ФАТА-МОРГАНА ЧИ ДОСЯЖНА МЕТА?
«Шановна редакціє! Чула про встановлення щорічного Дня соціальної справедливості. Хоча така річ, як соціальна справедливість, для нас, мабуть, недосяжна, розкажіть, будь ласка, яка мета цього заходу».
Енгеліна Чуприна, ветеран праці, Донецька область

Із нинішнього року в календарі з’явився Всесвітній день соціальної справедливості. Рішення про його проведення щороку 20 лютого (починаючи з 2009-го) ухвалила 62 сесія Генеральної Асамблеї ООН. У спеціальній резолюції вона зазначила: соціальний розвиток і соціальна справедливість — необхідні умови для підтримання миру і безпеки як у середині кожної окремої країни, так і у відносинах між ними. 10 лютого 2009 року у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку відбулося представлення цієї нової пам’ятної дати.
Соціальна справедливість — поняття широке. Хоч нам здається, що всі ми знаємо, що це таке, але на практиці не кожен може відразу дати визначення, що воно таке «соціальна справедливість»?
Соціологічні дослідження в нашій країні засвідчили, що майже 40 відсотків опитаних не змогли відповісти, що вони розуміють під соціальною справедливістю. 19 відсотків респондентів говорили про соціальну рівність, рівноправ’я, законність для всіх (закон — один для всіх). Трохи менше (14 відсотків) виявилося прихильників комуністичного розуміння справедливості (це коли всього у всіх порівну і немає ні бідних, ні багатих). Загалом історично так склалося, що соціальну справедливість розуміють як вияв справедливості у сфері розподілу багатств, благ і доходів між членами суспільства.
Це — ідеал, якого прагнуть досягти, і якого... ніколи в житті не буває. Чи слід саме до цього прив’язувати соціальну справедливість? Людям усе одно хочеться, щоб принаймні в їхній спільноті вони в масі своїй мали однаковий доступ до благ.
Хто ж опікується соціальною справедливістю? Що вона являє собою?
Особлива роль в поширенні ідеалів соціальної справедливості належить Міжнародній організації праці (МОП), яка спрямовує зусилля на практичне втілення загальних принципів соціальної справедливості в законодавства деяких країн і володіє однією з найдосконаліших систем міжнародного контролю за виконанням ратифікованих конвенцій.
Десять років МОП реалізовувала програму «Гідна праця для всіх». Вона складалася з чотирьох елементів: зайнятість, права, захист і діалог. Вони потрібні для створення найкращих умов для соціального розвитку. Адже гідна праця в умовах свободи, безпеки та поваги до людської гідності гарантує справедливий заробіток, свободу на робочому місці й соціальний захист працівників і членів їхніх сімей. Одне слово, гарантує рівне ставлення й рівні можливості для всіх і кожного (торік було підписано меморандум між українськими соціальними партнерами та МОП щодо програми «Гідної праці для всіх» на 2008–2011 роки). Власне, з неї народилася історична Декларація МОП щодо соціальної справедливості з метою справедливої глобалізації. Мета її — підсилити потенціал тристоронньої структури МОП, своєчасно відповідати на виклики ХХІ ст., а також (це, мабуть, одна із головних дій) просувати принципи гідної праці, як ефективну відповідь на проблеми глобалізації. Коли людина має роботу, гідну її оплату, вона в цьому вбачає соціальну справедливість. Тому в новій Декларації є всі аспекти, які роблять працю гідною й справедливою. Скажімо, інші принципи справедливості МОП вбачає у викоріненні дитячої й примусової праці, боротьбі з дискримінацією на робочих місцях, а також у забезпеченні дотримання трудових стандартів, економічного зростання (це знову-таки основа гідної праці).
Зростає безробіття. Криза охоплює все нові й нові держави. Збільшується кількість безробітних, працюючих бідних, що тривожить усіх. Природно, що люди занепокоєні відсутністю справедливості та стійкості сучасної моделі глобалізації, шукають відповіді на свої запитання. Оскільки тут багато залежить від соціальних партнерів, Декларація закріплює новий консенсус, досягнутий між розвинутими спілками і роботодавцями на міжнародному й національному рівнях.
Головне, на чому вона зосереджує увагу,— це дотримання прав людини, передовсім на робочому місці (умови і безпека праці), стабільність підприємств і підвищення продуктивності праці; забезпечення мінімального соціального захисту, як стратегії подолання бідності (прожитковий мінімум працюючих, мінімальна зарплата, інші державні гарантії, які працюють в Україні), можливість працевлаштування, чим у нас активно займається служба зайнятості (навчання, перекваліфікація безробітних, регіональні та державні громадські роботи).
В умовах світової фінансово-економічної кризи МОП закликає уряди, профспілки, організації роботодавців зробити все, аби мінімізувати тривалість і тяжкість економічного спаду, а також не допустити соціального збитку й прискорити повернення до нормального економічного зростання, чого прагне й наша держава.
Що треба для того, аби подолати збитки, завдані кризою реальній економіці, людям?
МОП рекомендує насамперед виділити кредити для підтримки споживання, торгівлі, інвестицій та стимулювати споживчий попит, правильно вести бюджетну політику, дбати про заробітну плату (є гроші — є попит, обіг). Далі йде настійна рекомендація: захистити найуразливіші категорії громадян (тут потрібні додаткові заходи соціального захисту громадян, підвищення допомоги по безробіттю, що робиться і в Україні, надання людям додаткової можливості для освіти, перекваліфікації. Це вимагає неабиякої роботи з боку служб зайнятості. Потребують захисту, зокрема, молодь, жінки, люди з неповною зайнятістю (у нас їм передбачена допомога по безробіттю), робітники з неформальною зайнятістю. Пріоритетами також є збереження пенсійних систем (в Україні виконується й ця вимога МОП. Як не важко державі, навіть за дефіциту бюджету ПФУ, великої недоїмки ПФ уряд, ПФУ знаходять можливість вчасно і в повному обсязі сплачувати пенсії, інші соціальні виплати); підтримка працюючих через систему соціального страхування, а також через оплату праці, зокрема й щодо такої форми захисту, як рівень мінімальної зарплати, прожитковий мінімум (що нині робиться в Україні), вживається більш жорстких заходів до керівників підприємств за невиплату зарплати. Слід також підтримувати продуктивні, рентабельні підприємства з тим, аби максимально підвищити зайнятість і рівень гідної праці для людей.
Особливу увагу слід звертати на необхідність дотримуватись принципів і прав у сфері праці, закладених, зокрема, в Декларації МОП 1998 року, де йдеться про свободу об’єднань і ведення колективних переговорів, викорінення будь-яких форм примусової або обов’язкової праці, повсюдне викорінення дитячої праці й дискримінації у сфері зайнятості й вибору професії.
МОП налаштована всіляко підтримувати зусилля національних організацій стосовно протидії кризі й мінімізації її наслідків для людей і підприємств, а також підтримувати права людей у сфері праці, право їх на гідну працю. Важливе питання — надання кредитних ліній та додаткової допомоги країнам із низькими доходами, ослабленим кризою.
Отже, Декларація МОП щодо соціальної справедливості, зокрема й справедливої глобалізації, вказує шлях до реальної соціальної справедливості, визначає її складові й напрями роботи. Хоча кожен національний уряд, виходячи зі специфіки своєї країни, вживає заходів до мінімізації кризи, загальні принципи, викладені у документі, теж не можна скидати з рахунку.

також у паперовій версії читайте:

---