ЗЛОЧИНІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ПОМЕНШАЛО
Військо і злочинність — речі несумісні. Проте, на жаль, остання міцно, практично з перших днів існування Збройних сил, у них прижилася, роз'їдаючи їх як іржа залізо. Про заходи, до яких вдаються військові правоохоронці для наведення в армії, інших військових формуваннях нашої держави правопорядку, я попросив розповісти першого заступника начальника головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, заслуженого юриста України генерал-майора юстиції Василя Козачука.
ЦЬОМУ СПРИЯЄ
ТІСНА СПІВПРАЦЯ МІЖ ОРГАНАМИ
ВІЙСЬКОВОЇ
ПРОКУРАТУРИ
І КОМАНДУВАННЯМ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН — Торік органи військової прокуратури зареєстрували 959 злочинів, скоєних у військових формуваннях всіх силових структур нашої держави,— говорить Василь Петрович,— а це на сім відсотків менше, ніж у 2007-му. Зокрема, з 327 до 323 зменшилась кількість тяжких та особливо тяжких злочинів, але їхня питома вага у загальній структурі зареєстрованих злочинів залишається досить високою — майже 34 відсотки. На 14 відсотків поменшало злочинів, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємин, перевищенням владних повноважень — на 13 відсотків, заволодінням військовим майном через зловживання службовим становищем — на 32 відсотки.
— Словом, усе гаразд?
— На жаль, відповісти ствердно не можу. Адже водночас збільшилась — на 40 відсотків — кількість злочинів, пов'язаних з ухиленням від військової служби, а з 902 осіб, які торік скоїли правопорушення, 262 носили офіцерські погони. Їхні вчинки, які кваліфікуються як злочини, мають не лише юридичний аспект, а й моральний: який, скажіть, приклад вони показують своїм підлеглим? І чи мають моральне право такі люди командувати солдатами?
— Ви змалювали загальну картину дотримання в силових відомствах чинного законодавства. А розкажіть, будь ласка, про стан правопорядку й дисципліни в Збройних силах.
— У ЗС, на підприємствах, в установах та організаціях, підпорядкованих Міністерству оборони, зареєстровано 763 злочини. Серед облікованих 373 військових злочинів (що на 37 менше, ніж у 2007-му), зросла кількість тих, що пов'язані з ухиленням від військової служби, заволодінням військовим майном. Разом з тим на 12 відсотків зменшилась кількість злочинів, пов'язаних з так званою дідівщиною, зловживанням владою — на 19 відсотків. Загалом криміногенна ситуація у війську дещо поліпшилася.
— Я знаю, що органи військових прокуратур активно представляють у судах інтереси держави та її громадян. Висвітліть, будь ласка, більш детально цю роботу.
— З метою захисту прав і свобод громадян та інтересів держави в порядку цивільно-господарського та адміністративного судочинства військовими прокурорами заявлено понад чотири тисячі позовів. А виконано судових рішень на суму понад 65 мільйонів гривень, добровільно відповідачами відшкодовано 30 мільйонів гривень. Лише з питань захисту інтересів держави у сфері земельних відносин військовими прокурорами торік до судів пред'явлено 278 позовів, з яких 77 уже задоволені, а державі повернуто понад півтори тисячі гектарів землі. Наприклад, наприкінці 2008-го за касаційними поданнями Генерального прокурора України Верховний Суд скасував попередні рішення апеляційної та касаційної інстанцій, не дозволивши комерційним структурам за безцінь отримати від Міністерства оборони досить привабливі земельні ділянки загальною площею понад 42 гектари.
На виконання рішень суду в справах за позовами військового прокурора Чернігівського гарнізону ТОВ «Рокада-03» у серпні минулого року МО передано 43 квартири в Умані, вартість яких на той час становила понад чотири мільйони гривень. А за позовом військового прокурора Центрального регіону до ВАТ «Будшляхмаш» господарським судом Києва частково закрито провадження у зв'язку з добровільним виконанням відповідачем зобов'язань щодо передачі МО восьми польових землерийних машин вартістю понад п'ять мільйонів гривень.
— Якими саме злочинами чи правопорушеннями викликані позови органів військової прокуратури?
