ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА

Цими днями з північного російського космодрому Плесецьк, що в Архангельській області, успішно стартувала створена в Україні ракета-носій «Циклон-3». Нею на навколоземну орбіту виведено російський космічний апарат — призначений для наукових досліджень супутник «Коронас-Фотон», маса якого становить 1885 кілограмів. Серед дослідницьких пристроїв на борту цього космічного апарата є і виготовлений в Україні унікальний супутниковий телескоп «СТЕП-Ф».

Лабораторія на орбіті
Розробником ракети «Циклон-3», як і інших носіїв з сімейства «Циклонів», є державне конструкторське бюро «Південне» (Дніпропетровськ), а збудована вона в тому ж місті на виробничому об’єднанні «Південний машинобудівний завод» (у кооперації з іншими українськими й російськими підприємствами).
Як повідомив керівник центру інформаційних зв’язків ДКБ «Південне» Юрій Мошненко, нинішній пуск з Плесецька став загалом 122-м за ліком стартом ракет «Циклон-3», перший з яких відбувся 1977 року.
Виведений на орбіту космічний апарат «Коронас-Фотон» спроектовано й виготовлено в Москві у Всеросійському науково-дослідному інституті електромеханіки. За допомогою наукової апаратури, встановленої на борту цього супутника, у космічному просторі здійснюватимуться дослідження жорсткого електромагнітного і рентгенівського випромінювання, реєструватимуться нейтрони сонячного походження, а також вивчатимуться постійні та низькочастотні електричні й магнітні поля.

* * *

...Тим часом в Україні тривають проектно-конструкторські роботи, спрямовані на створення нової триступеневої ракети-носія «Циклон-4».

Бразильські обрії
Нинішній рік, попри фінансово-економічні негаразди, має стати визначальним у реалізації спільного українсько-бразильського проекту, для втілення якого в життя обидві держави утворили бінаціональне підприємство «Алкантара Циклон Спейс».
Пояснимо читачам його назву. Слово «спейс» (англійською — «space») означає «космос». «Циклон» — це, як ми вже знаємо, наймення сімейства українських ракет-носіїв. «Алкантара» — назва пускового центру на північному сході Бразилії, що має стати космодромом, з якого стартуватимуть «Циклони-4», виводячи на орбіти космічні апарати різного призначення.
Коли у 2003 році був укладений міждержавний українсько-бразильський договір про співпрацю в космічній сфері, очікувалося, що перший пуск «Циклона-4» з Алкантари відбудеться у 2006-му. Проте не так сталося, як гадалося. Якщо в Україні досить оперативно — у 2004 році — згаданий договір був ратифікований Верховною Радою, то в Бразилії цей процес розтягнувся на кілька років, хоча й у бразильському космічному агентстві, і на високих владних поверхах цієї держави були зацікавлені у взаємовигідній співпраці з українськими партнерами в цій сфері.
До того ж, як пояснив кореспонденту «ДУ» перший заступник генерального директора Національного космічного агентства України Валерій Комаров, узгоджувальні та ратифікаційні процедури затяглися ще й через певні особливості бразильського законодавства. Усе вдалося завершити лише у 2007 році, після чого отримала юридичне обґрунтування для своєї діяльності рада директорів українсько-бразильського підприємства «Алкантара Циклон Спейс», у якій обидві сторони мають однакове представництво, а фінансування його діяльності розподіляється між Україною і Бразилією у співвідношенні 50:50.
Валерій Георгійович особливо наголосив на тому, що під час узгодження позицій сторін та підготовки до ратифікаційних процедур дуже допомогло сприяння з боку посла Бразилії в Україні Ренато Луїса Родригеса Маркеса, посла України в Бразилії Володимира Лакомова та президента Бразильського космічного агентства Карлоса Ганема.

