Українська гривня очолила рейтинг найбільш знецінених валют Європи. Із минулого вересня до кінця нинішнього лютого гривня подешевшала на понад 50%. Це — безпрецедентний показник для європейського регіону. У сусідів темпи падіння національних грошей теж високі. Проте до нас далеко навіть державам, які посіли у рейтингу друге і третє місця — Росії й Польщі. Так, польський злотий за цей період «схуд» на 36,5%, російський рубль втратив у «вазі» понад 30 відсотків.
В аналогічній ситуації валюта Румунії, Чехії, Угорщини. Румунська валюта досягла найнижчого за останні чотири роки показника — чотири леї за один євро. За прогнозами аналітиків, вона знецінюватиметься і цьогоріч. За останні вісім місяців угорський форинт утратив третину своєї вартості щодо євро. А от лідерами падіння останніх трьох місяців стали білоруський рубль, казахський тенге та російський рубль. Девальвує валюта у Туреччині й Латвії.
Нині усю Східну Європу можна вважати епіцентром фінансової кризи. Експерти погоджуються з тим, що різке зниження нацвалют свідчить про значний відплив капіталу з цього регіону. На жаль, не дуже втішні й прогнози, більшість аналітиків схиляється до думки, що негативна тенденція лише набирає обертів. А валютний дефіцит потягне за собою подальше знецінення місцевих грошей.
В Україні на додаток до відпливу іноземного капіталу, вважає перший заступник глави НБУ Анатолій Шаповалов, гривню «розхитують» невиважені заяви і дії деяких політиків. Наші громадяни від початку нинішнього року придбали 3 млрд дол., а продали 1 млрд 300 тис. дол. З цієї ж причини, зокрема через «шоу» у Верховній Раді щодо заслуховування звіту Нацбанку, грудневе збільшення банківських вкладів від населення на 800 млн грн змінилося відпливом у січні й лютому. Не додало сили гривні й оголошення прогнозованих курсів валют, зокрема МВФ, у розмірі 8,6 грн за дол., і негативні оцінки роботи банківської системи.
Заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак зауважує, що економічні показники нинішнього року свідчать про те, що долар не повинен перебувати на рівні 9 грн, до підвищення курсу призводять ажіотаж і спекуляції. В тому, що склалась така ситуація, винний НБУ і політики. Зараз ситуацію з доларом треба оцінювати виважено і не нагнітати пристрастей. Важливо не дати недалекоглядним політикам добратись до друкарського верстата, адже це тільки підштовхне інфляцію.
Глава уряду Юлія Тимошенко переконана, що нацвалюта має стати сильнішою, аби долар «важив» не більше 7 грн. Для нинішнього курсу немає ані фінансового, ані економічного підґрунтя. Поки гривню не поставлять на місце, економіці буде вкрай важко. Натомість заступник голови парламентського комітету з фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін курс долара менше 7 грн вважає нереальним. За прогнозами нардепа, Нацбанк зможе втримати курс у межах 8 грн за долар. Протистояння між НБУ та урядом він вважає причиною того, що за грудень банківські депозити «схудли» на 16 млрд грн.
Сценарії на вибір До речі, курс долара знизився на міжбанківській валютній біржі до 7,83 грн незадовго до 21 січня, тобто напередодні початку роботи в Україні чергової місії МВФ. Однією з ключових умов, на яких наша держава торішньої осені отримала багатомільярдний кредит від МВФ, було запровадження єдиного обмінного курсу, а не трьох різних — офіційного, ринкового, готівкового. Нині офіційний курс — 7,70 грн за долар. Після завершення діяльності місії, як і очікували оглядачі, курс долара знову зріс. За прогнозами деяких аналітиків, пік зростання курсу долара припаде на другий квартал і може сягнути 15 грн за долар.
Більш оптимістичний сценарій: зниження курсу гривні, а потім зміцнення до 7–8 грн за долар вимагатиме виконання двох умов. По-перше, цьогоріч надходження капіталу в Україну має перевищувати його відплив. За різними оцінками, держава, вітчизняні банки й підприємства мають віддати цьогоріч 30–40 млрд дол. Частину валюти Україна отримала від МВФ, ще частину — від іноземних банків, які рефінансують свої дочірні фінустанови в нашій країні. Решту суми корпоративний сектор має залучити на вільному ринку. Тому другою умовою оптимального сценарію є ослаблення світової кризи. Якщо надходження капіталу в Україну не перевищуватимуть його відплив, а вітчизняним компаніям і банкам не вдасться рефінансувати закордонні кредити, курс гривні може знизитись до понад 12 грн за долар.
