І НА ПАЛЬНОМУ ДОВЕДЕТЬСЯ
ЗАОЩАДЖУВАТИ...
Сума коштів, виділених цього року на пально-мастильні матеріали для Збройних сил України, значно менша, ніж та, яку військо отримало торік. Єдиним виходом із ситуації став раціональний розподіл ресурсів між військовими частинами й підрозділами відповідно до мінімально необхідних потреб.
Для того, аби військо хоча б мінімально виконувало покладені на нього завдання, був затверджений розподіл ПММ на забезпечення життєдіяльності військових частин, установ. Відповідно до нього пальне найперше спрямовуватиметься на гарантування вибухопожежобезпеки на арсеналах, базах, складах.
Мається на увазі заправка пожежних автомобілів, танків та іншої техніки, передбаченої у разі екстремальної ситуації. Забезпечуватимуться пальним також практичні заняття пожежних розрахунків, а з настанням спеки його спрямують на заправку техніки, яка оратиме периметр навколо небезпечних об'єктів.
Що ж, не густо, але за цільовим призначенням.
Для найраціональнішого використання ресурсів пального при забезпеченні вибухопожежобезпеки їх розподілено так, що найбільшу кількість (35 і 40%) арсенали, бази, склади отримають у другому і третьому кварталах, тобто в період найбільшої пожежної небезпеки.
Що стосується бойової підготовки, то нинішнього року її заходи будуть «підкріплені» пальним лише для Повітряних сил ЗС України. Щоправда, і його вистачить для льотного складу, який нестиме бойове чергування. Перспективи не дуже радісні, тому фахівці служби пального сподіваються на зміни до бюджету. Тільки вони нададуть можливість складати оптимістичніші плани.
Говорячи про пальне у кризових для країни і війська умовах, хочеться пригадати про заощадження цього виду ресурсу. Віднині дорікати армії в надмірному споживанні недоречно не лише через те, що пального надто мало.
Що мається на увазі? Річ у тім, що після проведення відповідних реформ система забезпечення пально-мастильними матеріалами української армії зазнала неабияких змін. Для запровадження територіального принципу (про нього, власне, і йдеться) на базі частин, підпорядкованих Центральному управлінню забезпечення пально-мастильними матеріалами тилу Головного управління логістики Командування сил підтримки, створено чотири відділи територіального забезпечення військ. Зокрема, на базі військових частин, які дислокуються в Сімферополі, Одесі, Білій Церкві (Київська область) та Куликові (Львівська область).
Структурно вони входять до центрів забезпечення пальним і розташовані так, що відстань до найвіддаленішої частини не перевищує 150—200 км. Але насправді заощадження пального вимірюється не лише кілометрами.
Зважаючи на те, що час, коли бензин і дизельне пальне лилися річкою, минув, фахівці служби ПММ орієнтують свою роботу на раціональне і ефективне використання пального. Велика увага приділяється організаційно-плановій роботі, яка полягає в отриманні від військових частин відомостей про потребу пального, номенклатуру технічних засобів служби ПММ тощо. Залежно від наявного ресурсу відділ територіального забезпечення військ здійснює його розподіл.
Здавалося б, схема нічим не відрізняється від тієї, яку застосовували раніше. Але насправді є нововведення. Так, раніше інформацію щодо потреб збирали за «великим колом»: «військова частина — об'єднання — оперативне командування — вид Збройних сил — центральне управління ПММ». Ця процедура могла тривати 15—20 діб.
Нині цей шлях значно скоротили: від військової частини через центр забезпечення до центрального управління. Тож відтепер під час ухвалення відповідного рішення Командуванням сил підтримки про забезпечення пальним ресурс може надійти до конкретної частини протягом однієї-двох діб. Така оперативність дає змогу командирам чітко планувати хід бойової підготовки і бути впевненим у тому, що пальне на заплановані заходи стовідсотково надійде у чітко визначені терміни.
Одначе розподіл пального між частинами— лише півсправи. Його необхідно доставити, так би мовити, до адресата. Ця робота покладається на відділення централізованих перевезень. Маршрути доставки складені так, що за один рейс пальне та інші матеріали потрапляють відразу до кількох військових частин.