— Зазвичай тими справами, що пов'язані із землею, нерухомістю. На жаль, окремі посадові особи Міністерства оборони укладали в минулі роки угоди з різними фірмами щодо відчуження військових містечок з порушеннями чинного законодавства. Тому військовим прокурорам доводиться звертатися до судів з позовами з приводу визнання цих угод недійсними. Трапляється, що суди ухвалюють рішення на користь комерційних структур, заплющуючи очі на численні порушення чинного законодавства. Тоді нам доводиться їх оскаржувати в касаційному порядку.
Наприклад, у Вищому господарському суді України за касаційним поданням військових прокуратур Південного регіону та ВМС розглядалася справа про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій про визнання права власності на нерухоме майно за угодами, укладеними від імені МО філією Центрального спеціалізованого будівельного управління МО «Укроборонбуд».
Торік військова прокуратура ВМС України позивалася до кількох комерційних структур, намагаючись визнати недійсними угоди про передачу їм території кількох військових містечок для забудови. Їхня загальна площа становить понад 50 гектарів землі, до речі, в досить привабливих районах Криму і Київської області. Зрозуміло, що так званих інвесторів самі містечка ніскільки не цікавлять. Їх вабить досить дорога земля.
На жаль, доводиться констатувати, що деякі посадові особи Міністерства оборони, укладаючи угоди, не завжди дотримуються, як мовиться, букви закону. Приміром, після перевірки дотримання чинного законодавства посадовцями одного з департаментів військового відомства, при відчуженні майна ЗС військовими прокурорами Центрального і Південного регіонів та ВМС були пред'явлені до суду сім позовів щодо визнання недійсними договорів про відчуження нерухомого військового майна.
Трапляється чимало випадків, коли органи місцевого самоврядування намагаються привласнити землі військового відомства. Наприклад, Уманська міська рада, що на Черкащині, відібрала у Білоцерківської КЕЧ району понад 60 гектарів землі. Голосуючи за це «мудре» рішення, депутати не взяли до уваги навіть ту обставину, що на цій ділянці розміщено об'єкти військового призначення. Звісно, в ситуацію змушений був втрутитися військовий прокурор Черкаського гарнізону. За його позовом Черкаський окружний адміністративний суд рішення Уманської міської ради скасував. Подібних прикладів можна навести чимало, усі вони є свідченням того, що з'являється все більше осіб, які намагаються вибудувати свій земельний бізнес, нехтуючи чинним законодавством.
— Розкажіть, Василю Петровичу, про результати наглядової діяльності військових прокуратур.
— За наслідками наглядових перевірок, що стосуються захисту конституційних прав громадян та інтересів держави, нами порушено 685 кримінальних справ, 600 з них передано до суду. З метою усунення порушень законодавства керівниками органів військового управління здійснено 4673 приписів і подань, за наслідками їхнього розгляду відшкодовано понад 54 мільйони гривень соціальних виплат, коштів та збитків. За порушення законодавства України за актами прокурорського реагування до відповідальності притягнуто майже вісім тисяч посадових осіб, ми також внесли 1,8 тисячі протестів, які були розглянуті командуванням і задоволені.
Органи військової прокуратури перевіряли дотримання посадовими особами МО вимог чинного законодавства щодо збереження та використання земель військового відомства, життя і здоров'я військовослужбовців, обліку і зберігання зброї та боєприпасів тощо. За наслідками цих перевірок міністрові оборони вносилися подання, за якими вжито відповідних заходів.
— Останнім часом часто говориться про необхідність більш жорсткої боротьби з корупцією. Чи багато, Василю Петровичу, виявляєте корупціонерів у погонах?
— Так, ця проблема знайшла своє відображення у відповідних указах Президента України. Якщо ж говорити про військові формування, у яких ми здійснюємо нагляд за дотриманням законності, то минулого року виявлено 214 злочинів, пов'язаних з корупцією, що на чотири відсотки більше, ніж позаторік. Зокрема, у ЗС їхня кількість збільшилася на 16 відсотків. Загалом у 2008-му в судах розглянуто 152 кримінальні справи щодо корупційних дій у війську, винесено 111 вироків. Наприклад, начальник квартирно-експлуатаційного відділу Запоріжжя підполковник О. Данилко, начальник групи Запорізького зонального відділення військової служби правопорядку у ЗС майор Б. Терещенко та громадянин О. Ткачов підробили документи й викрали шість автопаливозаправників за залишковою вартістю понад 1,1 мільйона гривень.
