ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА

ЧИ МОЖЛИВА В УКРАЇНІ
ЦІЛКОВИТА ЗМІНА ВЛАДИ?

Політичні інтриги в українському суспільстві продовжують зростати, ніби на дріжджах. Не встиг Президент Віктор Ющенко оголосити про початок нової конституційної кампанії, а народні депутати зробити йому таку собі помсту у вигляді ухвалення постанови про призначення президентських виборів не на 17 січня 2010-го, а на 25 жовтня нинішнього року, як події почали розгортатися ще стрімкіше.

Подвійний удар?
Отже, тиждень тому, 3 квітня, глава держави заявив, що згодний на проведення президентського волевиявлення в останню неділю жовтня. Однак Віктор Ющенко не був би самим собою, якби не поставив низку умов. Ці умови він, як водиться, адресував народним депутатам. Глава держави виступає за те, щоб вибори Президента відбувалися водночас із парламентським волевиявленням. Проте це — не єдина його умова. Віктор Ющенко закликає народних депутатів до 25 жовтня змінити виборчий закон, за яким потрапляють до Верховної Ради, легалізувавши так звані відкриті списки.
Власне, ідея цілком прийнятна. Більше того, вона має значно більше шансів на успіх, ніж, скажімо, Ющенкові конституційні новації. Пригадаймо, за ідею відкриття списків виступала більшість основних політичних гравців. Проти був лише блок Юлії Тимошенко, але бютівські 156 депутатів у цьому разі не є «блокувальною акцією»: зміни до закону про вибори можна ухвалювати простою більшістю у 226 голосів.
Щодо ідеї дострокових виборів Президента та Верховної Ради, то тут навіть БЮТ свого часу був не проти, скажімо, торік восени, коли прибічники чинного Прем'єр-міністра намагалися почати дружбу з представниками Партії регіонів...
Цікаво, що про це недавно нагадав суспільству і своїй фракції віце-спікер Микола Томенко. «У вересні всі політичні сили заявляли про ідею одночасних президентських та парламентських виборів,— каже він.— Парадокс української політики полягає у тому, що як тільки хтось з опонентів заявляє про цю ідею, попередні її прихильники від неї відмовляються. Мені було дивно чути, після того, як Президент підтримав одночасні вибори, як ті люди, що її озвучували, від неї відмовилися».
Зрозуміло, у цій заяві йдеться про бютівців. У політичних кулуарах навіть почали подейкувати про можливість виходу Миколи Томенка з БЮТ і його «дрейфу» у бік якоїсь іншої політичної сили (скажімо, «Фронту змін» Арсенія Яценюка). Ці припущення ґрунтуються на тому, що погляди віце-спікера нині кардинально відрізняються від позицій його соратників (чи «соратників»?). Адже один із керівників цієї парламентської фракції Андрій Кожем'якін заявляв, що БЮТ не підтримує ідею дострокового парламентського волевиявлення. І Юлія Тимошенко проти «будь-яких дочасних виборів».

Дострокові чи строкові?
Цікаво, що в цих словах Юлії Володимирівни криється прихований підтекст: вона проти дострокових парламентських виборів. Адже вибори президентські, які не без її активної участі було призначено на 25 жовтня, Тимошенко аж ніяк не вважає достроковими. По суті, так воно і є.
Попри те, що Віктор Ющенко протягом тижня під час різних зустрічей (від військових до студентів) називає можливі вибори глави держави 25 жовтня дочасними, вони такими бути не можуть апріорі. Щоб довести це, достатньо відкрити Конституцію. Її ст. 108, зокрема, проголошує: «Повноваження Президента України припиняються достроково у разі: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті».
Як бачимо, під нинішню ситуацію жодна з чотирьох перелічених причин не підходить. Звісно, якщо Віктор Ющенко не надумається, згідно зі ст. 109 Основного закону, проголошувати про власну відставку на засіданні Верховної Ради. Але на це Президент також навряд чи погодиться, бо тоді повноваження глави держави до проведення виборів перебере на себе Володимир Литвин — голова парламенту.
Ситуація, що складається в українському політикумі й до розвитку якої нібито підштовхує Віктор Ющенко, радше нагадує 1993—1994 роки, коли в Україні проводилися президентські вибори, котрі не можна назвати черговими. Саме тоді, до речі, відбувалися дострокові вибори до Верховної Ради, що також дещо нагадує нинішню історію.
Утім, між цими двома подіями є суттєва різниця. Річ у тім, що у 1994-му в Україні ще не було ухвалено Конституції й держава жила за «латаним-перелатаним» документом, що дістався їй у спадок від останньої світової імперії. Той документ мав назву «Конституція УРСР».

