Курс гривні продовжує перебувати у крутому піке. Зараз наша валюта — лідер девальвації. За останні торішні три місяці вона знецінилась на понад третину, а від початку того року — наполовину. Щоправда, за два тижні перед новим роком (раніше цей термін був місячним) люди понесли валюту в обмінники, аби зустріти свято, і пропозиція долара збільшилась. Однак із приходом 2009-го ситуація змінилась на гірше — лише за першу половину січня готівковий курс долара зріс на 1 грн. На міжбанку хоч попит і невеликий, але й пропозиція незначна — торгується трохи більше 100 млн дол., тоді як раніше торгувалось 200–400 млн дол. Курс гривні до долара нині слугує не тільки мірилом реальної інфляції для пересічних громадян, а й зачіпає майже всі галузі економіки.
Теперішня ситуація багатьом нагадує каламутну воду, в котрій, як відомо, зручно ловити жирну рибку. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради наприкінці торішнього грудня зазначила, що НБУ не контролював діяльність комерційних банків, яким видав стабілізаційні кредити (у жовтні-листопаді допоміг 88 банкам), процедури рефінансування були непрозорими, упередженими на користь деяких фінансових структур, мали ознаки корупції й призвели до масштабної дестабілізації національної валюти та інфляції. Тож банки скуповували валюту в необмеженій кількості задля спекуляцій (за місяць, за оцінками експертів, заробили як мінімум 10 млрд грн).
Валютні резерви Нацбанку продовжують зменшуватися, лише за грудень вони скоротились на 1,2 млрд. Ще кілька місяців такої «ефективної» валютної політики — і в України не буде достатньо валюти, щоб оплачувати критичний імпорт, передовсім енергоносії. Безвідповідальна політика банку робить дорожчим і обтяжливішим зовнішній борг держави, а також борги підприємств і банків. Той же «Нафтогаз» змушений купувати долари для оплати за газ за вищим курсом, а це — «вимивання» коштів із державного підприємства.
Дивна політика На підставі своєї постанови від 26 грудня 2008 року Верховна Рада висловила недовіру голові та правлінню НБУ. Та відтоді ситуація на валютному ринку погіршувалась — національні гроші продовжували знецінюватись, все більше українських сімей опинилось у безвиході. А Нацбанк активно проводить політику з підвищення курсу долара. Від початку 2009-го на валютних аукціонах він продавав валюту спочатку за курсом 8,21, потім 8,51 і 8,62. Така політика призвела до того, що готівковий курс долара зріс до 9,20–9,30. При цьому офіційний курс був незмінним — 7,70.
Викликає занепокоєння процедура інтервенцій та валютних аукціонів. Замість того, щоб заспокоїти ринок, банк робить все можливе, аби знецінити гривню. Замість того, щоб нормально реагувати на справедливу критику і законодавчо закріпити в бюджеті вимогу уряду і парламенту щодо обсягів банківського рефінансування, керівництво фінансової установи ігнорує вимоги закону, вдаючись до публічних заяв ображених і пригнічених. Замість того, щоб розробити виважений механізм співпраці з урядом, керівництво банку розсилає повідомлення комбанкам про те, що рефінансування банківських потреб спиняється через дії уряду, зауважила Тимчасова слідча комісія у січні. Криза лише набирає обертів, тож суспільству потрібний ефективний контроль за діяльністю Нацбанку. Але, згідно з Конституцією, він є незалежним органом і самостійно визначає курс національної валюти. А голову Нацбанку призначає і звільняє Президент України.
Глава держави Віктор Ющенко відкидає звинувачення НБУ у валютних махінаціях, зауважуючи, що курс національних грошей нормалізується лише тоді, коли буде збалансована торговельна політика. Президент звинуватив уряд у тому, що торік країна мала 14 млрд дол торговельного дефіциту.
Вакханалія з обмінним курсом, різке зростання готівкового курсу долара б'є по сімейному бюджету мільйонів українців, які мають виплачувати кредити, номіновані в іноземній валюті. Різниця між старим курсом 5,05 і нинішнім понад 9 грн призвела до того, що платежі за позики зросли на 78%. За гривневі кредити деякі банки вже вимагають до 34% річних. Неабиякі переплати за кредити збільшують обсяги їхнього неповернення. Це може призвести до банкрутства банків, невиконання ними своїх зобов'язань, до «паралічу» фінансової системи.
До речі, одна з найбільших фінансових установ Росії — «Сбербанк» перестала видавати валютні кредити населенню, пояснюючи це турботою про громадян. Позичальники не завжди розуміють, на який ризик наражаються, беручи кредити під час зростання курсу іноземної валюти, кажуть у «Сбербанку». Коли надання валютних кредитів буде поновлене, його керівництво не повідомляє.
Стрімке зниження курсу гривні й збільшення виплат підприємств за валютними кредитами розкручує інфляційний маховик. Останнім часом істотне подорожчання товарів зафіксоване на ринках, які залежать від імпорту, курсу долара, найперше йдеться про стратегічний ринок ліків і медпрепаратів. Різке збільшення витрат на оплату кредитів в іноземній валюті зменшує купівельну спроможність населення, загрожує погіршенням економічної діяльності підприємств. Це негативно впливатиме на податкові надходження до бюджету, на доходи пенсіонерів, бюджетників, незахищених соціальних верств населення, які отримують виплати від держави.
На жаль, НБУ не тільки не допомагав уряду в стабілізації банківської й фінансової системи, а й дивними діями поглиблював кризу. Не зрозуміло, чому він не міг виходити з інтервенціями на валютний ринок на три місяці раніше. Тоді не було б обвального зниження національної валюти і не зникала б довіра людей до банків. Девальвація гривні — це колосальне субсидування експортерів. Якщо вони не продавали зароблену валюту з вересня, то з обвалом гривні змогли вторгувати за неї на 60–70% більше.
Свої й чужі Нацбанк критикують і комерційні банки, закликаючи стабілізувати ситуацію у банківській системі. Критика стосується його незрозумілих дій, зокрема неоднакового ставлення регулятора до фінустанов. Банкіри просять Нацбанк забезпечувати рівні умови для діяльності усіх банків, не розділяти їх на життєздатні й нежиттєздатні. Банки мають працювати в однакових умовах, не має бути малих, великих, чужих і своїх. Банкіри вимагають спинити вакханалію валютного курсу, їм потрібний стабільний курс. У наданні преференцій деяким банкам НБУ звинувачувала і Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Та Асоціація українських банків критикує і її дії за дискредитацію банківської системи та окремих банків. Президент АУБ Олександр Сугоняко вважає, що на 70% у високому валютному курсі винна виконавча влада, бо саме вона виробляє і здійснює зовнішньоекономічну політику. На його думку, курс у середньому мав би становити 6,5 грн за долар, що відповідає економічним реаліям.
Цьогорічний рівень інфляції не надто перевищить торішні показники, висловлює сподівання президент АУБ. Попит на український експорт не зростатиме. Якщо зберегти існуючий розклад політичних сил і органів влади хоча б півроку, то структурних змін в економіці не буде, не будуть визначені й сегменти економіки, які треба кредитувати. Потрібно стимулювати внутрішній попит. Якщо зовнішній і внутрішній попит не зростатиме, то Україну чекає суттєвий спад виробництва.
Натомість міністр економіки «тіньового» Кабінету Міністрів, депутат від Партії регіонів Ірина Акімова вважає дії НБУ найефективнішими у подоланні фінансової кризи. Нині тільки Центробанк вживає заходів для стабілізації фінансової системи, завдяки його діям на банківські депозити почали надходити кошти, збільшилась гнучкість валютного курсу, зменшились темпи зростання монетарної бази. А ось уряд, крім адміністративного втручання в ринки підписанням меморандумів із виробниками, жодних інших заходів щодо протистояння фінансовій кризі не зміг запропонувати.
Керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький теж вважає винним у знеціненні гривні уряд як орган, який керує сферою ухвалення економічних рішень. Валютний ринок миттєво реагує на все — на заяви, істерію навколо кадрової політики. У минулорічному бюджеті співвідношення між споживанням і виробництвом було на користь споживання. Тож треба посилити акценти на розвиток виробництва, інвестиції й скромнішими бути зі споживанням, бо якщо більше споживати, то більшим буде попит на валюту, істотніше коливатиметься курс.
На думку радника, є й об'єктивні причини валютної лихоманки — в прогнозах щодо розвитку зовнішніх ринків прорахувались і світові, й наші експерти. Зараз уживаються заходи щодо порятунку деяких галузей економіки, але у будівництві неабиякі проблеми виникли ще до фінансової кризи. З торішнього лютого його темпи гальмувались, але уряд не звертав на це уваги.
У подоланні фінансових проблем необхідна співпраця всіх гілок влади, акцентує радник. А уряду слід було прислухатись до порад НБУ, який ще у торішньому березні попереджав, що рішення з подолання інфляції не узгоджуються між споживанням і виробництвом, що інвестицій обмаль, а споживання — забагато. Нацбанк наголошував, що у березні-квітні зароджуються перші симптоми економічної стагнації. Можливо, треба було настирливіше попереджати, проводити жорсткішу монетарну політику, бо ліквідність, якою зараз насичена економіка, інколи використовується безконтрольно, це розхитує курс гривні. Мінфіну і Нацбанку треба було проводити не просто адекватну монетарну і бюджетну політику, а превентивну, з більшим акцентом на економію, з більшою вимогливістю до повернення кредитів. Нині НБУ посилює нагляд за тим, як банки використовують ресурси рефінансування. Регулятор забиратиме ліцензії у фінустанов, які порушують правила роботи, у тому числі на валютному ринку, не за призначенням використовуватимуть кошти рефінансування. У першому кварталі на валютні інтервенції банк може використати ще 4,5 млрд дол.