Начальник продовольчої та речової служби частини капітан В. Бондар протягом кількох місяців викрав майна на суму 187 тисяч гривень. Подібних прикладів можна навести багато, оскільки ще не перевелися у нашому війську люди, які коштом держави, інших громадян намагаються поліпшити своє матеріальне становище.
— Спілкуючись з Вами, не можу оминути такої важливої проблеми, як травматизм, загибель військовослужбовців. Скажіть, Василю Петровичу, доки в армії, інших військових формуваннях творитиметься подібне неподобство?
— Ви поставили слушне запитання: торік в усіх військових формуваннях нашої держави внаслідок позастатутних стосунків постраждало 173 чоловіки (правда, порівняно з 2007-м, на 17 відсотків менше), а від насильства стосовно підлеглих — 92 чоловіки, що теж на 34 відсотки менше, ніж позаторік. Отже, зрушення на краще є. Але є й інша, досить сумна статистика: унаслідок злочинів та насильства з боку командирів, своїх однополчан у 2008 році загинуло 12 чоловік.
Якщо ж говорити про Збройні сили, то загалом з різних причин загинуло 58 військовослужбовців, зокрема 11 чоловік — під час виконання службових обов'язків.
— Вам відомо, за яких саме обставин люди пішли з життя?
— Звісно: органи військової прокуратури не залишають поза увагою такі випадки, ретельно розслідуючи їх. Основними причинами загибелі військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків є самогубства, неуважність на заняттях з бойової підготовки, господарські роботи, нещасні випадки, ну й, на жаль, позастатутні стосунки. Минулого року четверо військовиків-строковиків покінчили життя самогубством.
— Що штовхнуло їх на цей крок?
— Як на мене, то щодо переважної більшості таких трагедій ми ніколи не зможемо дати достовірної — на всі 100 відсотків — відповіді: таємниці своїх смертей самогубці забирають у могилу. Але при порушенні кримінальних справ за фактами самогубств все ж вдається дещо з'ясувати. Основними причинами, які призводять до таких трагедій, є нерозділене кохання, сімейні чвари, коли батьки не можуть знайти між собою порозуміння і їхні сини страждають від цього, слабкі морально-психологічні риси загиблих. Суспільство звикло в подібних випадках звинувачувати армію, мовляв, це вона, клята, довела хлопця до смерті. Так, бувають випадки, коли юнак, не витримавши моральних, а то й фізичних знущань з боку своїх товаришів на службі, накладає на себе руки. Але в більшості випадків не армія провокує їх на такий крок. Утім, якщо юнак і зазнає утисків з боку інших військовослужбовців, то це не є причиною подібним чином вирішувати проблему: потрібно звертатися до командирів, які — принаймні більшість з них — є порядними людьми і завжди зможуть знайти управу на казармених хуліганів. На жаль, не всі офіцери заглиблюються в проблеми своїх підлеглих, вважаючи, що їхня справа — командувати, а не «сюсюкатися» з воїнами. Упевнений: коли б командири тих підрозділів, у яких служили самогубці, чи їхні заступники знали настрої людей, то багато трагедій можна було б відвернути.
— І наостанок, Василю Петровичу, таке запитання: чи співпрацюють органи військової прокуратури з командуванням військових частин?
— Ми ніколи не робили і не робитимемо в своїй роботі акцент тільки на репресивні заходи стосовно тих, хто порушує закони України. Скажу більше: ми всіляко намагаємось запобігати злочинам, вважаючи, що тим самим утримуємо людей від вчинків, які, можливо, можуть понівечити їхнє подальше життя. Адже коли офіцер потрапляє за ґрати, то це для нього є трагедією, бо у нього різко змінюється — не в кращий бік— усе життя, часто розпадаються сім'ї. Тому покарання ніколи не було й не буде для мене і моїх колег самоціллю. Саме життя довело, що в тих частинах, з командирами яких у нас склалися партнерські відносини, які докладають зусиль для недопущення серед військовослужбовців правопорушень, там їх дуже мало, не кажучи вже про злочини.