— Такий алгоритм дає змогу не лише заощаджувати бюджетні кошти, а й знімає частину турбот із командира,— говорить тимчасово виконуючий обов'язки начальника 94-го Центру забезпечення пальним майор Сергій Бриславець.— Відтепер йому не потрібно думати про спеціальну підготовку водійського складу, техніки. А найголовніше — не треба відволікати особовий склад від виконання основних обов'язків.
Заперечити цьому, безумовно, важко. Зокрема, 94-й Центр забезпечення ПММ, який дислокується у Білій Церкві, постачає цей ресурс за п'ятьма напрямами. На кожному з них у визначеній військовій частині функціонує опорний пункт, де зосереджуються запаси для всіх військових частин гарнізону. Білоцерківський центр, приміром, «накриває» Чернігівську, Київську, Черкаську, Житомирську області.
Та не лише в цьому переваги такої організації постачання ПММ. Наприклад, добре відомо, що пальне належить до небезпечних вантажів. Тому для того, аби його транспортувати, заправник повинен мати спеціальне обладнання, один комплект якого нині коштує 2—3,5 тис. грн (конуси, знаки, жилети тощо). Відповідна категорія та підготовка має бути й у водія машини.
Проте і це ще не все. З Державтоінспекцією слід узгоджувати маршрути перевезення пального. Документальне оформлення лише одного коштує близько 100 грн. Дозвіл діє тільки три місяці, тож після закінчення терміну документи слід оформляти знову. Нескладно зрозуміти, що вирішуючи питання про транспортування пального, центри забезпечення знімають і цей «головний біль» у командирів частин. А маршрути доставки складено так, аби мати змогу заощадити і на оформленні дозвільних документів. Можете уявити, які суми коштів витрачалися би з бюджету оборонного відомства, якби кожна частина окремо займалася цим питанням!
Фахівці Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами тилу Головного управління логістики Командування сил підтримки стверджують, що згадана схема постачання — не нова. Але для того щоб випробувати її на практиці, знадобився час. Збройні сили України останніми роками зазнавали значних структурних змін, тому рівномірно розподілити навантаження між центрами і остаточно впевнитися в ефективності такого способу доставки змогли тільки нещодавно: період апробації нової схеми тривав протягом минулого року. Щоправда, не обійшлося й без труднощів. Для комп'ютеризації усіх процесів і оновлення матеріально-технічної бази частин постачання пального знадобилися додаткові кошти.
— Усі склади й бази пально-мастильних матеріалів, які нині є у Збройних силах України, будувалися у 30-х або 50-х — 60-х роках минулого століття, тому зрозуміло, що для приведення їх у належний стан необхідні капіталовкладення,— говорить начальник Центрального управління забезпечення пально-мастильними матеріалами тилу Головного управління логістики Командування сил підтримки ЗС України генерал-майор Микола Хвост. — Оскільки грошей бракує, підлеглими військовими частинами ведеться робота щодо наповнення спеціального фонду.
Скажімо, у 2007 році, надаючи послуги зі зберігання ПММ цивільним організаціям, 94-й Центр забезпечення пальним спромігся залучити на власні потреби близько 200 тис. грн позабюджетних коштів. Їх спрямували на впорядкування приміщень, підтримання в належному стані резервуарного парку, технологічного обладнання тощо.
Якщо мова зайшла про техніку, то в цьому зв'язку слід навести такий приклад. Торік у Харківському гарнізоні пройшли оперативні збори Командування сил підтримки, на яких було продемонстровано новий заправник на шасі автомобіля КамАЗ. Відмінністю нової машини, виготовленої фахівцями Державного підприємства МО України «45-й Експериментальний механічний завод» є те, що її восьмикубова цистерна розділена на дві частини. Це дає змогу транспортувати водночас два види пального — бензин і дизельне. Отже, це ще один спосіб раціонального використання моторесурсу та пального. На жаль, унікальний і необхідний заправник існує поки що в єдиному примірнику. Замовити його серійне виробництво військове відомство не в змозі. Тож доведеться користуватися тим, що є.