ПРОЕКТ «МОРЖ» І ДОЛЯ
УКРАЇНСЬКОГО ЕМІГРАНТА
Останнім часом чимало закордонних ЗМІ повідомили про побудову в США дирижаблів. Публікації витримані в дусі «Цепеліни повертаються!» Що нового у сфері дирижаблебудування у світі? Тут є багато цікавого. Наприклад, колишній український «просто інженер» нині відіграє провідну роль у реалізації проекту вартістю мінімум 11 мільярдів доларів.
1. Дирижаблі, узагальненим образом яких для не зовсім поінформованих людей стали «цепеліни», нікуди з життя промислово-розвинених країн не зникли. Вони були, є і будуть, бо це один з найбільш економічних і екологічних видів транспорту. У США дирижаблебудування розвивається динамічно, воно належить до індустрії високих технологій. Відомо про роботу щонайменше над 11 проектами повітроплавної техніки. Реально їх більше, оскільки є серед дирижаблів і цілком таємні «стелси», і висотні дирижаблі-шпигуни.
Мода в техніці нічого не диктує. Усе ґрунтується на останніх досягненнях науки і техніки, економічній доцільності. Дійсно, багато заможних людей на Заході захоплюється повітроплаванням, але це — індустрія розваг. Наприклад, кіноактор Траволта купив собі дирижабль за вісім мільйонів доларів, але це його особиста справа. Були б гроші...
Важливо, що на новій науково-технічній основі створюють дирижаблі нових типів і за новітніми технологіями, які знаходять широке застосування в транспортній системі і військовій сфері. Тривалий час українська преса обходила стороною дирижаблебудування як щось допотопне, застаріле й абсолютно непотрібне. Здається, то була не банальна некомпетентність...
У дрімучій відсталості через брак інформації винні самі українці. Деякі видання не хочуть висвітлювати нові розробки не тільки в дирижаблебудуванні, але загалом у науці й техніці. У той же час цілі шпальти розповідали «...про коника вороного, який скочив, Дунай перескочив, а копитця не замочив!» Це, звісно, красиво, але мало допомагає в наш час, тим більше в період вимирання нації, розваленої економіки.
Образливо, що нашим співробітникам, не обділеним талантами, розумом і діловою кмітливістю, не знаходиться місця в Україні. Якби Ігор Пастернак не наважився на еміграцію, то, мабуть, животів би як «рядовий інженер». У США його фірма останнім часом заробляла по 10–12 мільйонів доларів щороку.
2. Хто такий Ігор Пастернак? Його корпорація «Worldwide Aeros» працює в місті Монтебелло (штат Каліфорнія) — своєрідному раю високих технологій і особливо важливих підприємств американського військово-промислового комплексу. Емігранти з України були охоче прийняті тут, де все визначають нові науково-технічні розробки, найсучасніші матеріали, новітні зразки техніки.
Фірму 42-річного Пастернака залучено до втілення проекту військово-транспортного дирижабля. Гігант американського ВПК фірма «Локхід-Мартін» і корпорація вихідців з України «Аерос» стали переможцями конкурсу. Наші колишні співвітчизники беруть участь у побудові зменшеного варіанта величезного дирижабля за проектом «Морж». На ньому перевірять правильність вибраних науково-технічних рішень.
Одночасно невгамовний Ігор Пастернак пропонує гігантський дирижабль і для цивільного застосування. Це повинен бути повітряний корабель-готель, здатний розвантажити авіаційні пасажирські лінії, літаки яких завдають великої шкоди атмосфері планети. Час і нестача викопних ресурсів працюють на ідеї вихідців з України.
Цивільні дирижаблі Ігоря Пастернака перевозитимуть туристів з максимальною швидкістю 222 км/год. Плавати-літати вони будуть низько, але зможуть підніматися й над гірськими масивами. Пасажири без посадки долатимуть відстані до 5000 кілометрів, милуючись пейзажами з невеликої висоти. Гігант завдовжки 64 м, завширшки 36 м і заввишки 17 м матиме кабіну-салон площею 2500 кв. м.
На додаток до виняткового комфорту пасажирам надаватимуть можливість посадки, наприклад, на воду, адже корпус дирижабля буде виготовлений з композиційних матеріалів, перевірених на літаках, вертольотах і ракетах. Сучасні системи навігації і зв’язку дозволять обійти зони, небезпечні за погодними умовами.
Цивільний транспортний дирижабль зможе, наприклад, забрати механізми, виготовлені в Китаї, і вивантажити їх на території американського підприємства. Або перевезе з Європи в країну третього світу готовий гігантський електрогенератор, прямо на будівельний майданчик.
Звісно ж, спочатку буде побудований дирижабль-гігант для військового застосування. «Морж» потрібен американським військовим. Утримання військових баз на великій відстані від США обходиться дорого. Часто виникають дипломатичні проблеми. Постачання баз є складним завданням. Військово-транспортні літаки не здатні вирішити всі проблеми. Наприклад, гігант С-17 може сідати на ґрунтову смугу, але її спочатку повинні підготувати бульдозери, які з неба не зваляться.
