ТЯГНУТЬ ЗЕМЛЮ З-ПІД САНАТОРНОГО ЛІЖКА
Міністерству охорони здоров’я підпорядковано 37 санаторно-курортних закладів, розрахованих на дев’ять тисяч ліжок. Правду кажучи, для країни з 46-мільйонним населенням — не густо. Але схоже, що в недалекому майбутньому їх стане ще менше, оскільки кількість ліжок неухильно скорочується. Останнім часом, наприклад, їх поменшало на 815.
— Чому? — поцікавився я в начальника управління курортів МОЗ України Володимира Бондаренка. Ось про що він розповів:
— Насамперед через незадовільну матеріально-технічну базу, зокрема аварійний стан багатьох споруд, побудованих наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст.: їх протягом десятиліть не ремонтували, тож розміщувати в них людей стало небезпечним,— відповів Володимир Васильович.— З цієї причини представники Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, санепідемстанцій ухвалювали рішення про скорочення планової потужності санаторіїв. Нині 18 корпусів спеціалізованих протитуберкульозних закладів закрито, ще 62 будівлі потребують капітального ремонту, а то й реконструкції, але для цього потрібні значні кошти, яких наше міністерство не має. Наприклад, для того, щоб привести до ладу оздоровчі заклади «Іскра», «Ірпінь», «Люстдорф», «Приморський», «Оздоровниця» та санаторій імені А. Чехова, потрібно 95 мільйонів гривень. Вистачає, на жаль, й інших проблем. Наприклад, паливо, зокрема природний газ, неухильно дорожчає, що, звісно, позначається на вартості путівок. Щоб заощаджувати енергоносії, треба реконструювати п’ять котелень, капітально відремонтувати системи гарячого та холодного водопостачання, налагодити власний облік споживання води, електроенергії та природного газу. Загалом для нормального функціонування санаторіїв потрібно понад 200 мільйонів гривень.
З держбюджету протягом останніх років ми отримуємо кошти лише на ремонт і придбання потрібного обладнання, щоправда, суми становлять 20%–25% від потреби.
Проблем у санаторно-курортних закладів — хоч греблю гати. Наприклад, медичне та технологічне обладнання, придбане ще в 70–80-х роках минулого століття, є і морально, і фізично застарілим. Автотранспорт давно виробив свій ресурс і не підлягає відновленню. Та колективи санаторіїв рук не опускають, докладаючи зусиль, щоб кожна людина, особливо дитина, приїхавши оздоровитися, була оточена увагою і піклуванням. Протягом півріччя виконання плану ліжко-місць у протитуберкульозних санаторіях для дорослих становило 91%, у дитячих — 98, проліковано 38 462 хворих.
В оздоровчих закладах МОЗ торік побувало 92 857 дітей і підлітків. Однак, зважаючи на те, що майже 480 тисяч дітей в Україні мають соматичну патологію і потребують санаторно-курортного лікування, не складно підрахувати: оздоровлено лише кожну п’яту дитину.
У санаторіях, підпорядкованих МОЗ України, лікують хворих з кістковим туберкульозом. Та, як виявила перевірка, з 1425 ліжок використовують лише 10 відсотків (санаторій ім. Боброва, «Орлятко», ім. Крупської). Такий стан є підставою для реформування цієї структури і її перепрофілювання для лікування пацієнтів із захворюваннями опорно-рухової системи.
Протягом останніх років кількість дітей-інвалідів, пролікованих у санаторіях МОЗ, не збільшується. Це зумовлено тим, що в заклади приймають дітей без батьків, тобто позбавлені постійної сторонньої допомоги, вони не можуть себе обслуговувати. А в системі МОЗ немає санаторіїв «матері та дитини». З метою забезпечення виконання Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» необхідно вжити заходів для відкриття відділень «матері та дитини» на базі санаторіїв міністерства.
Зважаючи на зростання серед дітей онкологічних хвороб, потрібно прискорити відкриття відділень «матері та дитини» на базі санаторіїв ім. Чкалова та «Джерело». Крім того, штатну чисельність санаторіїв, яка скорочувалася протягом 1997–98 років, досі не поновлено, нині вона становить 60–70% від нормативної.