Майданчик обрано
На жаль, згаданими аспектами проблеми щодо початку практичних робіт у Бразилії в 2007-му не завершилися. Адже належало ще визначити конкретне місце для того майданчика, який бразильська сторона на великій (загальною площею близько 620 квадратних кілометрів) території пускового центру Алкантара мала виділити безпосередньо для створення і функціонування космічного ракетного комплексу «Циклон-4». І тут виникли несподівані труднощі.
— Спочатку,— розповідає Валерій Комаров,— бразильці для обладнання технічної і стартової позицій та інших об’єктів системи забезпечення майбутніх пусків «Циклонів-4» виділили майданчик «СLА», що на тій ділянці пускового центру Алкантара, яку вже певним чином освоєно (там, зокрема, є дороги, лінії зв’язку та деякі інші компоненти інфраструктури). Це, до речі, сaме та частина території Алкантари, на якій свого часу бразильці спорудили стартовий комплекс для своєї твердопаливної ракети VLS-1, яка 22 серпня 2003 року вибухнула під час підготовки її до пуску. Через вибух і пожежі тоді загинуло більш ніж двадцять бразильських фахівців, а полум’я знищило і саму ракету, і два космічних апарати, які вона мала вивести на орбіту.
— Майданчик «CLA» влаштовував українську сторону,— зазначає начальник департаменту космічних комплексів НКАУ Сергій Засуха.— Але згодом бразильці змінили свою пропозицію — виділили для космічного ракетного комплексу «Циклон-4» ділянку на ще не освоєній частині території Алкантари — тій, яка вкрита тропічними лісами.
— Проте,— веде далі Сергій Олексійович,— і цей вибір також не став остаточним. Справа в тому, що в тропічних лісах на згаданій території є два селища — Мамуна і Кіломболас, жителі яких висловили незгоду з планами будівництва космічного ракетного комплексу на тій землі, де вони з давніх-давен ведуть своє натуральне господарство. З’ясувалося, що правa корінних жителів таких тропічних районів у Бразилії непогано захищені на законодавчому рівні. Конфлікт інтересів розглядався у судових інстанціях — і врешті-решт Верховний суд цієї країни визнав, що жителі селищ Мамуна і Кіломболас можуть і надалі господарювати на тих лісових територіях. Отже, для космічного ракетного комплексу треба було обирати якесь інше місце. Таким місцем бразильська сторона визначила... той сaмий освоєний майданчик «СLА», який вона пропонувала спочатку.
— Щодо того,— згадує Валерій Комаров,— було ухвалене офіційне рішення, зафіксоване на засіданні ради директорів бінаціонального підприємства «Алкантара Циклон Спейс», яке відбулося в нашій присутності в столиці цієї країни — місті Бразиліа — у листопаді 2008-го. Шкода тільки, що на вибір варіантів розміщення майданчика витратили ще рік, а це знов відсунуло в часі початок безпосередніх підготовчих та будівельних робіт для комплексу «Циклон-4» на території Алкантари.

Дніпропетровськ — Алкантара
Валерій Комаров розповів, що згідно із розподілом обов’язків у підприємстві «Алкантара Циклон Спейс» бразильська сторона здійснюватиме роботи, що стосуються загальної інфраструктури, зокрема модернізацію аеродрому і порту на узбережжі Атлантичного океану (куди прибуватимуть ракети, космічні апарати та інші вантажі повітряними і морськими шляхами), обладнання інфраструктури. Україна взяла на себе все, що пов’язано з проектуванням, конструюванням, виготовленням і випробуванням ракет-носіїв, а також створення на космодромі технічного комплексу (для підготовки ракет і супутників до пуску) і стартової позиції (звідки здійснюватимуться запуски «Циклонів-4»).
До спільного проекту від України залучено насамперед такі відомі дніпропетровські підприємства, як державне конструкторське бюро «Південне» імені М. Янгеля (розробник «Циклона-4») і ВО «Південний машинобудівний завод» імені О. Макарова (серійний виробник ракет). Беруть у цих роботах участь і харків’яни з ВАТ «Хартрон» та ВАТ «Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» (системи управління), кияни з ЦКБ «Арсенал» (система прицілювання) та ще кілька організацій вітчизняної ракетно-космічної галузі, а також машинобудівні заводи — дніпропетровський «Дніпроважмаш», маріупольський «Азовмаш» та інші.
— З огляду на те, що створення нового космічного ракетного комплексу є вельми масштабною і складною справою,— зазначає Валерій Комаров,— роботи, спрямовані на створення «Циклона-4», розпочалися в нашій країні раніше, ніж було офіційно сформоване й почало діяти українсько-бразильське бінаціональне підприємство,— і тривають вже протягом кількох років.
У ракеті «Циклон-4» використано чимало основних технічних принципів, які раніше були реалізовані в таких високонадійних носіях, як двоступеневий «Циклон-2» і триступеневий «Циклон-3», котрі позитивно проявили себе в численних пусках з космодромів Байконур і Плесецьк. Але є у «Циклона-4» і чимало конструктивних та інших новацій. Зокрема, розроблено новий варіант третього ступеня носія «Циклон-4», що матиме збільшений (порівняно з третім ступенем «Циклона-3») запас компонентів палива для двигуна. Створено і нову високоточну систему управління ракетою. Опрацьовано також для «Циклона-4» і новий головний обтічник, під яким розміститься збільшена за обсягами зона для корисного навантаження (тобто одного чи кількох космічних апаратів).
Довжина «Циклона-4» (разом з головним обтічником) дорівнюватиме 4,19 метра. Діаметри першого та другого ступенів носія залишилися традиційними для ракет цього сімейства — три метри, а в її третього ступеня діаметр буде чотири метри. Стартова маса «Циклона-4» (без корисного навантаження) — 193 тонни.
За допомогою таких носіїв з космодрому Алкантара, що неподалік екватора (близько 2° південної широти), можна буде виводити на низькі навколоземні орбіти супутники масою близько 5,7 тонни, а на орбіту, яка є перехідною до геостаціонарної,— космічні апарати масою до 1,7 тонни.
«Циклони-4» зможуть виводити в космос різноманітні супутники — наукові, зв’язкові, для дистанційного зондування Землі тощо — і в інтересах національних космічних програм України і Бразилії, і для замовників з третіх країн (на комерційних засадах).

