МАЧО В НЕБЕЗПЕЦІ!
Системний розгляд питання про становище чоловіків в Україні давно вже наспів. Ця проблема набула загальнонаціонального значення. Її аспекти досліджували учасники засідання «круглого столу», організованого парламентським комітетом з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.
СТЕРЕОТИПИ ЩОДО РОЛІ ЧОЛОВІКІВ І ПРАЦЯ
В ШКІДЛИВИХ УМОВАХ ПРИЗВОДЯТЬ
ДО ПЕРЕДЧАСНОЇ
СМЕРТІ ТА СУЇЦИДУ
Третина хлопчиків не доживає
до пенсійного віку Демографи протягом п'ятидесяти років б'ють на сполох, нагадуючи про вразливість чоловіків. В усьому світі вони живуть менше (за винятком Сьєрра-Леоне), але в цивілізованих країнах різниця між тривалістю життя чоловіків і жінок становить 3—5 років. На просторах колишнього СРСР вона є значно більшою (і в Таджикистані, і в Естонії). Дуже негативна тенденція — зростання цієї різниці. В Україні в середині 1960-х вона становила вісім років, нині — 12. Вищим цей показник є тільки в Росії. Учені стверджують, що біологічні чинники зумовлюють різницю тільки в 2–3 роки, решта — наслідок соціальних та економічних факторів, тобто того, на що людина може вплинути. Диспропорція в тривалості життя в сільській місцевості може незабаром призвести до того, що в нас виникнуть «жіночі» села.
Статистика свідчить: чоловіки вмирають геть від усіх причин (крім хіба що вагітності та пологів) раніше за жінок. Третина з них не доживає до пенсійного віку. Найважливішим фактором, що негативно позначається на тривалості життя, є трудова зайнятість. Представники сильної статі частіше працюють на робочих місцях із шкідливими та небезпечними умовами. Економіка розвинутих країн зорієнтована на те, щоб мотивувати і роботодавця, і найманого працівника викорінити шкідливі умови. Натомість у трьох країнах — Росії, Україні і Білорусі (де-юре це не декларується, але де-факто поширено) — спонукають до роботи у шкідливих умовах: найманий робітник має можливість отримати пенсію на 5–10 років раніше і далі працювати в таких самих умовах. Це парадокс, який, крім цих трьох країн, не трапляється ніде, наголошує директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
Безперечно, дається взнаки і трудова міграція, тому що заробітчани живуть і працюють не просто в шкідливих, а в абсолютно неприйнятних умовах.
Ігноруючи емансипацію
і прогрес Проте значно важливішими за економічні чинники є соціальні та психологічні причини. Ми ввійшли в третє тисячоліття з уявленнями про роль чоловіків кількасотрічної давнини. Чоловіка досі трактують як годувальника (хоча це вже не так), як особу, котра має право вирішувати все в родині. Тим самим закладається підґрунтя для психологічної вразливості чоловіка, адже коли він бачить, що в реальності не може впоратися з цією місією, то починає вважати себе невдахою. Суспільство зовсім не зважає на ті зрушення, поштовх яким дала жіноча емансипація і прогрес в загальному розумінні цього слова.
А хто нині переважає серед глядачів у будь-якому закладі культури? Запитання риторичне. Виняток становлять тільки футбол і хокей. У театрі людина отримує емоційне піднесення, яке дає змогу подолати депресію, однак у чоловіків немає звички туди вчащати. Загалом жінки ведуть значно активніший спосіб життя.
Ще один приклад: після розлучення жінка починає відвідувати різноманітні заходи, курси, принаймні береться до рукоділля. Вона чимось зайнята, її емоційний фон сприятливіший, ніж за таких самих умов у чоловіка. У представників сильної статі розірвання шлюбу провокує депресію, а вона призводить до алкоголізму і суїциду.
Нині на демографічну кризу, від якої вже кілька десятиліть потерпає Україна, наклалася криза фінансово-економічна. У цьому контексті вразливість представників чоловічої статі набуває ще більшого виміру. Загальновідомо, що об'єкти приватної власності родин записані на чоловіків. Середній і великий бізнес здебільшого є чоловічим. Фінансовий та бізнесовий ризик, тягар виплати кредитів лежить переважно на представниках сильної статі, тому безробіття для них є страшнішим, до того ж його рівень серед чоловіків нині зростає швидше, ніж серед жінок. Загнані психологічно й економічно, чоловіки вдаються до суїциду і скоєння злочинів частіше, ніж у докризовий час.
Щороку в Україні вмирає понад 70 тисяч чоловіків — це населення невеликого міста. За однакові злочини їх карають суворіше, ніж жінок. Чоловіків примушують служити у війську, адже контрактної армії в Україні поки що немає. Представники сильної статі у віці від 40 до 49 років помирають у три з половиною рази частіше, ніж жінки. Серед найпоширеніших причин — зловживання алкоголем, травматизм на виробництві, нещасні випадки і професійні хвороби. У віці від 25 до 64 років чоловіки хворіють на рак удвічі частіше, ніж жінки. Серед тих, хто вмирає від цирозу печінки, 89% становлять чоловіки. Водночас активно займаються спортом не більш як 10% українських чоловіків. Майже половина бездітних сімей не мають нащадків через безплідність чоловіків, тобто, лікарі констатують гострі проблеми з їхнім репродуктивним здоров'ям.
Молоді чоловіки (у віці від 20 до 44 років) тепер значно більше часу дивляться телевізор, бо намагаються у такий спосіб «утекти» від реальності, у якій часто почуваються незатишно.
«Податки на гріхи» Соціологи і психологи виокремлюють три основні причини теперішнього стану справ: чоловіки переоцінюють своє здоров'я, соромляться визнати свою слабкість, не вміють і не люблять просити допомоги.
На особливу увагу заслуговує криза батьківства — однієї з основних чоловічих ідентичностей. У 97% випадках після розлучення діти залишаються з мамами, хоча за Конституцією чоловіки і жінки мають рівні права на виховання дітей. Водночас досвід Швеції свідчить, що чоловіки, які піклуються про дітей у своїй родині, живуть довше і менше схильні до серцевих захворювань.
Тож не дивно, що, підсумовуючи викладене, координатор представництва Фонду народонаселення ООН Борис Ворник пожартував: чоловік — це та сама жінка, тільки без прав і обов'язків.
Один із запропонованих рецептів порятунку представників сильної статі звучить так: має стати модним здоровий спосіб життя. Реклама алкоголю і тютюну (тепер уже непряма) й надалі впливає на свідомість і підсвідомість. Безумовно, неможливо найближчим часом радикально позбавити суспільство згубних звичок. Однак варто придивитися до зарубіжного досвіду. У багатьох країнах є так звані податки на гріхи — алкоголь і тютюнові вироби. Отримані таким чином кошти відокремлюють від основного бюджету і спрямовують на боротьбу з алкоголізмом, курінням, на пропаганду здорового способу життя. Як наголосив заступник Голови Верховної Ради Микола Томенко, для запобігання алкоголізму в молодіжному середовищі парламент планує до літа на законодавчому рівні обмежити продаж алкоголю в громадських місцях — на концертах, пляжах тощо. Це намагалися впроваджувати в багатьох українських містах, але наражалися на скасування таких обмежень судами.
На часі — комплексний, збалансований підхід до проблеми гендерної рівності, зважаючи те, що вона є явищем двостороннім, котре стосується однаковою мірою і жінок, і чоловіків. Відмова від стереотипів у цій сфері позитивно впливатиме на становище українських мачо.