ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ
Приватизація, запевняють аналітики, могла б стати ефективним інструментом, здатним збільшити надходження до бюджету, зменшити його дефіцит, активізувати інвестиційні процеси. У країні є чимало збиткових підприємств, працівники яких не мають надій на розвиток виробництва, зростання заробітної плати, а бюджетних ресурсів для виправлення ситуації не вистачає. Приватний інвестор міг би підтримати життєдіяльність таких підприємств.
Нині ситуація у приватизаційній сфері є складною і невизначеною. Експерти пояснюють це тим, що Фонд держмайна України (ФДМУ) перестав бути локомотивом приватизації. Торік на засіданні профільної парламентської комісії діяльність ФДМУ була визнана незадовільною. Депутати мали підстави для такої оцінки. На щастя, в Україні залишилося ще чимало невкраденого майна, тож приватизаційний процес може бути відновлений. Звісно, якщо вдасться досягти політичної згоди.
Але порозуміння поки що немає. Нещодавно у Верховній Раді не вдалося схвалити закон про державну програму приватизації на 2009-2013 рр. у цілому. Не вистачило 13 голосів, тож він був розглянутий у другому читанні. Нагадаємо, що в першому читанні подана урядом програма приватизації була схвалена першого червня 2008 року. Відтоді до законопроекту надійшло 64 пропозиції (12 — від Президента України, 52— від нардепів), з них ураховано 27, а 12 — частково або по суті, 25 відхилено. Пропозиції глави держави, кажуть у парламентському комітеті з питань економічної політики, надійшли із запізненням, тож депутати мусили збиратися вдруге, аби їх обговорити.
Власне, кажуть члени комітету, поправки Президента — це новий текст програми, викладений на 45 сторінках, тоді як ухвалений у першому читанні документ має їх 16. Тобто концепцію проекту кардинально змінено. Зокрема, в урядовій програмі налічується 53 пункти, у президентській — понад 150. До того ж поправки глави держави не узгоджені з проектом закону про приватизацію держмайна, затвердженому в першому читанні, тому більшість з них комітет змушений був відхилити.
Комісія Верховної Ради з контролю за приватизацією висловила свої зауваження. Суть їх у тому, що треба припинити «проїдання» об'єктів народного господарства, а гроші від приватизації спрямовувати на структурну перебудову економіки.
Нові акценти Нинішньому уряду не раз нагадували, що чинна програма приватизації, затверджена 2000 року, втратила актуальність. Тож назріла потреба в коригуванні принципів і підходів до приватизації, у розробці нової програми. Необхідними є і зміни до законодавства, оскільки воно суперечить сучасним вимогам до продажу держмайна, не відображає особливостей приватизації стратегічних підприємств, не дає механізмів реалізації непривабливих об'єктів, дрібних пакетів акцій.
З огляду на це Президент видав указ, яким зобов'язував уряд розробити нову програму приватизації. ФДМУ та Кабмін підготували проект документа, який повністю узгоджується з указом. Головна мета програми, наголошують урядовці,— підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, узгодження процесів приватизації зі стратегією розвитку економіки. Крім того, автори програми пропонують визначити нові стратегію і пріоритети, цілі та умови продажу держмайна на п'ять років, завершити в цілому приватизацію як соціально-економічний проект широкомасштабного реформування власності.
Пріоритетами приватизації названо оптимізацію структури державної власності; залучення інвесторів, які мають довгострокові інтереси щодо розвитку підприємств; продаж дрібних і малоліквідних пакетів акцій об'єктів нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, збиткових і малоприбуткових підприємств під зобов'язання покупця здійснити їхнє фінансове оздоровлення; підвищення довіри покупців до процесу приватизації; продаж високоліквідних об'єктів для забезпечення надходжень до бюджету; модернізацію виробництва та покращення фінансового стану підприємств, що готуються до продажу. Програмою визначено завдання досягти максимальної прозорості всіх процедур зміни форми власності.
Концептуально важливо, що приватизація стосуватиметься насамперед тих об'єктів, подальше перебування яких у державній власності є неефективним і потребує значних додаткових витрат на їхнє утримання і розвиток. Ідеться про оздоровлення збиткових підприємств; дрібні пакети акцій, які не забезпечують державі вирішального впливу на акціонерні товариства, об'єкти незавершеного будівництва.