Перед американськими військовими поставлено складне завдання — замінити бази за межами США на аеромобільні підрозділи швидкого реагування. Основною бойовою одиницею цих сил стане щонайсучасніше озброєна бригада, яку можна буде швидко і непомітно перекинути туди, де зароджується конфлікт. Для військово-транспортних літаків потрібні великі аеродроми, концентрація сил триває довго, тому ефект раптового удару втрачається.
Перекидання військ особливого призначення найпростіше здійснити за допомогою дирижаблів великої вантажопідйомності, для яких не потрібні аеродроми і причальні щогли, оскільки вони здатні до вертикального зльоту й посадки. Таких дирижаблів спочатку буде потрібно близько двадцяти. Це дорогі вироби.
Роботами корпорації «Worldwide Aeros» зацікавилися в Китаї. Недавно Ігор Пастернак відвідав Пекін, де вів переговори. Подробиць не розголошують. Зрозуміло, що мовиться про дирижаблі — Пастернак займається тільки повітроплавною технікою. Він нею одержимий з малих років, і ця пристрасть привела його до США.
Виконавчого директора і власника корпорації зі штатом 50 людей Ігоря Пастернака «Об’єднання підприємств малого бізнесу» в Лос-Анджелесі визнало найуспішнішим бізнесменом року. Альберто Р. Альварадо, директор об’єднання, заявив: «Дух і комерційні устремління містера Пастернака вражають». Ось яких людей втрачає Україна!
3. ...Львівський хлопчик прочитав про дирижаблі в книзі, і вони назавжди полонили його. В 11-річному віці він побудував модель дирижабля з пакувальної плівки, заповнив оболонку газом і випустив у повітря. Йому хотілося побачити диво, яке йому ніхто з дорослих не міг показати. Він вирішив зробити це диво сам.
Коли юному таланту виповнилося 13 років, він уже був досить відомим серед повітроплавців завдяки своїм неординарним ідеям. Напевно, здатність генерувати ідеї — особлива властивість інтелекту. Запропонований в наші дні Пастернаком проект дирижабля з корпусом, що створює аеродинамічну підйомну силу, є цілком реальним, інакше американські генерали не прийняли б його до побудови.
За часів Радянського Союзу юного винахідника Пастернака запросили до Москви на науково-технічну конференцію з повітроплавання. У ній брали участь маститі вчені, тож присутність хлопчика дивувала і вражала. Ішлося про транспортування з сибірських просторів нафти, для перевезення якої не вистачало залізничних ешелонів. Перед розпадом Союзу були створені зародки центрів з розробки повітроплавної техніки, але вони розпалися, не зрушивши проблеми з мертвої точки.
Коли в нас виникло приватне підприємництво, тон почали задавати не такі, як Пастернак, а достатньо примітивні особи з розвинутим хапальним рефлексом. Хапати, притому тільки чуже, їх привчили з малих років високопоставлені батьки, випестувані партією. Їм було дано все, але хотілося ще більшого. Дехто з них, подібно до колишнього прем’єра Лазаренка, також опинився в США. Ось тільки вчорашньому високопосадовцеві там випала в’язниця, а винахідникові Ігорю Пастернаку — багато роботи, реалізація сміливих планів і прагнень, шана.
Складнощів було багато. Мовний бар’єр, незнання правил ринку і ведення конкурентної боротьби, брак грошей. На щастя, там жили родичі Пастернака, які допомогли йому і його однодумцям зробити перші кроки. Фірма Пастернака почала будувати невеликі дирижаблі, надувні рекламні бігборди, аеростати. Були успіхи і поразки.
І ось через 10 років — заслужене визнання. А в Україні все ще не потрібні талановиті й чесні трудівники. Тільки українці винні в тому, що відбувається, через нестачу в громадян волі до нормального життя і захисту своїх інтересів.
У США Пастернак за короткий час зміг побудувати і продати близько 30 дирижаблів. Споруджувала фірма й аеростати — для моніторингу контрабандних шляхів і боротьби з перекиданням в країну наркотиків, а також для реклами. Таких проектів українські інженери, що добре розуміють роль недорогих і високоефективних повітроплавних апаратів, пропонували чиновникам-бюрократам багато. Їх навіть виготовляли власними силами і піднімали в повітря перед самим носом в «еліти». Поки Ігор Пастернак заробляв мільйони на подібних проектах, українські ентузіасти вдома відривали від своїх сімей останні копійки — і нічого не домоглися.
«Морж» буде побудований. Зате в нас «моржів», що пірнають в ополонку на Водохрещення, он скільки! Якби ж від цього була хоч якась практична користь Україні. А ще українцям у тисячний раз розкажуть про недалекоглядність Ликери Полусмакової, яка свого часу не змогла оцінити таланту геніального поета.