«ЖИВА ДУША ПОЕТОВА СВЯТАЯ...»
Серед безлічі музеїв світу цей не загубиться ніколи, бо він має неповторне обличчя. Тут не досить сказати, що його колекцію дбайливо зберігали й надалі це роблять кілька поколінь сумлінних працівників. Не переконає і той аргумент, що йдеться про заклад, який увічнює пам'ять геніального поета нашої землі Тараса Шевченка і має статус «Національний».
Найважливіше, що тут ми бачимо не просто гарну й змістовну експозицію: у цих стінах живе дух поета, художника і мислителя. Живе у щоденній копіткій роботі музейників і її результатах — екскурсіях, виставках творів професійних художників, скульпторів і народних майстрів, котрі завжди стають подіями, у літературно-мистецьких вечорах, на яких лунає слово непересічних сучасників... Днями Національний музей Тараса Шевченка відсвяткував 60-річчя від дня свого заснування.
Славетний культурний заклад пройшов великий і тернистий шлях від галереї художніх творів Шевченка до великого літературно-дослідницького центру. Історія створення музею має глибоке коріння. Вона почалася одразу після смерті поета, у серпні 1861 року, коли українська громада в Петербурзі започаткувала Шевченківську колекцію. Друзі поета, М. Костомаров, брати Лазаревські, Л. Жемчужников, А. Козачковський, Г. Честахівський доклали чимало зусиль, щоб зберегти безцінну спадщину для майбутніх поколінь. Крім того, значна частина творчого доробку Т. Шевченка належала приватним особам і колекціонерам: С. Боткіну, В. Коховському, М. Микешину, Д. Мордовцю, Є. Рейтерну, І. Цвєткову, але найбільше зібрання було у В. Тарновського-молодшого.
Постійно поповнюючись, згодом Шевченківська колекція Василя Тарновського стала найбільшою. 1897 року власник передав її Чернігівському земству, яке відкрило «Музей української старовини В. Тарновського» (з 1929 року — Чернігівський історичний музей).
У 1933-му на базі Всеукраїнського літературного музею в Харкові було створено Галерею картин Т. Г. Шевченка, основою якої стала Шевченківська колекція Чернігівського історичного музею. А в квітні 1941 року — на базі Республіканської ювілейної виставки до 125-ліття від дня народження Кобзаря — у київському Маріїнському палаці було відкрито Центральний державний музей Т. Г. Шевченка. На початку Другої світової війни основні його фонди евакуювали до Новосибірська, а 1943-го, за рішенням уряду, музейні колекції Харківської галереї картин Т. Г. Шевченка та Центрального державного музею Т. Г. Шевченка об'єднали.
Після війни, коли постало питання про надання приміщення для музею, вибір випав на будівлю у центрі столиці — на розі нинішніх бульвару Шевченка, 12 і вулиці Терещенківської. 23 квітня 1949 року вийшла постанова про відкриття музею, який наступного дня прийняв перших відвідувачів.
Той знаменний день оживав у спогадах ветеранів, яких запросили на урочисте святкування 60-річчя музею. Одна з почесних гостей, колишня завідувачка відділу Любов Внучкова пригадала виступи на церемонії відкриття Максима Рильського (він тоді експромтом написав вірш), хору імені Г. Верьовки з піснями на вірші Тараса Григоровича. А червону стрічку перерізали тодішні керівники республіки — Голова Президії Верховної Ради Дем'ян Коротченко і перший секретар ЦК КПУ Микита Хрущов. За її словами, черги до щойно відкритої Шевченкової оселі вишикувались аж із Володимирської вулиці. У перші місяці роботи науковцям доводилось проводити по три-чотири екскурсії на день для численних груп, та вони робили це з задоволенням. «Наш тодішній директор, Микола Іванович Мацапура організував роботу так, що лише за рік було зроблено капітальний ремонт приміщення й відкрито експозицію,— говорить Любов Іванівна.— Ми всі були на величезній хвилі ентузіазму, нікому й на думку не спадало просити потім відгули».
Самобутні сторінки вписує в історію закладу і його сьогодення. 22 грудня 2006-го після масштабного ремонту й реконструкції відкрита оновлена експозиція, що складається з оригінальних матеріалів про життя і творчість Тараса Шевченка. Експонати розкривають дві грані особистості, котра виявила себе в поетичній та малярській творчості. Поряд із мистецькими творами поета милують око картини відомих художників Карла Брюллова, Івана Сошенка, Опанаса Сластьона та інших.
Колектив Національного музею Тараса Шевченка на чолі з генеральним директором Наталією Клименко веде вагому науково-дослідну діяльність, несучи Тарасову думку в найширші кола людей. Організовує наукові (у тому числі виїзні) конференції, працює над науковими розвідками, статтями, нарисами, готує на радіоканалі «Культура» програму «Жива Душа поетова святая», регулярно проводить літературні зустрічі «Територія слова», на які музей запрошує щосереди.
Наукові працівники беруть активну участь у підготовці до друку нового Повного зібрання творів Т. Шевченка у 12-ти томах і Шевченківської енциклопедії в 4-х томах (спільно з академічним Інститутом літератури імені Т. Шевченка, Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського, Інститутом мовознавства імені О. Потебні). Зроблено ще чимало потрібних справ.
А в день відзначення ювілею у Національному музеї Тараса Шевченка презентували щойно виданий альбом-путівник, який допомагає здійснити самостійну екскурсію музейними залами. Нове видання побудоване нетрадиційно. Після передмови йдуть розділи, що містять коротку анотацію до кожного залу, а далі — уривки із щоденників поета, віршів та поем, його листування, спогади сучасників. Усі вони разом створюють поліфонічну картину життєпису Кобзаря. Виходить так, що читача й відвідувача ведуть слово й малюнок Тараса Григоровича — митця, котрого працівники музею прагнуть показати як живу людину, з чеснотами та слабкостями, постать геніальну, проте без німба над головою. Дай Боже їм успіхів і наснаги!
Тетяна КРОП