Перевірки, здійснені комісіями міністерства, засвідчили, що в санаторіях МОЗ досить високий відсоток працівників пенсійного віку.
Від керівників оздоровниць вимагаємо вдосконалити роботу з вищими та середніми медичними навчальними закладами з метою укомплектування санаторіїв молодими фахівцями. Наприклад, у санаторії «Південнобережний» вакантними залишаються вісім лікарських посад та 41 посада середнього медичного персоналу.
У багатьох закладах не дбають про підвищення кваліфікації медичних працівників. Зокрема, в декого з лікарів збіг термін чинності кваліфікаційної категорії або ж її взагалі немає, що позбавляє їх права на медичну практику. У санаторії «Червоний маяк» на посаду зубного лікаря прийняли фахівця, який отримав диплом лікаря за кордоном і не легалізував його в Україні, що є грубим порушенням.
Через недосконалість чинного законодавства, зловживання органів місцевого самоврядування, з інших причин міністерству не завжди вдається захистити відомчі чи загальнодержавні інтереси.
На підставі рішень господарського суду, апеляційного суду АР Крим та Вищого господарського суду України, які суперечать чинному законодавству, деякі спеціалізовані протитуберкульозні санаторії опинилися в скрутному становищі в тому, що стосується збереження державного майна. У спеціалізованому дитячому протитуберкульозному санаторії «Юність» (АРК, смт Сімеїз) на підставі рішень господарського та апеляційного судів Криму та постанов Вищого адміністративного суду України Фонд державного майна АР Крим здійснює незаконну процедуру приватизації приміщень та будівель санаторію. Такою ж є ситуація з об’єктами державної власності у спеціалізованому санаторії «Передгірний».
Усі ці рішення судових органів, органів Фонду державного майна та місцевого самоврядування ухвалюються всупереч Указу Президента від 14 лютого 2006 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.01.06 «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами», яким передбачено відновлення мережі спеціалізованих протитуберкульозних санаторіїв та заходи для їхнього повернення в державну власність. Порушується також Закон України «Про курорти», яким заборонено приватизацію спеціалізованих закладів, до яких належить і санаторій «Юність».
Така сама критична ситуація виникла і в спеціалізованому дитячому санаторії «Піонер»: на межі відчуження опинилося майже 30% його земельної ділянки, яка перебуває в державній власності. Крім того, практично в усіх санаторіях немає пляжів, які б належали державі. Наприклад, дитячий спеціалізований санаторій «Піонер» має можливість користатися пляжною територією лише з дозволу Сімеїзької селищної ради тільки дві години на добу. Уже згадуваний санаторій ім. Боброва є позивачем у 25 судових справах, що розглядаються в судах різних інстанцій.
У зв’язку з тим, що органи місцевого самоврядування ухвалюють незаконні рішення щодо оформлення актів на право приватної власності, виникають також загрозливі ситуації, які можуть призвести до протиправного відчуження земельних ділянок, що належать державі в особі Міністерства охорони здоров’я. Наприклад, Сімеїзька селищна рада видала фізичним особам близько 10 актів на право приватного володіння земельними ділянками, що на території дитячого спеціалізованого санаторію ім. Боброва. Крім того, слухання сімох справ у Господарському суді Києва не раз були безпідставно перенесені, через що транспортні витрати, пов’язані з розглядом цих справ (а це майже 4000 грн), відшкодовуються коштом держави.
Для відновлення мережі спеціалізованих протитуберкульозних санаторіїв та повернення їх у державну власність вживаються належні заходи. Зокрема, ведеться претензійно-позовна робота, відкрито кримінальні справи проти правопорушників. З метою збереження державного майна санаторіїв Міністерства охорони здоров’я було б доцільно розглянути питання щодо можливості забезпечити представництво інтересів санаторіїв у касаційних інстанціях судових органів країни та утворити групу юристів при МОЗ України, які б безпосередньо представляли інтереси санаторіїв у судах АР Крим.