Можлива комбінація оптимістичного й песимістичного сценаріїв, коли падіння гривні виявиться суттєвішим, ніж очікували оптимісти, але не призведе до обвалу. Значне знецінення гривні поставить під загрозу стабільність банківської системи і може призвести до колапсу економіки й соціального вибуху. Тому у разі активного відпливу коштів українська влада спробує зупинити цей процес адміністративними методами чи зверненням до міжнародних організацій.
Кому збитки,
а комусь — статки До найнижчого рівня впав і російський рубль, сягнувши визначеної Центробанком РФ граничної межі, від кінця торішнього літа він подешевшав на 33% щодо американського долара. Недавно Центробанк заявив, що не допустить падіння нацвалюти нижче 36 руб за долар. Після тієї заяви за долар давали 36 руб 35 коп. Аналітики кажуть, що заява банку була передчасною, і він буде змушений надалі опускати граничну межу. Незабаром курс рубля може знизитись до 55 руб за долар, якщо Центробанк Росії не впорається з ситуацією на валютному ринку.
У свою чергу, колишній глава Ощадбанку СРСР Віктор Геращенко нагадує, що в останні роки Росія жила за рахунок високих доходів від експорту енергоносіїв. Це дало змогу значно поповнити валютні резерви. Після зниження цін на експортну продукцію варто подумати про переорієнтацію економіки, розвивати не тільки експортоорієнтовані галузі, а й машинобудування, яке за радянських часів було сильною сферою. Центробанк Росії поки не так багато витратив валютних резервів на підтримку нацвалюти — було 590 млрд дол., залишилось 450 млрд. Частину коштів виділили на погашення зовнішньої заборгованості.
Послаблення російського рубля дозволить експортерам збільшити свої доходи за рахунок вищого еквівалента товарів, що продають за валюту. Це допоможе виконувати соціальні програми, виплачувати пенсії. Одначе така ситуація з рублем створюватиме проблеми для імпорту товарів, зокрема ліків і харчів, яких Росія завозить майже 40%. Це особливо б'є по малозабезпечених громадянах.
Паритет
по-європейському А ось британський фунт подешевшав щодо євро, досягши нового рекордного мінімуму на тлі похмурих прогнозів економічного розвитку країни. Чимало аналітиків вважає, що незабаром курси британської та європейської валюти будуть однаковими. Негативні очікування і прогнози — суттєві чинники тиску на британську грошову одиницю. Офіційно фунт коштує 1 євро 2 центи, але в обмінниках валютний паритет досягнутий вже давно. В одному з найбільших — у центрі Лондона за 100 євро дають 99 фунтів і 11 пенсів, рік тому фунт коштував майже 1,5 євро. Однак, окрім британських туристів і пенсіонерів, які живуть у Європі, ніхто в країні не панікує.
Про те, що вартість фунта зрівняється з вартістю євро, заговорили на початку торішнього грудня, коли Банк Англії скоротив облікову ставку до 2%. Того ж дня Європейський Центробанк установив облікову ставку для єврозони у 2,55%. Інвестиції в Британії стали менш привабливими, а згодом у невпинному потоці невеселих економічних новин експерти прогнозували, що рецесія в тій економіці буде глибшою і тривалішою, ніж у державах єврозони.
Найбільше від падіння фунта потерпають британські туристи, які часто їздять до країн єврозони. А ось для тих, хто на ці новорічні свята вирішив відвідати туманний Альбіон і мав у кишенях євро, він став справжнім раєм. Адже гості змогли за ту саму кількість грошей придбати набагато більше товарів.
Експерти говорять і про зиск для експортерів — слабкий фунт робить їхню продукцію привабливішою. Поки ж слабкий фунт став приводом для критики уряду, передовсім політичною опозицією. Консерватори нагадали прем'єр-міністрові Гордону Брауну його тези про те, що слабка грошова одиниця є відображенням слабкості економіки й уряду. Проте уряд наполягає, що його пакет стимулювання економіки, який включає порятунок банків, заохочення споживання, створення робочих місць у реальному секторі економіки, здатний вивести країну з рецесії.
Підтримка курсу фунта не є пріоритетом для уряду. Його політика зосереджена на подоланні інфляції й давала позитивні результати понад десять років. Нестабільність на валютному ринку викликана станом глобальної економіки, але уряд упевнений, що він на правильному шляху — бореться з інфляцією, намагається підтримати економіку, створювати робочі місця. Усе це має допомогти пережити важкі часи.
Важкі часи, глибока криза, рецесія — це не той момент, коли варто говорити про можливе приєднання Британії до євровалюти, переконані експерти. Хоча й відзначають — найпростіше запроваджувати євро в умовах паритету національних грошей і євро. Але питання настільки політично тонке, а фунт є потужним державним символом, що вголос (чи то пак офіційно) про такі наміри найближчим часом ніхто з британських державних діячів не наважиться говорити.