Чи був то «жарт»— вирішить КС
Виходить, що 25 жовтня, як можлива дата проведення виборів глави держави, є конфліктною апріорі. Якщо ситуацію пустити на самоплив і провести цього дня волевиявлення, під сумнів можна буде поставити навіть законність обрання глави держави. Бо законодавство містить лише два поняття виборів як таких — строкові й дострокові. А що ж нам пропонується робити 25 жовтня?..
Суперечку можна розв'язати у Конституційному Суді. Позавчора Президент Віктор Ющенко вніс туди відповідне подання. Він оскаржує парламентську постанову про призначення виборів. Нагадаємо, глава держави ще 1 квітня (у день ухвалення цього документа) оголосив про свій намір звернутися з цього приводу до КС, однак зробив це тільки тепер. Власне, опублікована постанова була лише цього тижня в «Урядовому кур'єрі».
Як повідомила прес-служба глави держави, Віктор Ющенко наголосив: наразі суспільство розуміє, що кризові політичні явища розгортаються не в інституті Президента, а найперше у парламенті й відповідно в уряді.
Це, так би мовити, суто суб'єктивна характеристика, хоча частково з нею важко не погодитися. Але тепер саме від рішення Конституційного Суду залежатиме, коли нам, шановні читачі, випаде нагода ще раз сходити до виборчих дільниць. Якщо служителі Феміди (чий вирок, нагадаємо, не підлягає оскарженню) визнають справедливість і законність парламентської постанови від 1 квітня, так тому й бути. Якщо ні... Тут, до речі, знову можливі варіанти. З одного боку, тоді Верховна Рада буде зобов'язана призначити датою виборів 17 січня згідно з нормами чинної Конституції (в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України). З іншого боку — запитання: «Що буде, коли народні депутати цього не зроблять?» залишається відкритим.

Три «горішки» для коаліції
У цьому контексті показовим видається той факт, що нині в Конституційному Суді розглядається ще одне цікаве президентське подання. Те, яке стосується, як вважає глава держави, порушення Основного закону в грудні минулого року. Нагадаємо, тоді новоутворена коаліція трьох (БЮТ, частина «НУ— НС» і Блок Литвина) не зробила подання кандидатури Юлії Тимошенко для повторного затвердження парламентом на посаду прем'єр-міністра. Віктор Ющенко вважає, що таке подання обов'язково мало бути, оскільки попередня коаліція, котра затверджувала Юлію Володимирівну, розпалася ще у вересні.
Як ми повідомляли, 2 квітня Конституційний Суд розпочав розгляд цієї справи. Довго він не триватиме, адже, по-перше, цього ж дня було завершене усне слухання і суд перейшов до закритої частини для ухвалення рішення. По-друге, за словами голови КС Андрія Стрижака, за ухвалення відповідного вердикту судді планують проголосувати протягом місяця.
Та яким би не був вердикт конституційних служителів Феміди, поки він не оголошений, чинний уряд лишається легітимним. Одначе Президент поводиться так, ніби напевно знає, яким буде рішення КС (можливо, так воно і є?). Принаймні позавчора, зустрічаючись із дипломатами країн «Великої вісімки», Віктор Ющенко скидався на поінформовану людину з цього приводу.
Варто наголосити передовсім на тому, що глава держави власноруч «намалював» для коаліції та Кабінету Міністрів три варіанти виходу з політичної кризи. За його словами, обрати один із можливих шляхів вітчизняні політики мають ще до (!!!) рішення Конституційного Суду.
Так, Віктор Ющенко вважає, що чинна коаліція може зібрати 226 підписів депутатів і, таким чином, підтвердити своє існування згідно з вимогами Конституції. Після цього така більшість має ухвалювати рішення про призначення нового прем'єр-міністра та уряду.
Але ж вибачте! Якщо Конституційний Суд визнає, що в разі переформатування коаліції повторного подання на призначення глави Кабінету Міністрів не потрібно? Як бути тоді?
Утім, Президент, що називається «гне» власну лінію, незважаючи ні на що. Другим варіантом він на згаданій зустрічі з дипломатами назвав переформатування коаліції: «Я не виключаю можливості переформатування коаліції, мова йде про приєднання до коаліції або комуністів, або Партії регіонів. Можливо, це малоймовірно, але я кажу про кроки, які передбачає Конституція».
І знову ж таки за цими словами криється, як мінімум, елементарна некоректність. Бо право тлумачити Конституцію належить винятково суддям КС і аж ніяк не главі держави...
Нарешті, третій шлях, про який нині говорить Віктор Ющенко, таки зводиться до можливості парламентського розпуску. Президент заявляє: «У разі, якщо події не розвиватимуться ні за першим, ні за другим сценарієм, залишається лише один вихід — оголошення дострокових парламентських виборів. Опозиція наполягає одразу на третьому варіанті, але я переконаний, що існують і перші два». Проте Віктор Андрійович тут таки додав: на його думку, найкращим варіантом для суспільства було б проведення дострокових виборів. Отже, заяви деяких бютівців про те, що Президент міркує однаково з «регіоналами», не позбавлені підстав?..

