень досяг 35%, в Асоціації кажуть про 4,8%. Якість кредитного портфеля у торішньому четвертому кварталі погіршилась у чотири рази, цьогоріч — в 1,5 раза. Клієнти не повертають банкам позики через зростання валютного курсу, падіння доходів, безробіття. На думку Олександра Сугоняки, існує загроза, що частка неякісних кредитів зростатиме, якщо українська влада не вживатиме заходів для виведення країни з економічної кризи.
У першому кварталі банки спрямували 17,3 млрд грн на резервування, аби перекрити можливі збитки від непогашення кредитів. Це — найбільша сума за всю історію незалежної України, саме на цю суму зменшились банківські активи. Процедура списання безнадійних боргів у нашій країні надзвичайно складна, приміром, у США з цим набагато простіше, тому й вирішили списати чимало проблемних активів. Але попри те, що обсяги кредитування економіки вітчизняними банками суттєво падають, Олександр Сугоняко переконаний, що банки не перестануть видавати позики.
В Україні впала довіра до національної валюти, банківської системи, й таким чином до влади. За перший квартал зобов'язання банків зменшились на 53,2 — до 753,6 млрд грн, клієнти зняли з депозитів 47 млрд грн (загальна сума депозитів у 391 млрд грн скоротилась на 12,6%). Ці гроші не пожвавили ані ринок нерухомості, ані автомобільний ринок, ані земельний. Люди нічого не купують, їхні гроші не працюють у фінансовій системі, а значить і в економіці.
Під час фінансової кризи початку 1990-х мешканці Південної Кореї на прохання уряду понесли до банків свої заощадження, коштовності, аби не допустити краху фінустанов. Це свідчить про зрілість суспільства. Українці, навпаки, забирають гроші з банків. Хоча вже є певні позитивні тенденції. Якщо у січні відплив депозитів перевищував 5%, у лютому досяг 5%, у березні 2%, у квітні гривневі депозити майже не забирали, а доларів зняли 1 млрд. Криза на початку 1990-х обійшлась Угорщині у 20% ВВП, Аргентині — 40%. Тож українцям треба об'єднуватись і рятуватись разом, аби не мати колосальних кризових збитків.
Експерти зазначають, що населення зберігає «під подушкою» від 40 до 60 млрд дол. А наша влада просить у МВФ тільки 4 млрд дол., аби залатати бюджетні дірки, пожвавити фінансову систему. Треба докласти максимум зусиль, аби повернути довіру людей до банківської системи. Президент АУБ впевнений, якщо політична еліта поверне довіру народу до себе, а з нею й віру українців у національну валюту, то зникнуть не лише проблеми у банківській системі, а й у економіці. Філософ Конфуцій казав, що держава може існувати без зброї, без хліба, але не може жити без довіри.
Хай живе
мораторій! Президент АУБ переконаний, що час для скасування мораторію на дострокове зняття депозитів не настав. Якщо скасувати його, то банківська система не витримає різкого відпливу грошей, тому постраждає економіка. Мораторій дозволяє банківській системі існувати, дає надію на вихід із фінансової кризи.
Люди ж, які досі не можуть, попри пряму норму Цивільного кодексу, забрати власні заощадження з банків, не хочуть їм вірити. Принаймні так стверджують соціологи. Фінансові експерти також переконують, що дію мораторію варто скасувати. Коли Нацбанк запроваджував його, то сподівався спинити паніку серед вкладників. Керівники Центробанку пояснювали, що це — тимчасовий захід. Утім, навіть через півроку після його запровадження банкіри хочуть, аби заборона знімати депозити до закінчення угоди з фінустановою діяла надалі, хоча, за українськими законами, вкладник може забрати свої гроші з банку у будь-який час. Мораторій вже вичерпав себе, переконують фінансові експерти. Затягування з його скасуванням матиме комплекс негативних наслідків, і передовсім зменшення довіри до банківської системи. Чим довше діятиме така заборона, тим менше принесе ефективності.
Що стосується рекапіталізації банків, то, на думку Олександра Сугоняки, слід пришвидшити той процес. Проте давати гроші варто не всім поспіль, не тим банкам, які влетіли у величезні збитки, а лише тим, які показали, що у складних умовах можуть працювати, мають хороший менеджмент, їм можна довіряти. Потрібно виробити такий механізм, який би не допустив направлення коштів нежиттєздатним банкам.
Яким фінустановам і в якій кількості потрібні кошти, Нацбанк вирішував майже півроку. В результаті голова Центробанку оголосив, що держава готова викупити контрольний пакет акцій у семи банків. На це з державного бюджету виділено 44 млрд грн. У перерахунку на душу населення виходить, що кожен українець має скинутись по тисячі гривень, аби допомогти у скруті приватним банкам. Але, з іншого боку, успішна рекапіталізація та пожвавлення фінансової системи є умовою подальшої співпраці нашої країни з МВФ.
