СВЯТО НАД СВЯТАМИ
Усі ми усвідомлюємо, що не можемо жити на землі вічно, і рано чи пізно прийде смерть. Проте наша душа підсвідомо протестує проти такої сумної перспективи. Те, що з часом пам’ять про нас зітреться — максимум через кілька поколінь назавжди піде в небуття, і ніхто вже ніколи не згадає про те, що ми жили у цьому світі, наводить на сумні роздуми — в чому ж тоді сенс буття?
Святе Письмо говорить: «Розплата за гріх — смерть», а всі ми люди грішні. Та, на щастя, є інший, хто поніс покарання за наші гріхи. Син Божий задля нас пішов на хрест. Справедливість звершилась, але милосердя стало вищим за неї. І в цьому милосерді, прощенні й любові — головна сутність християнства.
Воскресіння Христове є символом перемоги добра над злом, світла над темрявою, благословення над прокляттям. Святом торжества віри, надії та любові.
Про деякі його особливості розмовляємо з Єпископом Васильківським, вікарієм Київської єпархії, головою Інформаційно-видавничого управління Київської Патріархії Євстратієм (Зорею).
— Світле Воскресіння Христове — Пасху, або Великдень — називають святом над святами і торжеством над торжествами. Чому воно найголовніше з усіх християнських свят і особливо шанується християнами?
— Це свято пов’язане з центральною подією усієї людської історії — подоланням гріха і перемогою над смертю. Бо найбільше, чого завжди боялася людина,— це смерть. Для людини невіруючої вона — нездоланне зло.
Людина, віддаляючись від Творця, втрачає надію на життя вічне, бо вона не існує сама собою. Людина має джерело свого буття в Богові. Через віддалення від Бога, втрату цього джерела вона втрачає повноцінне буття.
Отже, для спасіння треба було подолати джерело смерті — гріх. Зробити це міг лише Спаситель — Ісус Христос, який водночас є і Богом, і людиною. Гріх — це те, що виявляється через людську волю. Бо людина наділена свободою вибору від Бога, у цьому є один із аспектів людської богоподібності. Тож людина тільки добровільно мала відректися від гріха.
І ось тому, що ні Бог Сам не міг без участі людини спасти її, ні людина сама не могла спастися без участі Божої, тільки Ісус Христос — водночас і Син Божий, і Син Людський — міг стати тим, який спасає людей від влади гріха, а отже, від смерті вічної.
Для цього потрібно було не тільки, щоб Він народився і жив, а й помер на хресті, й воскрес. Через Свою смерть Він, як людина, зійшов у пекло, але як Бог це пекло зруйнував. Будучи зруйнованим, пекло вже втратило абсолютну владу, яку мало над людиною до Христового Воскресіння. Тому Христос не тільки сам воскрес, Він відкрив шлях до світлої вічності всім людям. Воскреснувши як людина, оновив, очистив, освятив людську природу.
Воскресіння Христове ми урочисто святкуємо не тільки раз на рік, а й кожного тижня у неділю. Святе Письмо говорить, що у Христі воскреснуть всі. Тож маємо усвідомлювати дві важливі речі: що ми рано чи пізно тілесно помремо і що обов’язково воскреснемо, незважаючи на те, віримо ми в це чи ні. Попереду нас чекає вічність. Але яка це буде вічність, залежить тільки від нас.
— Нині люди більше говорять не про кризу у стосунках із Богом, а про кризу в економіці...
— У цьогорічному пасхальному посланні Святійший Патріарх добре розкрив залежність кризи, яку переживає економіка і суспільство, від людської діяльності. Бо в попередні роки людина покладала надто велику надію на гроші, майно і фінанси. Успішність життя почала вимірюватися у грошах. Чимало людей сподівалися на свої багатства, подібно до багача, про якого сказано в Євангелії, що він, побачивши, що зібрав великий врожай, сказав сам собі: «Зруйную житниці свої і побудую інші, більші і скажу своїй душі — душа їж, пий та веселися, тому що багато в тебе добра на багато років». А криза — це якраз те, що сказав Господь тому багачеві: «Безумець, в цю ніч заберуть в тебе душу твою, і кому все це залишиш?»
Через оцю кризу Господь показує нам, що сподіватись на багатство марно. Воно швидкоплинне. Гроші, задля яких люди важко працюють, забуваючи про духовні цінності, а інколи й про елементарну порядність, швидко знецінюються. Те, що людина вважає головним у житті, перетворюється на порожнечу. Від такого результату в багатьох почалася паніка і депресія.
Слушне зауваження: одне зі значень слова криза (грецьке «крізіс») означає суд, як виявлення правди. Так ось криза — це є суд цьому світові й виявлення правдивого і неправдивого. Господь через кризу показує, що є правдивим і цінним, а що — неправдивим і тимчасовим. Тому люди мають винести з цієї кризи важливий моральний урок: не можна своє життя підпорядковувати тимчасовому.
— Свято Воскресіння Христового має традиції як церковні, так і народні. І сьогодні багато хто прагне дотримуватися цих традицій. Що, на Вашу думку, головне у святкуванні Великодня?
— Найголовніше пам’ятати те, що це є свято, тобто день, час, який має приводити людину до святості, освячення. Цей день має бути проведений як той, що наближає, а не віддаляє нас від Бога.
Цього дня слід відвідати всенощне пасхальне богослужіння і разом з усіма віруючими прославити воскреслого Ісуса Христа у молитвах і піснеспівах.
За традицією, освячуються пасхальні приношення — паски, крашанки, інша їжа, яку потім ставлять на святковий стіл і з якої починають так зване розговіння. Протягом Великого Посту людина говіє, утримуючись від м’ясних, молочних продуктів, яєць — їжі, яку називають скоромною. В день Пасхи (через освячення) людина отримує благословення на те, щоб знову їсти скоромну їжу.
Не можна забувати й про те, що освячене в храмі, є благословенне Богом. Тому, навіть якщо якісь неспожиті продукти з часом зіпсувались, їх не можна викидати на смітник. Слід закопати десь у чистому місці, наприклад, біля якогось дерева, тобто ставитися до них з повагою, як до святині.
Існує гарна традиція — цього дня вітатися. Тому що це єднає нас, нагадує про те, що ми — брати і сестри. Бажано привітати передовсім своїх рідних, близьких, знайомих і всіх віруючих. За традицією, християни вітаються по-особливому пасхальним привітанням від Великодня аж до свята Вознесіння, тобто протягом сорока днів.
Користуючись нагодою, хочу привітати усіх вірян зі святом і сказати: Христос Воскрес!