ХУДНЕМО...
З ХІРУРГОМ
Зайві кілограми — це не лише неестетично. Зайві кілограми — це й численні хвороби, які «проходу не дають» своїй жертві. Можливість повернути струнку фігуру пропонують хірурги, які володіють сучасними лапароскопічними (малотравматичними) технологіями проведення операцій.
Про ці можливості розмовляємо з доктором медичних наук Олександром Іоффе, професором кафедри хірургії № 1 Національного медичного університету імені О. Богомольця, що на базі Київської міської клінічної лікарні № 18 і де використовують увесь спектр наявних методів хірургічної корекції.
— Олександре Юлійовичу, чи є точні відомості про кількість українців, хворих на ожиріння?
— У США та Європі ведеться офіційна статистика таких хворих. Щодо України, то ожиріння навіть немає в номенклатурі захворювань, офіційна статистика пацієнтів з ожирінням у нашій країні не ведеться. За оцінними даними (за зверненнями до гастроентерологів, дієтологів), у нас близько 3% населення хворіє на морбідне ожиріння (це пацієнти, які потребують хірургічного лікування). При цьому 97% випадків ожиріння пов'язані з надмірним та нераціональним харчуванням, а 3% — з гормональними порушеннями в організмі.
Три відсотки населення — це більш як мільйон осіб. Таким чином, проблема ожиріння є досить актуальною для України. Проте в науковій медичній літературі, у пресі, на телебаченні ця проблема висвітлена недостатньою мірою. Хворі з морбідним ожирінням звертаються до гастроентерологів, дієтологів, ендокринологів і часто не знаходять розуміння, бо багато чого лікарі, тим паче населення, ще не знають про цю хворобу. Краще висвітлюються ці питання в Росії, тому українські пацієнти більше знають про досягнення сусідів у лікуванні ожиріння і не знають про те, що такі ж новітні технології застосовують і в Україні. Наприклад, наша клініка займається цією проблемою з 2001 року. Ми виконуємо лише лапароскопічні операції. Тип хірургічного втручання залежить від індексу маси тіла пацієнта.
— Як визначити індекс маси тіла?
— Показник маси тіла (у кілограмах) треба поділити на показник зросту (у метрах), піднесеного до квадрату: індекс=маса:зріст2.
— Який індекс маси тіла вважається нормою?
— Від 18,5 до 25. Індекс маси тіла до 18,5 — це дефіцит маси тіла. З 25 до 30 — надмірна вага. Більш як 30 — ожиріння. За індексу 39 і більше йдеться про морбідне (патологічне) ожиріння.
— Чим небезпечне для людини ожиріння?
— Воно спричинює захворювання — ішемічну хворобу серця, гіпертонічну хворобу, деформаційний артроз кульшових та колінних суглобів, цукровий діабет тощо.
— Отже, втративши зайві кілограми, людина автоматично стає здоровішою?
— Завдяки втраті зайвої ваги стабілізується артеріальний тиск, поліпшується стан у хворих з ішемічною хворобою серця. Зниження зайвої ваги потрібне перед оперативними втручаннями на серці (аорто-коронарним шунтуванням тощо), на суглобах (деформаційні артрози колінних, кульшових суглобів тощо). Позбувшись зайвої ваги, пацієнт краще переносить такі операції.
— Чи можна лікувати ожиріння консервативно — за допомогою ліків?
— Можна, але таке лікування допоможе тільки в тому разі, якщо індекс маси тіла менший за 39. Консервативне лікування дає змогу скинути 10–15 зайвих кілограмів. В Україні зареєстровані, а отже, можуть використовуватися, тільки два лікарські препарати для схуднення — ксенікал та меридія. Всі інші широко розрекламовані препарати та БАДи неможливо використовувати в терапії ожиріння як ліки. Більше того, таких препаратів ніде у світі не застосовують. Та якщо індекс маси тіла нижчий за 35, пацієнт може сам схуднути — без лікування. Для цього йому варто переглянути свій раціон, збільшити фізичні навантаження.