Який сценарій замовляли?
Тепер погляньмо на можливе подальше розгортання подій. Припустимо, що у Віктора Ющенка після рішення Конституційного Суду справді з'явиться можливість розпустити Верховну Раду. У тому, що два перші «шляхи», запропоновані Президентом для коаліції та Кабінету Міністрів — нереальні, мабуть, ніхто не сумнівається. Не затвердить чинний склад Верховної Ради Юлію Тимошенко прем'єр-міністром удруге!
Отже, глава держави ще кілька разів звертатиметься до ВР із проханням (закликом, вимогою, погрозою — потрібне підкреслити) змінити виборче законодавство й провести наступні вибори за відкритими списками. Якої реакції можна очікувати від парламенту сьогодні, напевно, може знати лише Всевишній. Хто ще вірить у бодай якусь прогнозованість стосунків між Президентом і народними обранцями, нехай пригадає: 30 березня депутати на своїй погоджувальній раді серйозно обговорювали можливість ухвалення постанови про призначення президентських виборів на 17 січня. Що ж від цих обговорень залишилося 1 квітня?
До того ж не варто забувати, як представники БЮТ реагують на президентські ініціативи розпустити чинний парламент. Власне, за осінні блокування і погроми у ЦВК та судах різної інстанції так ніхто й не поніс покарання. Отже, сценарій можна повторювати знову.
Ще один цікавий поворот подій може настати, якщо Конституційний Суд визнає нинішні коаліцію та уряд порушниками Основного закону, але дату 25 жовтня — справедливою для проведення президентських виборів. Тоді, після 25 квітня (тобто за півроку до завершення повноважень) у Віктора Ющенка не буде можливості розпускати Верховну Раду. Тож ідея з одночасним «подвійним перезавантаженням» відпаде сама собою?
Одночасних виборів може не відбутися й за інших умов. Скажімо, якщо КС зобов'яже Верховну Раду переглянути свою позицію стосовно дати президентських виборів. Цілком імовірно, що у Віктора Ющенка тоді відпаде бажання проводити два волевиявлення в один день. І дострокові вибори до парламенту можуть бути призначені до президентських.
Чимало політичних експертів вважають: для Президента та керівника його Секретаріату головне, щоб вибори до Верховної Ради були проведені не пізніше, ніж президентські. Мовляв, Віктор Ющенко не має шансів переобратися на другий термін, та й навряд чи піде на ці вибори. А проходження якоїсь політичної сили (скажімо, «Нашої України», «Єдиного центру») до Верховної Ради дасть змогу Вікторові Андрійовичу залишитися у великій політиці (якщо йому це, звісно, потрібно). Парламентські вибори після президентських практично позбавляють чинного главу держави отримати депутатський мандат.
Проте нині навіть віддані Ющенкові партії аж надто активно намагаються абстрагуватися від Президента, принаймні на публіці. Цими днями формальний лідер «Єдиного центру» Ігор Кріль заявив, що «ніколи не чув публічних заяв Віктора Ющенка про його підтримку ЄЦ, яка є самодостатньою політичною силою». А керівник групи «За Україну!» В'ячеслав Кириленко наголосив на тому, що депутати з цієї групи не підтримуватимуть будь-яких законопроектів, пов'язаних із виборами. Отже, і тих, де, імовірно, йтиметься про відкриття списків?
Згідно з чинним законодавством, парламентські вибори в Україні відбуваються в один день. Такого-то числа люди підуть до дільниць і до наступного волевиявлення (чергового чи позачергового) вони туди більше не ходитимуть. А от із президентським волевиявленням не так. Тут може бути (певніше за все, буде) ще й другий тур. Виходить цікава деталь. Скажімо, 25 жовтня водночас відбуваються парламентські вибори і перший тур президентських. До другого туру політики (у тому числі й ті, хто вийшов у цей тур) знатимуть результати парламентського волевиявлення. Цілком імовірно, що перед другою серією нашого походу на дільниці вони почнуть формувати потенційну коаліцію. Перевага тут буде у кандидата, чия партія або блок отримали в парламенті найбільше голосів. Пошукачі президентської «булави» уже тепер намагаються врахувати й цю обставину. А виходячи з результатів, сформувати своє ставлення до так званого «подвійного перезавантаження».

Ярослав ГАЛАТА

також у паперовій версії читайте: