ВІДРОДЖУЮТЬ ЗАБУТИЙ ЖАНР
«Українське радіо — це острів, який, незважаючи на примхи сьогодення, тримає курс на збереження духовності». Ці слова в різних варіаціях лунали не раз (і цілком заслужено) під час церемонії нагородження лауреатів ІІ Всеукраїнського конкурсу радіоп’єс.
Творча ініціатива Національної радіокомпанії України, яка започаткувала цей конкурс під гаслом: «Відродимо забутий жанр», знаходить підтримку. На оптимістичний заклик відгукнулися автори і зі столиці, і з регіонів. Цікаво, що серед них — не тільки професійні літератори.
«Радіодрама була присутня в українському ефірі як повноцінний жанр ще в 1930-х роках,— сказав, відкриваючи церемонію нагородження, президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско,— але пізніше він був заборонений, тому що силою акторського голосу можна було сказати багато небажаного для тодішньої системи».
Згодом, коли ідеологічний тиск послабшав, радіоп’єса була витіснена з ефіру всевладним телебаченням. Нині керівники Українського радіо наголошують на своєму прагненні піти далі створення радіоверсій театральних вистав, вони ставлять за мету відродити власний жанр радіодрами.
Він є складним, оскільки має певні особливості. Найголовніша полягає в тому, що в радіоп’єсі, замість сценічного образу повинен домінувати акустичний, а решту «домальовує» уява слухачів. Якщо, приміром, сценічний актор працює з відповідним посилом голосу, щоб бути почутим у глядацькій залі, то радіоактор може виконувати роль навіть пошепки. Тобто радіодрама — це драма з опущеною завісою в театрі, тому п’єси, написані спеціально для радіо, практично не можуть бути зіграні на сцені. Голос, його тембр, інтонація, музика, шум, пауза є основними виражальними засобами радіотеатру.
Насамперед з огляду на дотримання перелічених вимог оцінювало журі конкурсні твори. До уваги бралися й інші критерії — зокрема, актуальність теми, порушеної в п’єсі, художній рівень твору. Аби посприяти об’єктивності оцінювання, за умовами змагання, автори мали надсилати свої твори під псевдонімами. В окремому конверті, підписаному тим самим псевдонімом і вкладеному до теки з п’єсою, зазначається справжнє ім’я та прізвище, домашня адреса, телефон та заява про участь у конкурсі, а також коротка інформація про автора. Як запевняють організатори заходу, під час роботи журі вони не порушують анонімності його учасників.
Два конкурсних тури, що відбувалися впродовж восьми місяців, визначили переможців (володарів першого, другого і третього місць) та лауреатів. Першу премію здобула культпрацівник з села Велике Устя, що на Чернігівщині, Маргарита Норець (псевдонім — Інна Сосницька) за п’єсу «Мама Рома, або Епізоди з життя субретки», про велику італійську актрису Анну Маньяні. Друге місце посіла знана київська письменниця Євгенія Кононенко за п’єсу «Телефонна елегія». Третю премію присуджено Наталії Коломієць, заступникові завідувача однієї з редакцій Українського радіо, за твір, назва його здатна заінтригувати — «Усмішка венеційського лева».
Твори переможців і лауреатів нинішнього конкурсу радіоп’єс зможемо почути в ефірі у виконанні провідних українських акторів.