Приватизація об'єктів стратегічних галузей здійснюватиметься відповідно до затверджених Кабміном програм їхнього розвитку, складовою яких мають бути галузеві особливості приватизації. Переліки об'єктів приватизації формуватимуться на підставі висновків і пропозицій міністерств та інших органів виконавчої влади. Уповноважені органи визначатимуть підприємства, які доцільно приватизувати, за результатами аналізу фінансового, виробничо-технічного стану, ефективності використання держмайна, соціально-економічних наслідків приватизації об'єктів, що мають стратегічне значення для економіки.
Програмою визначено способи приватизації, удосконалено механізм продажу для забезпечення його максимальної прозорості завдяки широкому застосуванню конкурентних способів приватизації, зокрема таких, як аукціони, конкурси з відкритістю пропонування ціни; аукціони зі зниженням ціни лоту та аукціони без оголошення ціни об'єктів, на які нема попиту.
Для гарантування прозорості приватизаційних процесів та максимального залучення ефективних власників передбачено оприлюднення вичерпної інформації про всі етапи приватизації, уникнення зміни умов проведення конкурсів, аукціонів, відкритих торгів.
Основним способом продажу стратегічних об'єктів визначено відкритий конкурс з ознаками аукціону. Тому закиди, що Програма забезпечує «дерибан» державного майна під конкретного покупця, зазначають експерти, є некоректними. Бо через аукціон «дерибанити» майно не можна, на ньому перемагає той, хто більше заплатив.
Налітай— подешевшало Як відомо, приватизаційний процес у ваучерній формі стартував на початку 1990-х, а у 2000-му відбувся перехід до грошової приватизації, кошти від якої надходили до держбюджету. Торік мало надійти 8,9 млрд грн, отримали лише 480 млн, бо жодний великий приватизаційний конкурс не був оголошений.
Кращою була ситуація з коштами від оренди держмайна — річне завдання становило 550 млн грн, отримано 674 млн. Позитивною була й динаміка надходження дивідендів на державні корпоративні права.
Цього року заплановано дохід від приватизації в сумі 8,5 млрд грн, уряд затвердив перелік об'єктів, у яких мають з'явитися нові власники. Мова, зокрема, про державні пакети акцій 230 підприємств. Більшість з них вже пропонували до продажу, переважно неліквідні й нецікаві для покупців.
За умов кризи виконати планові завдання можна лише завдяки ефективному продажу держпакетів акцій інвестиційно привабливих підприємств, зокрема Одеського припортового заводу, Криворізького заводу окислених руд, шістьох обленерго та «Укртелекому».
Міністр транспорту і зв'язку Йосип Вінський, відомство якого керує «Укртелекомом», навіть називає ціну, за яку хотілось би його продати,— не менш як 25 млрд грн. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що продаж підприємства відбудеться лише за пристойну ціну і відомому інвестору. Інших варіантів не буде.
Голова ФДМУ Валентина Семенюк не раз висловлювалась проти приватизації «Укртелекому», особливо за економічної кризи, коли вартість підприємства суттєво знизилась.
Компанія «Укртелеком», приватизація якої триває від 1990-х, але держава й досі володіє майже 93% акцій, є монополістом на ринку стаціонарного телефонного зв'язку. Останню спробу продати 67% акцій цієї компанії, залишивши за державою блокувальний пакет, здійснив торік уряд Юлії Тимошенко. Тоді одна її акція коштувала 1 грн 04 коп, тож уряд визначив стартову ціну продажу пакету акцій — 12 млрд грн, тобто 2300 млн дол. за тодішнім курсом. Тепер акція компанії коштує 26 коп.
Торік приватизація «Укртелекому» не відбулась через конфлікт між урядом та Президентом, який наполягав на ухвалені загальної програми приватизації, що мала передувати продажу обленерго та «Укртелекому». Нині в президентському секретаріаті кажуть, що «Укртелеком» має проблеми — кредит у розмірі 500 млн дол. Однією з умов кредитної угоди є те, що в разі зміни власника позику треба повернути впродовж десяти днів.
Тим часом глава держави заявляє, що він проти дешевого розпродажу стратегічних об'єктів. Авральної приватизації не буде. Уряд натомість вирішив залишити в державній власності 25% плюс одна акція статутного фонду ВАТ «Укртелеком», а 67,79% — виставити на конкурс з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону. Нині вивчається потенційний попит на підприємство, зацікавленість ним уже виявили декілька потужних іноземних компаній та банків.
В енергокомпаніях держава володіє переважно блокувальними пакетами акцій, продаж яких доцільно здійснити на фондових біржах. Торік їхня сукупна вартість оцінювалася у 1,5–2 млрд грн, цього року — 1–1,5 млрд. Нині ФДМУ аналізує ринкову кон'юнктуру, маючи намір продати ці акції максимально відкрито.
