Темою останнього засідання колегії Генеральної прокуратури України стали зловживання у сфері нерухомості, а саме самовільне захоплення землі, самочинне будівництво та незаконна приватизація.
У цій галузі права закон мають захищати аж два кодекси. Так, у Кодексі України про адміністративні правопорушення є ст. 53-1 — «Самовільне зайняття земельної ділянки», за що передбачений штраф від 170 до 850 гривень для громадян і від 340 до 1700 гривень для посадових осіб.
Статтею 197-1 Кримінального кодексу встановлене покарання не лише за самовільне зайняття землі, а й за зведення будівель або споруд на цій самовільно зайнятій ділянці. Це у тому разі, якщо такими діями завдано значної шкоди законному власникові, яким найчастіше є держава. За це вже можна отримати мінімум — 3400 грн штрафу, максимум — три роки позбавлення волі.
Однак, незважаючи на те, що подібних правопорушень хоч греблю гати, до відповідальності притягають сміхотворно малий відсоток порушників. Одна із причин полягає у тому, що зловмисники будь-що намагаються легалізувати свої дії незаконними судовими рішеннями і часто у цій справі знаходять розуміння з боку представників «третьої влади».
Як повідомив заступник Генерального прокурора Віктор Кудрявцев, його відомством було вивчено близько 1,6 тис. судових справ про набуття права на землю на підставі судових рішень. Оскаржено дві третини з них — 1110 судових рішень, за якими набуто право на 8,1 тис. га землі. Найбільша частина з них — 5 тисяч гектарів, є землями сільськогосподарського призначення, ще 290 — лісогосподарського, 270 — рекреаційного, 100 — землі житлової та громадської забудови. За поданням прокурорів було розглянуто і задоволено 80 апеляційних скарг, при цьому повернуто понад 200 га землі.
Зловмисники зазвичай подають до судів позови, у яких вимагають зобов’язати місцеві ради чи державні адміністрації ухвалити на їхню користь рішення про набуття права власності або про користування земельною ділянкою. На жаль, нині ні для кого не секрет, що судове рішення часто буває потрібним лише для проформи, оскільки і позивач, і відповідач діють у повній згоді між собою, а для вигляду законності втягують у спільну змову ще й суддю. Але є у цій ситуації третя сторона, яка за логікою речей має бути незалежним контролером. Це органи Держкомзему України та Центру державного земельного кадастру при Держкомземі. Але, на жаль, їхні підрозділи на місцях займають кволу позицію і далеко не в усіх випадках вживають заходів до оскарження несправедливо ухвалених судових рішень.
Не краща ситуація і у сфері, що стосується самочинного будівництва. Органами прокуратури вивчено понад 1,2 тис. судових справ про визнання права власності на результати такого будівництва. Оскаржено понад 510 судових рішень.
Найхарактернішими порушеннями закону під час винесення суддями рішень про визнання права власності на самочинно зведені будівлі є їхнє винесення за відсутності у позивача правовстановлюючого документа на землю, дозволу на будівництво й проектної документації на будівлю. Судді часто не залучають до розгляду справ представників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, порушують правила підвідомчості спорів.
Контролюючі органи, одним із яких є, зокрема, Державна архітектурно-будівельна інспекція, не подають позови про знесення самовільно збудованих споруд, безпідставно відмовляються брати участь у розгляді таких справ. Трапляються випадки, коли їхні представники визнають необґрунтовані позовні вимоги або не заперечують проти заявлених вимог, покладаючись на суд.
Наприклад, торік Держархбудінспекцією було накладено штрафних санкцій на 675 мільйонів гривень. Найбільша частка з них (543 мільйони) припала на Харківську область. Проте надалі постанова обласного підрозділу інспекції була скасована через те, що суд ухвалив рішення про визнання права власності на самочинне будівництво, причому зробив це внаслідок пасивної позиції відповідача. А з тих 132 мільйонів штрафів, що залишилися, реально було сплачено 29 млн грн. Таким чином, більш як півмільярда гривень не надійшли до бюджету у зв’язку з бездіяльністю органів Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Третій пункт, яким зацікавилося наглядове відомство, стосувався набуття права на державну й комунальну власність на підставі рішень суду. Прокурорами було вивчено понад дві сотні таких справ, із яких оскаржено 82 судові рішення, за якими набуте право на майно на суму близько ста мільйонів гривень. Вже розглянуто і задоволено шість апеляційних і касаційних скарг, подань на загальну суму 45 млн грн.
Під час розгляду таких справ судами часто не дотримуються вимоги Закону «Про охорону культурної спадщини», яким забороняється приватизація пам’яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України їхнього переліку. Регіональні відділення Фонду державного майна України не у всіх випадках оскаржують незаконні судові рішення, інколи визнають необґрунтовані позовні вимоги, а в деяких випадках навіть ухиляються від участі у судових засіданнях.
Так, прокуратурою Львівської області було оскаржено рішення місцевого господарського суду, яким зобов’язано регіональне відділення Фонду державного майна України укласти з ТОВ «Жорж» договір купівлі-продажу будівлі готелю площею 6,5 тисячі квадратних метрів за ціною 16,6 млн грн. Це при тому, що будинок є пам’яткою архітектури, а його орієнтовна вартість становить 40 мільйонів гривень. Та попри ці обставини, які не могли не бути відомі працівникам відділення ФДМУ, явне незаконне рішення суду не було оскаржене.