Наша газета свого часу писала про генетично модифіковані продукти на рівні дитячого харчування. Тепер є нагода повернутися до питання, що ми всі споживаємо. Річ у тім, що уряд своїм розпорядженням обмежив імпорт товарів, які містять генетично модифіковані організми (ГМО). Якщо вміст їх перевищує один відсоток, митниця має право їх не пропустити.
Дай, як мовиться, Боже, аби це розпорядження виконували. Адже позаминулого року Кабмін постановив маркувати товари із ГМО, але його скасували.
Тим часом ситуація на нашому ринку складна. Експерти свідчать: у наших продуктах харчування все більше застосовують ГМО, а ми про це навіть не знаємо.
...Пригадую, років дев’ять тому мій колега з радістю розповідав, як він на присадибній ділянці матері посадив картоплю, яку не їсть колорадський жук, і як добре вона вродила. Тоді ми ще не мали широкої інформації на тему ГМО і не знали, що то за картопля, яка не смакує жукові. Тепер знаємо: йдеться про ГМ продукт. Добре це чи погано? Думки вчених різні в оцінці таких продуктів. Одні кажуть, що вони кращі за натуральні, інші вважають, що вони руйнують геном, призводять до незворотних процесів у головному мозку. Проведені досліди на щурах підтвердили: якщо тварин годувати такими продуктами, то через кілька поколінь вони стають безплідними. А як же люди? Остаточних висновків, як сказано, немає. Виходить, що їх уживати не можна? Проте, як кажуть, що не заборонено, то дозволено... Це дає змогу виробникам і урядам для маневру. Більшість держав ухвалили рішення: продукти з ГМО не заборонені, але повідомляти покупця про їхній вміст треба обов’язково (цим, як на мене, держави певним чином знімають із себе відповідальність. Адже якщо люди купують такі продукти, то це лише їхній особистий вибір).
Отож Японія та Австралія встановили верхню межу на рівні 5 відсотків умісту ГМО, ЄС і більшість держав, у тому числі Росія та Україна — на рівні 0,9 відсотка ГМО (виробники мають зазначити це на упаковці). І виробники готувалися до цього. Але восени 2007 року раптом рішення про маркування було скасоване. От і вийшло: в Євросоюзі серйозно ставляться до цього, реєструють, маркують і досліджують відповідну продукцію з ГМО, про це широко інформують суспільство. У Росії створюють лабораторії, виробляють обладнання для аналізу й вивчення продуктів з ГМО. А у нас, хоча Всеукраїнська екологічна ліга подала на уряд до суду і виграла його, ніхто й не послухається. І що з усього того маємо? В Україні, правда, вирощувати ГМО у відкритому ґрунті заборонено законом. Та хто в нас дотримується законів? Трансгенну сою вирощують на площі понад мільйон гектарів — 80 відсотків усієї сої, що вирощують у державі (до речі, посіви культур із ГМО у світі за останні десять років зросли у 40 разів і становлять близько 85 мільйонів гектарів). Друге місце серед генної продукції займає кукурудза (до 40 відсотків світового врожаю її містять «чужі» гени). Часто ГМО знаходять у помідорах, картоплі, а також у цукрових буряках, кабачках, полуниці й навіть у пшениці. Не кажу вже про бульбу, яку почали (з дозволу уряду) вирощувати ще в 1997 році в промислових масштабах на Волині, Рівненщині, Київщині та Черкащині. Сорт назвали «Новий лист» (може, свого часу саме його вирощував і мій колега). Але потім щось не склалося і понад тисячу тонн бульб було нібито закопано на Черкащині. Але ж нині ніхто не поручиться, що її не вирощують тепер, але в менших масштабах.
На світовому ринку багато хто відмовляється від ГМО. Велика Британія, наприклад, бере її небагато, але вимагає обов’язкового маркування. Вона хоче, аби споживач знав, що він їстиме. Ми ж не знаємо... А до того ж, самі розумієте, що продукцію, яку не хоче західний споживач, везуть куди? Правильно. До держав «третього світу», до яких, на превеликий жаль, відносять і Україну. Отже, крім нашенських ГМО додаються імпортні. Як тут бути пересічному споживачеві? Як убезпечити себе від «поганої» їжі? Дехто радить: не купуйте надто великих бульб, які самі по собі такими в природі не виростуть. Це стосується овочів і фруктів. Але я знову-таки пригадую розповідь свого давнього колеги: картопля, що не смакує жукові, виросла на його городі великою й розкішною в перший рік, а на другий виродилася до звичайних розмірів. От і розберись...
Нам радять уникати виробів із умістом сої та крохмалю, де, ймовірно, є ГМО. Проте як розібратися з усім спектром ковбасних виробів, де за наповнювачі використовують саме ці продукти? А взяти жувальні ґумки, морозиво, солодку воду. Їх часто виробляють за допомогою ГМО, так само як чіпси, йогурти, іншу їжу швидкого приготування.
...Днями моя знайома сказала, що купить замінник цукру, бо, кажуть, цукор — то «біла смерть». Тим часом лабораторія молекулярно-генетичних досліджень «Укрметртестостандарту» доводить, що замінник цукру, який використовують у морозиві, солодкій воді, часто виробляють за допомогою ГМО. Нам також фахівці кажуть, мовляв, слід бути обережними з кондитерськими виробами, де є соєвий текстурат і лецитин. Але ж його не всі виробники зазначають на упаковці. Так само радять: коли до складу продукту входить рослинний білок,— це теж, імовірно, та сама соя з ГМО. Однак це не завжди пишуть, а якщо й пишуть, то масовий споживач часто не знає, що це таке, а своєрідний лікнеп йому не влаштовують...
Виходить, убезпечитися неможливо. До того ж, в Україні лише чотири сертифіковані лабораторії, які можуть допомогти визначити, чи є в продукті ГМО? Але... послуга «кусається». Її вартість 380 грн, та й не скрізь її можуть надати.
Звичайно, поступово виробники починають розуміти, що добре, а що погано. Деякі з них навіть ставлять штамп: без ГМО! Але спробуй-но здогадатися: це справді так чи це рекламний трюк.
Тим-то захистити нас від продукції з ГМО може тільки держава, ухваливши хоч тепер, до речі, з великим запізненням, відповідний закон. Хто стежив свого часу за тим, як довго і болісно народжувався закон про якість і безпеку харчових продуктів (тоді ще не йшла мова про ГМО), мабуть, підтвердить думку про те, що настав час визначитися з використанням ГМО як у сировині, так і в харчових продуктах.
А поки що... Добре, що прийнято розпорядження уряду. Звичайно, як на мене, це не означає, що вже зараз запалять «червоне світло» продукції з ГМО. Кажуть, що вимірювати ступінь наявності модифікованості буде державна екологічна експертиза на кордоні. А ось дату початку перевірки чомусь не називають. Ще немає відповідного обладнання. «Та й яка екологічна експертиза на кордоні,— каже завлабораторією генетичного моніторингу Інституту гігієни і медекології АМНУ Ольга Тимченко,— коли маємо лише кілька лабораторій»? Тож Всеукраїнська екологічна ліга готує нове розпорядження про обов’язкове маркування, а також про заборону на посіви в Україні ГМО продукції. Щоб це зробити практично, потрібен час. Так що розпорядження Кабінету Міністрів можна розглядати як крок до початку великої, потрібної й наполегливої роботи. І добре, що його зроблено.