Хоча від початку кризи минуло півроку, до цього часу не вироблено прозорих, зрозумілих принципів рекапіталізації, не ясно, з якою метою держава береться підтримувати за рахунок бюджетних коштів, тобто грошей платників податків, низку українських банків. Мета ніби благородна — оптимізувати ситуацію у банківській системі для суспільства. Та чи здатна українська влада, роздерта на локальні бізнес-інтереси, реалізувати ту мету? Дешевше було б перевести депозити з проблемних банків до державних, аби громадяни впевнились у державних гарантіях і могли знімати відсотки зі своїх вкладів. Усього за затвердженими НБУ критеріями процедуру рекапіталізації може бути застосовано до 26 банків. Акціонери 19 із них узяли зобов'язання щодо самостійної капіталізації.
В АУБ пропонують започаткувати цільові валютні аукціони, на яких банки могли б за пільговим курсом купувати валюту для повернення валютних депозитів своїм клієнтам, бо у деяких фінустанов її не вистачає. Невиваженими вважають в Асоціації вимоги влади до підприємств забирати гроші з комерційних банків і переводити їх до державних. Має бути свобода вибору для клієнтів, не варто порушувати їхню співпрацю з комбанками. Дивує банкірів і позиція Міністерства праці та соціальної політики, яке затягує укладення угод із банками, що пройшли спеціальний тендер на обслуговування пенсіонерів та соціальних виплат.
Відносини з Нацбанком у Асоціації, за словами Олександра Сугоняки, нормальні. Центробанк, хоч і з запізненням, але реагує на пропозиції банкірів. Прогнозувати валютний курс президент АУБ із певністю не наважується. Адже він великою мірою залежить від торговельного сальдо — його позитив зміцнить гривню, і від попиту на валюту. Цьогоріч банки мають погасити 12 млрд дол. зовнішніх боргів, а компанії — 9 млрд дол. Та чи надійде в Україну стільки валюти — не зрозуміло. Аби зняти боргове напруження, тим позичальникам варто домовлятись зі своїми закордонними кредиторами про максимальну пролонгацію кредитів. Тут не завадила б допомога вітчизняних дипломатів. Та головне — довіра до банківської системи. Якщо не буде паніки на валютному ринку, національна грошова одиниця міцнішатиме.
Конкуренція
посилюватиметься В умовах кризи сильними конкурентами банків можуть стати небанківські фінансові заклади і відібрати у них значну частку ринку, зокрема роздрібного кредитування, запевняють експерти. Комерційні банки змушені будуть оптимізувати власні організаційні структури, позбавляючись від невластивих їм функцій і передавати деякі напрямки своєї роботи спеціалізованим компаніям.
До того ж найближчим часом активізуватись, особливо на роздрібному ринку, можуть середні банки, які мають достатні фінансові ресурси, але донедавна були неконкурентними у роздрібному сегменті, бо не мали розвинутої мережі. Щоправда, переважна більшість фінансових аналітиків переконана, що про масове роздрібне кредитування у найближчі два-три роки можна забути. Середні банки не зможуть серйозно конкурувати з великими, особливо з тими, що мають іноземний капітал. Та й проблеми з відпливом депозитів у середніх банків не менші, ніж у великих. Якщо великі фінустанови можуть розраховувати на залучення прямих інвестицій від материнських структур, то малі здатні сподіватися лише на депозити, які залучити нині непросто.
Досвід попередніх криз засвідчує, що вони суттєво впливають на перерозподіл ринків. Варто згадати, що у 1990-ті серед найбільших банків нашої держави значилися «Інко», «Градобанк», «Україна». Після їхнього занепаду почали активно розвивати свій бізнес невеликі на той час фінустанови — «Аваль», «Фінанси та кредит», «Форум», «Приватбанк». Не виключено, що незабаром ми спостерігатимемо зміну лідерів на фінансовому полі. Очевидно, що й іноземні фінустанови активно долучаться до поділу втраченого проблемними банками ринкового шматка.
Водночас, кажуть експерти, розмір банку не буде визначальним чинником, що дозволить прогнозувати його майбутнє і фінансовий стан на момент виходу України з фінансової кризи. Ключовим фактором для оцінки стійкості банку і його потенціалу до розвитку є якість кредитного портфеля і управління ризиками. Із найменшими втратами подолають кризу і активно розвиватимуться банки, які сформували якісний кредитний портфель і мають незначну кількість проблемних кредитів, а також лояльних клієнтів, котрі довіряють банку і розміщують у ньому свої гроші. Якщо банки зрозуміють, що нині ринок змінився і на ньому треба працювати по-новому, вони будуть конкурентоспроможними і виживуть у важких фінансово-економічних умовах.