КОЛИ МАТИМЕМО ВЛАСНІ КОРВЕТИ?..
Державна програма розвитку Збройних сил України на період до 2011 року передбачає, що основною бойовою одиницею наших Військово-Морських сил має стати корабель класу «корвет», а Президент Віктор Ющенко видав указ, яким планується реалізація кораблебудівної програми. Словом, крига скресла. Проте існує чимало проблем, котрі заважають виконанню зазначеної програми.
ВІД ВІДПОВІДІ НА ЦЕ ЗАПИТАННЯ ЗАЛЕЖИТЬ ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ НАШОЇ КРАЇНИ Нагадаю, що розмови про оснащення новостворених ВМС, яким у процесі розподілу Чорноморського флоту Росії дісталися морально і фізично застарілі кораблі, сучасними суднами, розпочалися в середині 90-х років минулого століття. Було визначено і головного виконавця робіт — Миколаївський кораблебудівний завод. Його фахівці, отримавши урядове завдання, розпочали створення українського корвета.
За час, що минув, виконано величезний обсяг робіт і нині можна з упевненістю сказати, що розроблений миколаївськими корабелами корвет за своїми тактико-технічними характеристиками не поступається закордонним аналогам, що й не дивно. Адже Миколаївський суднобудівний завод — одне з небагатьох підприємств оборонно-промислового комплексу, якому вдалося не розгубити науково-технічний потенціал, що дістався йому у спадок від колишнього Союзу.
Проте, на жаль, тут не обійшлося без труднощів, насамперед фінансових. Адже бюджет МО України торік становив трохи більше відсотка валового внутрішнього продукту і керівництво військового відомства десятки мільйонів гривень, передбачених на технічне переоснащення Збройних сил, змушене було «перекинути» на інші потреби МО, зокрема харчування особового складу...
Якщо говорити про сьогодення, то й воно не є безхмарним, оскільки на потреби МО асигновано найменше коштів за всі роки незалежності України, і на роботи, пов’язані з виробництвом корвета, виділено сміхотворні суми. Якщо найближчим часом ситуація не зміниться на краще, то може статись так, що нашим військовим морякам ні на чому буде виходити у відкрите море. Про океанські простори взагалі доведеться лише мріяти.
Щодо оснащення наших ВМС, у широкому розумінні цього слова, то вони потребують (принаймні зараз і на найближчу перспективу) кораблів двох класів: «корветів» і «фрегатів». Перші зможуть виконувати відповідні завдання у закритих морях, а фрегати — «працювати» у Середземномор’ї й навіть в океані. На думку колишнього командувача ВМС України віце-адмірала Володимира Безкоровайного, який є радником міністра оборони України, нашій державі доцільно мати хоча б десять корветів.
Деякі гарячі голови пропонують ще більше «обрізати» фінансування Збройних сил України, мовляв, в умовах фінансової кризи це дасть змогу спрямувати фінансові потоки на вирішення інших, важливіших для держави потреб.
Невже сфери, пов’язані з обороноздатністю держави та її національною безпекою, не належать до важливих? Чи свої інтереси Україна, що є морською державою, має відстоювати за допомогою тральщиків, яким виповнилося по 30–40 років?
Останні події, пов’язані із захопленням у полон українських моряків «Фаїни», переконливо довели, що нам украй потрібні сучасні бойові кораблі, екіпажі яких могли б (за виникнення загрози) супроводжувати цивільні судна, насамперед ті, що перевозять вантажі військового призначення і є ласим шматочком для морських розбійників. А географія їхньої «діяльності» з кожним роком розширюється: вони зухвало діють навіть у Чорному морі й на Дунаї!..
У випадку з «Фаїною» добре попрацювали дипломати і спецслужби, завдяки яким наші хлопці повернулися живими й здоровими. За це їм велика подяка. Але експерти з міжнародного права зазначають, що значно легше запобігти захопленню судна, ніж визволяти його екіпаж із полону. А запобігти різним надзвичайним ситуаціям, пов’язаним з міжнародним піратством, яке щороку набирає все більших обертів, можна лише за допомогою сили. Інших шляхів, на жаль, людство поки що не придумало. Отже, серійне виробництво і введення до складу Військово-Морських сил країни кораблів класів «корвет» і «фрегат» потрібні не лише МО, а й державі загалом.
Проблему оснащення ВМС сучасними кораблями можна вирішити і шляхом їхнього придбання: ринок озброєнь аж кишить ними. Проблема в іншому — грошах. Якщо їх не вистачає на виробництво власних суден, то звідки вони візьмуться на їхню закупівлю? Адже виробництво одного корвета для державної скарбниці обійшлося б у 200 мільйонів «зелених», а ось його придбання «потягне» на всі 300–350 мільйонів, тобто майже удвічі дорожче.
Не варто забувати, що при закупівлі імпортних кораблів суттєво зростуть витрати, пов’язані з їхнім обслуговуванням і експлуатацією. Наприклад, американський корвет останнього покоління коштує (залежно від тактико-технічних характеристик) 500–600 мільйонів доларів. А бойовий комплект, тобто його озброєння та боєприпаси, обійдуться нам, у разі придбання, у 700–800 мільйонів «зелених». Щоправда, включаючи кількарічне технічне обслуговування корабля.
Є ще один варіант вирішення зазначеної проблеми: придбання кораблів класу «корвет» у США. Так, вони не нові, але, зважаючи на те, що перебувають у задовільному стані й можуть послужити нам років 10–15, а вартість їх становить 50–70 мільйонів доларів, він є цілком ймовірним для України, особливо в умовах фінансової кризи. Тим паче, що підприємства ОПК спроможні виготовляти новітні системи озброєнь і зв’язку, якими можна було б оснастити ці корвети, суттєво піднявши їхню бойову міць. До того ж, це дало б змогу нам заощадити чималі кошти, яких не вистачає у непростих умовах. А потім (через кілька років) вони пішли б на розробку вітчизняних військових кораблів.
Існують й інші варіанти розв’язання проблем, пов’язаних із підвищенням спроможності наших Військово-Морських сил виконувати покладені на них завдання. Головне — їх реалізувати.