Незважаючи на те, що фунт втрачає свої позиції щодо євро, погляди британців не змінюються. Досі заклики колишнього прем'єра Тоні Блера, який у 2002 році висловлювався за приєднання до єврозони, так і не втілились у життя. Ми хочемо залишити старий добрий фунт, кажуть британці, тільки 20% із них висловилися за запровадження євро. І криза ніяк не вплинула на ці настрої. Це й не дивно, адже ніколи кількість британців, котрі висловлювались на користь євро, не була вищою за 25%. Падіння вартості фунта нічого не змінило. У Великій Британії євро ніколи не буде, кажуть консерватори. І з цим «ніколи» йдуть на цьогорічні виборчі кампанії, приміром, на червневі вибори до Європарламенту.
Віват, євро? Долучатись до спільної валюти не слід, навіть навпаки, як це демонструє досвід Італії, Іспанії та Ірландії. Вони б зараз багато віддали за те, щоб євро став слабшим, адже сильний шкодить експорту. Щодо запровадження євро у Британії висловлюється один і той самий аргумент — британська економіка має інший цикл розвитку, іншу фінансову політику. Найголовніше, країна хоче накопичувати стільки боргів, скільки вважає за потрібне. І врешті-решт британський фунт є національним символом, а його просто так ніхто не віддасть.
А ось Словаччина стала 16-ю країною ЄС, яка запровадила в обіг єдину європейську валюту, до неї долучилось майже 5,5 млн мешканців. Ця держава — друга після Словенії з-поміж країн-новачків Євросоюзу, яка відмовилась від національної валюти і запровадила європейську. Тож нині поза зоною євро лишилося 11 країн ЄС. Місцеву валюту в Словаччині міняли за курсом трохи більшим 30 крон за одне євро.
За даними опитувань, більшість словаків така переміна тішить. Запровадження євро у розпал світової фінансової кризи є свідченням великої довіри до країни, вважають вони. Словаччина відповідає жорстким критеріям запровадження євро, це зробить її економіку стабільною, що обов'язково привабить інвесторів, допоможе створити робочі місця. Аби запровадженням євро не скористались спекулянти і в результаті словаки не змогли відчути переваг євровалюти, уряд пообіцяв карати підприємців, котрі використовують запровадження євро як привід для підвищення цін.
Нинішнього 1 січня європейській валюті виповнилось десять років. Від початку 1999-го євро став офіційною валютою під час проведення фінансових операцій, обмінні курси більшості провідних європейських валют, включно з німецькою маркою, французьким франком і голландським гульденом були поєднані й зафіксовані. Однак у готівковому вигляді європейці отримали свою валюту лише у 2002 році. На час запровадження євро коштував 1 дол. 18 центів. Світова фінансова криза зміцнила позиції європейської валюти.
Через
політичну волю — до економічної доцільності Прихильники євро кажуть, що ця грошова одиниця швидко утвердилася як провідна валюта світу, це спростило європейцям бізнесові розрахунки та поїздки континентами. Але критики доводять, що запровадження єдиної валюти позбавило деякі держави життєво важливих інструментів фінансового регулювання. Країни євро вперше за десять років змушені давати раду рецесії, але більше не мають можливості контролювати банківські облікові ставки. Ціну кредитів тепер визначає незалежний Європейський Центробанк.
Економічна криза змусила мешканців європейських держав, які не перейшли на євро, замислитись над тим, чи правильно вони зробили. Приміром, громадяни Швеції відхилили запровадження єдиної європейської валюти на референдумі. Нині вони вже не впевнені, чи було те рішення правильним. Такі ж настрої панують і в Данії.
Уже давно ведуться розмови про створення єдиної валюти в інших регіонах світу, зокрема у Близькосхідному; між Індією, Китаєм, Японією, Кореєю, Сінгапуром; Новою Зеландією та Австралією; країнами Латинської Америки; Мексики, Сполучених Штатів, Канади. Але для створення такого союзу, кажуть аналітики, потрібна політична воля. Поки її немає. При створенні зони євро, нагадують вони, переважала політична доцільність, хоча населення переконували саме в економічній вигоді. Варто згадати, що єдина валюта існувала й у Радянському Союзі.
Нещодавно універсальну розрахункову світову валюту, яку б контролювала ООН, запропонував ввести президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Він переконаний, що криза, котра охопила увесь світ, активізує необхідність об'єднання країн у пошуку рішень, які б дали змогу у майбутньому ефективно уникати подібних подій.