У чому фішка? Одним з перспективних напрямів приватизації, кажуть у Фонді держмайна, є продаж об'єктів разом із земельними ділянками. При цьому найбільш ефективним він буде за попереднього внесення вартості землі до статутного капіталу підприємства. Це може значно підвищити вартість об'єктів приватизації, які не є стратегічними, але розміщені на привабливих земельних ділянках. Однак ФДМУ не має повноважень для запровадження таких механізмів, тож необхідно внести зміни до законодавства.
Важливим для вдосконалення роботи ФДМУ має стати Закон «Про Фонд державного майна України», нещодавно ухвалений парламентом. Ним визначено завдання Фонду та регламентовано його функції у сфері державної економічної політики та державного управління, приватизації, оренди та концесії держмайна, управління об'єктами права державної власності. При цьому зазначено, що ФДМУ, його регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів управління та приватизації.
Документом визначено, що Фонд підзвітний та підконтрольний Верховній Раді, при цьому Кабмін спрямовує та координує його діяльність. Взаємодію ФДМУ з главою держави здійснює уповноважений Президента в справах Фонду держмайна.
Однак Президент наклав вето на цей закон, зазначивши, що ним ФДМУ визначено як орган державної влади, тоді як він має бути державним органом зі спеціальним статусом у системі окремо визначених Конституцією державних органів. Законодавці визначили ФДМУ як орган, що реалізує державну політику, зокрема здійснює управління об'єктами держвласності. Однак це не передбачено спеціальним законом про управління державною власністю. Крім того, на думку Президента, згідно з ухваленим законом визначено завдання Фонду, не передбачені спеціальним законом про управління об'єктами державної власності. Це створить колізію норм згаданих законів і може спричинити неузгодженість у процесі їхнього застосування.
За і проти Деякі аналітики стверджують, що економіка може бути ефективною, коли в її структурі частка державного сектора сягає 20–21%. В Україні 48% приватизованих підприємств дають 85% доходів держбюджету. Експерти стверджують, що держава не може бути ефективним власником, за її господарювання процвітає корупція, майно розкрадається, а підприємства спеціально доводять до банкрутства.
На початку 1990-х приватизацію вважали засобом перетворення командно-адміністративної економіки на ринкову, локомотивом ринкових реформ. Тоді головними були кількісні показники, треба було якнайбільше приватизувати підприємств, аби ринкові реформи стали незворотними. Нині метою приватизації є фінансове оздоровлення підприємств з допомогою інвесторів. Але якщо підприємство працює рентабельно, випускає конкурентоспроможну продукцію, має перспективи розвитку, його не варто приватизовувати, аби спалити гроші в «бюджетній печі».
Провідні держави не віддають іноземцям найкращі активи. У США, Німеччині, Фінляндії та багатьох інших країнах утворено державні інституції, що опікуються рішеннями про приватизацію стратегічних об'єктів. Нині варто було б проаналізувати, як працюють підприємства, приватизовані впродовж останніх 15 років. Дехто з аналітиків спростовує думку про те, що держава є неефективним власником. Менеджери діятимуть непрофесійно, якщо їх призначатимуть високопосадовці на підставі особистої відданості, партійної належності, за «відкати». Нині чимало стратегічно важливих об'єктів очолюють справжні фахівці, ці підприємства працюють успішно, приносять прибутки до бюджету.
Противники приватизації запевняють, що бюджет отримав від продажу державного майна 42млрд грн, тобто за 5,3 млрд євро продано половину державної власності, що оцінюється у 140–150 млрд грн. Унаслідок цього Україна перетворилась на сировинний додаток, змін на краще не відбулось, виробничі фонди зношені, робітники втратили пристойні зарплати, ефективну власність, що приносила доходи бюджету, забезпечувала соціальні програми. Процвітає тіньова економіка, зруйновано науково-виробничі комплекси, що поєднували науку і виробництво, формували державні замовлення. Тож варто зупинити приватизацію, визначити інтереси держави, насамперед ті, що дадуть можливість відновити економічний потенціал країни.
Урядовці погоджуються, що чимало нових власників не виконує взяті під час приватизації зобов'язання щодо умов праці та її оплати, утримання соціальної сфери. У пакеті приватизаційних законів і в програмі уряд запропонував механізми підвищення їхньої відповідальності.