— Як хворому вилікувати ожиріння, якщо ліки не допомагають?
— За індексу маси тіла 32-38 балів хворому під час гастроскопії встановлюють внутрішньошлунковий балон. Ця методика дає можливість втратити 10–15 кг зайвої ваги. Балон залишають у шлунку не більш як на півроку, бо за тривалішого періоду це може зашкодити організму. За півроку в пацієнта формується стереотип харчування — він вчиться менше їсти. У цьому йому й допомагає балон, який постійно подразнює рецептори ситості та притлумлює таким чином центр голоду. Видаляють балон зі шлунка також під час гастроскопії.
— Як можна вилікувати ожиріння, якщо індекс маси тіла є більшим за 39?
— Пацієнти з індексом маси тіла за 39 не можуть схуднути самостійно. Завдяки застосуванню ліків вони здатні втратити невелику вагу, а потім (після припинення вживання препаратів) знову її набрати, дуже часто — ще більшу. Це пояснюється тим, що за морбідного ожиріння відбуваються зміни на рівні підкірки головного мозку. У таких хворих «шлях» має тільки один напрям — й надалі набирати вагу. Тут зможе гарантовано допомогти лише оперативне втручання. Але наголошую: такі операції рекомендовані тільки у випадках ожиріння, пов'язаного з порушенням у харчуванні, а от у разі ендокринного ожиріння хірургічне лікування ефекту не дасть.
— Які ж операції здійснюють хворим на морбідне ожиріння?
— Нині застосовують лапароскопічні (малоінвазивні) методики хірургічного лікування ожиріння. Під час такої операції немає необхідності робити пацієнтові розтин черевної порожнини. Достатньо зробити на передній черевній стінці чотири проколи. Є три методики хірургії ожиріння — бандажування та більш радикальні методи — резекція шлунка й операції шунтування.
— У чому суть хірургічного бандажування шлунка?
— За бандажування на шлунок накладають манжету — бандаж. Це роблять так, щоб об'єм шлунка вище манжети був не більш як 25 мл. Бандажований шлунок має вигляд пісочного годинника. Манжету можна регулювати, змінюючи таким чином просвіт між «великим» шлунком (нижньою частиною) та «малим» шлунком (верхньою частиною). Людина з бандажованим шлунком менше їсть, тому що в «малому» шлунку є рецептори ситості, які подразнюються, коли заповнюється ця частина шлунка. Таким чином, після 2–3 столових ложок твердої їжі людина відчуває ситість і більше їсти не хоче.
Манжета регулюється лікарем після операції за допомогою «порта», зафіксованого на апоневрозі черевної стінки. До такого коригування можна вдаватися кілька разів — доти, доки пацієнт не почне худнути і при цьому почуватиметься комфортно. Після такої операції пацієнт за 1–1,5 року може знизити свою вагу на 70 кг зайвої маси тіла — по 4–6 кг на місяць. Схуднення не відбувається до рівня, нижчого за фізіологічну норму маси тіла. Після того як маса тіла нормалізується, пацієнт більше не набиратиме зайвої ваги.
— Манжета накладається назавжди?
— Так. Але бандажування — це зворотна маніпуляція, тобто в будь-який час бандаж можна зняти зі шлунка — також за допомогою лапароскопічної операції. Як тільки бандаж знімають, шлунок одразу ж розправляється й набуває первинної форми.
— А з якого матеріалу виготовляють внутрішньошлункові балони та бандаж для шлунка?
— Балон виготовлений з міцного високоякісного силікону. Усередині він заповнений фізіологічним розчином, забарвленим метиленовим синім. У разі порушення цілісності балона (а це трапляється лише у якихось екстремальних випадках), сеча одразу ж забарвлюється в синій колір, даючи людині сигнал про те, що необхідно терміново звернутися до фахівця і видалити з шлунка балон. Бандаж виготовляють також з високоякісного міцного силікону. Після операції хворому видають паспорт про те, коли була зроблена операція, її схема, контактні телефони хірурга — до відома лікарів, не обізнаних з такою технологією.