Екологія— в пріоритетах
— Конструктори і технологи, що працюють над «Циклоном-4», подбали і про ефективне розв’язання екологічних проблем,— зазначає Валерій Комаров.— Хоча компоненти палива, які використовуються в «Циклонах», не є екологічно чистими хімічними речовинами, проте, незважаючи на це, ракета «Циклон-4» все ж буде екологічно чистою, оскільки в ній передбачено чимало рішень, які надійно захищатимуть від потрапляння рідкого ракетного палива на землю, а її випарів — в атмосферу, та й взагалі мінімізуватимуться екологічні ризики. Цьому, зокрема, сприятиме нова система заправки «Циклона-4» компонентами палива, котрі надходитимуть у бaки ракети не збоку, як у попередніх модифікаціях «Циклонів», а за торцевою схемою (тобто знизу — з торця цього носія). Передбачено також вдосконалену систему нейтралізації випаровувань ракетного палива.
— Варто зазначити,— каже Сергій Засуха,— що внеском нашої країни в бінаціональне підприємство «Алкантара Циклон Спейс» будуть не лише самі ракети та технічний і стартовий комплекси, а й те, що називають «нематеріальними активами», це — проектно-конструкторські роботи, випробування тощо. Тепер у ДКБ «Південне» у співпраці з ВО «Південний машинобудівний завод» триває виготовлення робочої конструкторської документації, здійснюється відпрацювання технічних рішень, а для їхньої перевірки створюються дослідні конструкції. На черзі — автономні випроби окремих вузлів, агрегатів, систем, а слідом за ними — комплексні наземні випробовування всієї ракети за допомогою електронних пристроїв. Усе це відбуватиметься протягом 2009 і 2010 років.
— Плануємо,— зазначає Валерій Комаров,— що орієнтовано в четвертому кварталі 2010-го перший зразок нової ракети-носія «Циклон-4», як і технічна та стартова позиції на космодромі Алкантара, будуть готові до льотно-конструкторських випроб нового космічного ракетного комплексу. Певніше за все, як корисне навантаження, під час першого старту «Циклона-4» під головним обтічником ракети-носія буде розміщений масо-габаритний макет космічного апарату. Хоча не відкидаємо й можливості запуску першим «Циклоном-4» якогось реального супутника.
— Хочеться сподіватися на те, що реалізація українсько-бразильського космічного проекту, немов локомотив, потягне за собою й інші напрями можливих взаємовигідних зв’язків між двома країнами,— наголошує Валерій Георгійович.— Зокрема, Україна, її підприємства й організації мають бути зацікавлені не лише в бразильському ринку, а й у широкому налагодженні науково-технічної та економічної співпраці з партнерами із цієї південноамериканської країни: адже Бразилія, яка енергійно розвивається, за своїм валовим національним продуктом належить до першої світової десятки.

Скільки важить «нуль»?
Вітчизняна ракетно-космічна галузь нині є однією з тих небагатьох сфер, за потенціалом яких Україна поки що, незважаючи на кризові негаразди, перебуває на гідному місці у світі. Однак нашій країні буде вельми складно зберегти свою конкурентоспроможність на світовому ринку космічної техніки та космічних послуг, якщо держава непродумано «урізaтиме» асигнування, необхідні для функціонування цієї важливої галузі та її розвитку.
А саме так, на превеликий жаль, сталося. У проекті держбюджету на 2009 рік для заходів з розвитку космічної діяльності та виробництва космічної техніки передбачалося надати 250 мільйонів гривень. Коли ж напередодні новорічних свят поданий урядом держбюджет-2009 був затверджений Верховною Радою, то на згаданій бюджетній позиції замість очікуваної суми залишилося удесятеро менше — усього 25 мільйонів гривень. До речі, як зазначив у розмові зі мною Валерій Комаров, за цим розділом відбувається фінансування не тільки нового ракетно-космічного комплексу, а й створення іншої космічної техніки, зокрема українського супутника «Січ-2», що має бути завершене у 2009 році.
Тож якщо ситуацію з явно недостатнім держбюджетним фінансуванням космічної галузі України не вдасться найближчим часом змінити на краще, то кілька важливих і перспективних проектів опиниться під загрозою зриву. З огляду на все це виникає запитання: навіщо ж, як то кажуть, різати курку, котра може нести золоті яйця?
Тому, як нам стало відомо, нині керівники НКАУ докладають зусиль — і в парламенті, і в уряді — для того, аби під час найближчого обговорення пропозицій щодо внесення змін у держбюджет 2009 року асигнування на створення і виробництво космічної техніки в Україні істотно збільшилося.

Вадим ФЕЛЬДМАН

також у паперовій версії читайте: