КУБА — НАВІЧНО
Днями відбувся офіційний візит президента Куби Рауля Кастро до Росії. Це був перший візит кубинського лідера до Москви після 1986 року. Тоді там, ще у столиці СРСР, побував Фідель Кастро. Надалі в розпалі «перебудови» ідеологічні позиції кубинського лідера Фіделя Кастро та колишнього генсека Михайла Горбачова стали діаметрально протилежними. Неухильно зменшувалася радянська допомога Кубі, поки після розпаду Радянського Союзу взагалі не припинилася. Унаслідок цього на Кубі в 1992 році довелося запроваджувати надзвичайне економічне становище. Однак навіть за цих скрутних обставин країна не переставала надавати допомогу дітям, постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Водночас Куба налагодила тісніші контакти з Китаєм, але Пекін не зміг компенсувати радянської допомоги. Ще більш прохолодними російсько-кубинські відносини стали після того, як тодішній президент РФ Володимир Путін у 2001 році наказав припинити радіологічне спостереження за територією США з кубинської бази Лурдес. Варто нагадати: у Вашингтоні ще з часів радянсько-американської ракетної кризи 1962 року були занепокоєні тим, що з цієї розвідувальної бази «ради» перехоплювали практично всі американські таємниці, якими офіційні органи обмінювалися, використовуючи інформаційні технології. Соціально-економічне становище на Кубі почало поступово поліпшуватися тільки після 2000 року, коли змінилася політична ситуація в Латинській Америці. В особі венесуельського президента Уго Чавеса Гавана здобула надійного союзника. А разом з приходом до влади у більшості латиноамериканських країн лівих урядів Куба вийшла з регіональної ізоляції. Зазначимо також, що відтоді, як влада перейшла від Фіделя Кастро до його брата Рауля, в країні розпочалися перші економічні реформи. Справа не тільки в тому, що тепер Інтернет та мобільні телефони формально (якщо брати до уваги співвідношення ціни на ці послуги та середньої зарплати) стали доступними для простих кубинців. Набагато важливішим видається дозвіл на оренду землі та перегляд розподільчих норм виплати заробітної платні. Розпочаті на Кубі реформи за своїм змістом нагадують «китайську модель», а не радянську «перебудову», оскільки від ідеологічного контролю та політичної монополії на Острові Свободи не відмовилися. Показово також, що Рауль Кастро здійснив свій візит до Москви відразу після інавгурації нового президента США Барака Обами. Зближенням з Росією Куба демонструє новій американській адміністрації свій остаточний вихід з міжнародної ізоляції та ніби закликає до перегляду режиму американських санкцій, які стали анахронізмом. За підсумками російсько-кубинських переговорів підписано 34 угоди. Сторони домовилися посилити взаємодію в різних сферах — від туризму до військово-технічної співпраці. Росія надала Кубі кредит на суму 20 мільйонів доларів для закупівлі зерна. Кремль натомість сподівається, що Куба стане другою після Нікарагуа країною, яка визнає незалежність Абхазії та Південної Осетії. Однак Гавана з цим не поспішає, демонструючи дипломатичну гнучкість та прагматизм, які знову-таки є сигналом для Вашингтона. Наскоком змінити політичний режим на Острові Свободи навряд чи можна, тому адміністрація Барака Обами приречена на радикальний перегляд контрпродуктивної стратегії щодо Куби. З цього погляду московський візит став значним дипломатичним успіхом Рауля Кастро. також у паперовій версії читайте:
|