— Кому рекомендовано застосування більш радикальних методів хірургії — резекцій?
— Якщо в пацієнта індекс маси тіла є вищим за 50 (надожиріння) і до нормалізації ваги треба скинути більш як 70 кг зайвої маси тіла, застосовують радикальніший метод — лапароскопічну зменшувальну резекцію. Під час операції частину шлунка вилучають, залишаючи лише шлунок об'ємом 60 мл. Після такої операції пацієнт втрачає значно більше, ніж чотири кілограми ваги за місяць. І хоча за лапароскопічної операції частина шлунка таки вилучається, вона є більш щадною для хворого, ніж відкрита операція, коли роблять розтин черевної стінки. Ця операція базується на тому, що в ділянці дна шлунка виробляється гормон грилін, від якого залежить почуття голоду. Коли дно шлунка видаляють, з ним пацієнт втрачає й патологічне почуття голоду. Після такої операції скидають значно більшу вагу, ніж за бандажування, проте жоден відділ шлунково-кишкового тракту не вилучається з процесу перетравлення їжі.
— Розкажіть, будь ласка, про шунтування в хірургії ожиріння.
— Для лікування ожиріння виконують шунтування шлунка, біліопанкреатичне шунтування тощо. Головний принцип цих операцій— вилучення з травлення частини шлунково-кишкового тракту, аби зменшити поверхню всмоктування їжі, завдяки чому пацієнти втрачають вагу.
— Як потрібно харчуватися після операції з приводу ожиріння?
— Пацієнти, яким виконали бандажування, вже не зможуть пити газовану воду, шампанське, пиво, інші газовані напої, оскільки об'єм шлунка малий, тож після споживання таких напоїв у них виникає блювання. Щодо іншого, то пацієнти з бандажуванням шлунку можуть харчуватися як звичайно, тільки за об'ємом — значно менше. У післяопераційному періоді необхідно в перші три тижні споживати лише рідку їжу, наступні три тижні — напіврідку, надалі — їжу звичної для людини консистенції. Таким пацієнтам необхідно їсти повільно, ретельно пережовуючи їжу.
— Які з хірургічних методів лікування ожиріння застосовують найчастіше?
— У Європі 70% хірургічних втручань при ожирінні становить бандажування. В Україні статистичні дані приблизно такі самі, як середньоєвропейські, тобто радикальні операції (резекція та шунтування) проводяться у 10% випадків, у 20% — встановлюють внутрішньошлункові балони, у 70% випадків виконують бандажування. А от у США 30% населення з патологічним ожирінням має індекс маси тіла більший за 50, тому бандажування там застосовують меншою мірою, а здебільшого — операції шунтування та зменшувальну резекцію.
До речі, академік Олександр Шалімов першим в Україні почав виконувати операції з шунтування. Звісно ж, операція здійснювалася відкритим способом, тобто з розрізом черевної стінки, адже лапароскопічних технологій тоді ще не було. (Їх почали широко застосовувати з 1989 року).
— Чому нині так багато випадків ожиріння?
— Через обмежену рухову активність. Людина веде малорухливий спосіб життя, до того ж неправильно харчується — переважно нашвидкоруч, у закладах «фаст-фуду», де їжа рафінована та надто калорійна. Основна частина населення харчується раз на день, наїдаючись на ніч. А щоб запобігти ожирінню, слід ретельно працювати над собою: багато рухатися (щодня ходити пішки, грати в спортивні ігри тощо), їсти 3-4 рази на день невеликими порціями, стежити, щоб у раціоні було менше солодощів, виробів з борошна, жирної, рафінованої їжі, натомість багато овочів та фруктів.