До оптимізму
ще далеко Фінансові аналітики переконують: курс гривні лихоманитиме й надалі. На міцність нацвалюти тиснутиме світова криза і вітчизняні вибори. Гривня має дешевшати, бо всі джерела її міцності не спрацьовують. Знизився експорт, менше грошей пересилають заробітчани з-за кордону, майже припинились інвестиційні процеси й інвестори «виводять» гроші з країни.
Україну очікує важкий перший квартал, адже треба платити за газ і за деякими зовнішніми боргами, що теж вимагатиме додаткової валюти. Незважаючи на те, що до середини року очікується зміцнення гривні, у першому кварталі можливе певне її послаблення, адже немає фіксованого курсу, він коливається. За висновками експертів, прогнозований коридор наприкінці року — 7,70–8 грн за долар, а в першому кварталі на міжбанку можна буде побачити й 8,80–9 і понад 9 грн за долар.
Не виключено, зазначають аналітики, що уряд друкуватиме гроші, аби викуповувались проблемні активи, іпотечні борги та борги за кредитними картками для стимулювання споживчого попиту. Тому можлива галопуюча інфляція й втрата більшої частини вартості долара. Тож тим, хто тримає гроші у доларах, треба їх продати. Відомий американський економіст Пітер Шифт, який передбачав іпотечну кризу в США, також прогнозує обвал американської валюти, бо надто багато її «ходить» по світу.
Єдиною підтримкою для вітчизняної валюти найближчим часом будуть резерви НБУ, запевняють експерти. Однак їх може не вистачити, тому стосовно гривні марно сподіватись на щось хороше. Курс нацвалюти з великою ймовірністю знижуватиметься й надалі.
Директор Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло зауважує, що період «курсової свічки», коли надто стрімко, аж до 10 грн підскочив долар на тлі дефіциту платіжного балансу є результатом спекулятивної активності банків. Вона була пов'язана з тим, що, згідно з вимогою МВФ, Нацбанк перейшов до більшої лібералізації на валютному ринку. При цьому банки отримали значне рефінансування, а в умовах кризи не мали куди вкладати ці гроші, крім валютного ринку. Нині треба не шукати винних, а створювати механізм, який би гарантував об'єктивне курсоутворення, нормальне забезпечення ліквідності, дієздатності, фінансової міцності банків. Інакше фінансова криза затягнеться. Треба діяти на двох фронтах. Зменшувати ліберальність валютного курсу, в період кризи це нормально. Формувати механізм впливу на комбанки, аби отримані ними кошти спрямовувались в потрібному для економіки напрямку — на підтримку іпотечних програм, довгострокове інвестиційне кредитування, забезпечення платоспроможності фінустанов перед зовнішніми кредиторами.
Необхідно вдатись до структурних реформ, у тому числі в банківському секторі (це не забере багато часу), щоб сформувати довгострокове банківське кредитування та експортне кредитування. Слід ухвалити нормативно-правові акти, за допомогою яких НБУ міг би впливати на грошові потоки, аби вони не робили спекулятивний тиск на валютний ринок. Економічного підґрунтя для високого валютного курсу, приміром, у 15 гривень немає, наголошує експерт, урівноважена ціна — 6–7 грн за долар.
Експерт радить тримати гроші в банках, але в надійних, які належать до першої рейтингової десятки, не спокушатись на високі відсотки дрібних. Нині варто зберігати спокій, не перекидати гроші з одного валютного кошика до іншого. Аби займатись валютними спекуляціями, треба мати інформацію, у звичайних людей її немає. Тож гроші, які зберігаються у валюті, нехай в ній і зберігаються, «заначки» в гривнях теж не чіпати. А от нові заощадження варто тримати на гривневих строкових депозитах у надійних банках.
Але ж як визначити надійність, коли недавно стало відомо, що НБУ призначив куратора до банку «Надра», аби координувати рефінансування, на яке виділив 7 млрд грн. В іншому великому банку — «Укрпромбанк» для стабілізації роботи запроваджена тимчасова адміністрація НБУ. Досі найпомітнішою жертвою фінансово-кредитної кризи вважається «Промінвестбанк», для якого терміново шукали нових власників. Усе це свідчить про те, що фінансова криза і надалі лишається неабиякою загрозою.