ЧЕРГОВЕ З’ЯСУВАННЯ СТОСУНКІВ
ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ ГРОШОВА ПОЗИКА ВІД РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ? Пригадуєте, шановні читачі, крилату фразу з радянського фільму «Не бійся, я з тобою!»: «Цікаве у людей життя: туди їхали — за ними гналися, назад їдуть — за ними женуться...». Щось подібне відбувається і у вітчизняній політиці. Упродовж останніх кількох років фактично кожен новий тиждень «дарує» нам якусь чергову сварку на найвищому рівні, забезпечуючи журналістам «цікаве життя». Минулий політичний тиждень, як очікувалося, приніс чергову порцію перепалок між Президентом і Прем'єр-міністром. Довгоочікуване засідання Ради національної безпеки та оборони нарешті дало можливість главі держави сповна «пройтися» по газових домовленостях між Україною та Російською Федерацією, що були підписані 19 січня. Як і очікувалося, Юлії Тимошенко дісталося, що називається, «по повній». Вочевидь, чимало з того, про що говорив Віктор Ющенко, має під собою підґрунтя. Наприклад, цілком справедливо ним була розкритикована норма про те, що Україна протягом найближчих десяти років зобов'язується купувати у Росії не менш ніж 50 мільярдів кубів природного газу. За оцінками деяких експертів, ми вже зараз готові споживати менше російського «блакитного палива». А уряд нібито намагається сприяти якнайшвидшому впровадженню енергозберігаючих технологій... Виходить, що за умови заборони реекспорту російського газу Україна ризикує впрягтися у неабияку кабалу. При тому, що «блакитне паливо» дешевшатиме не вічно. Однак у гонитві за новою й новою порцією критики Президент, як це часто буває, втратив почуття міри. Як можна розцінювати те, що він сподівається на роботу спеціальної парламентської тимчасової комісії, покликаної дослідити стан української газотранспортної системи? В народі ця структура більше відома під «брендом» «комісія Богословської», оскільки саме ця невтомна представниця Партії регіонів очолює ТСК. Рівно тиждень тому Інна Германівна виголошувала з трибуни Верховної Ради попередній звіт свого «дітища». Послухавши його, більшість експертів зійшлися на тому, що робота комісії більше нагадує виконання суто політичного замовлення. Від об'єктивності вона настільки ж далека, як Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко від взаєморозуміння. То як можна Президентові покладати надії на такий заангажований орган? Утім, крім очікуваного газового протистояння, минулий тиждень запам'ятався ще й менш очікуваним конфліктом навколо можливого кредиту для нашої держави від... Російської Федерації. Виявляється, тиждень тому у міністерстві фінансів РФ відбулися двосторонні консультації з цього приводу. Українська сторона висловила прохання оцінити можливість надання Росією кредиту в розмірі п'яти мільярдів доларів. Щоправда, російська сторона уточнює, що офіційного звернення про надання подібного кредиту ні до уряду РФ, ні до тамтешнього міністерства фінансів не надходило. Попри це, таке повідомлення неабияк стурбувало працівників президентського Секретаріату. Уповноважений глави держави з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський наголосив на неприпустимості проведення консультацій з подібних питань у таємному режимі. А саме так, буцімто, діяв уряд Юлії Тимошенко. Зрозуміло, що Юлія Володимирівна та її прибічники спробували розвіяти такі звинувачення. Вона не спростовувала повідомлення про переговори щодо надання Росією згаданого кредиту, однак заявила, що нічого таємного у них не було й немає. Більше того, за словами Тимошенко, вона надіслала листи з проханням надати Україні фінансову допомогу для покриття дефіциту бюджету не лише до Російської Федерації, а й до США, Євросоюзу, Японії та Китаю. Власне, у цьому нічого немає крамольного, адже чимало держав беруть кредити, до того ж, український зовнішній борг не є таким, що «зашкалює». Однак дещо дивує позиція уряду, адже зовсім недавно у Кабінеті Міністрів категорично не погоджувалися з Президентом, коли він наполягав на якнайшвидшій корекції чинного бюджету-2009. Урядовці заявляли, що не мають наміру переглядати державний кошторис раніше другого півріччя. А Юлія Тимошенко, звітуючи тиждень тому у Верховній Раді, наводила оптимістичні цифри про виконання бюджету за січень на 101 відсоток. Раптом з'ясовується, що дефіцит бюджету в уряду немає чим покривати без допомоги з-за кордону. То ж чи не краще переглянути кошторис і спрямувати відповідні зміни до Верховної Ради? Схоже, що нині повторюється торішня ситуація, коли Кабмін обіцяв підкоригувати державний кошторис до березня, але «забув» про це. Більше того, отримувати кредит винятково задля покриття дефіциту бюджету — не найкраща ідея. На думку низки експертів, це є нічим іншим, як елементарним «проїданням» кредиту, що несе неабиякі загрози в майбутньому. Особливо, враховуючи, що реального розміру дефіциту наразі ніхто не знає. Адже усі озвучені дані щодо бюджету-2009 є не надто реалістичними, м'яко кажучи. Ще одна потенційна проблема — можливі умови, що їх захоче виставити Російська Федерація в обмін на такий кредит. Поки Юлія Тимошенко категорично відкидає інформацію про те, що такі умови Росією уже озвучені. Однак привід для роздумів усе-таки є. Бо, як відомо, диму без вогню не буває. Серед ймовірних умов називають такі: ратифікація Україною угоди про так званий «нульовий варіант» (тобто про розподіл колишніх активів і пасивів Радянського Союзу); вирішення Україною питань з власністю колишнього СРСР за кордоном; розв'язання спірних питань з російською власністю в Україні; визнання нашою державою державними боргами боргів українських підприємств перед Зовнішекономбанком СРСР. Як бачимо, перелік можливих вимог солідний і аж ніяк не на користь нашої держави. Тож не дивно, що у президентському Секретаріаті насторожилися можливим розгортанням подій з цього приводу. Однак замість того, щоб з'ясувати відносини з Кабінетом Міністрів без залучення громадськості, тут знову оголосили інформаційну війну, котра, ще не відомо, які матиме наслідки... Поки що посол РФ в Україні Віктор Черномирдін, навіть не маючи, за його власним зізнанням, інформації про можливий кредит, укотре порадив українському керівництву визначитися. «У вас тут не зрозумієш, що ви хочете, розберіться, врешті-решт», — сказав він позавчора, відповідаючи на запитання журналістів. Ураховуючи специфіку останніх подій між Україною та Російською Федерацією, важко сказати, чи доцільно звертатися до наших північних сусідів із кредитними проханнями? По-перше, наша держава має досвід кредитних відносин з РФ. Скажімо, історія з «газовими» боргами, за які ми розраховувалися і досі розраховуємося наддешевою орендою Чорноморського флоту. Інший приклад — розрахунки за борги дешевим транзитом газу. Цікаво, що урядові опоненти вказують і на те, що надання російського кредиту може привести Україну до повторення білоруського сценарію, коли ця держава під борговим тиском своїх сусідів втратила контроль над власною газотранспортною системою й низкою стратегічних підприємств. З такою заявою виступив заступник керівника президентського Секретаріату Андрій Кислинський. Звичайно, формально такі заяви не підкріплені фактами. Однак на ділі після, припустимо, отримання такого кредиту ми можемо стати свідками чергового засідання РНБО, де можновладці звинувачуватимуть один одного в усіх смертних гріхах хоча б тому, що при підписанні будь-яких угод чи контрактів бувають ще й позаконтрактні домовленості... Руслан ІВАНІВ також у паперовій версії читайте:
|