ЧОМУ
ГІРЧИТЬ ХЛІБ СИРІТСЬКИЙ
Діти-сироти захищені багатьма законами — «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про освіту», «Про загальну середню освіту» тощо. Однак порушення прав цієї категорії маленьких громадян є системними, наголошують експерти Української Гельсінської спілки з прав людини.
МАЮТЬ БУТИ НАДІЙНО ЗАХИЩЕНІ МАЙНОВІ ПРАВА ДІТЕЙ
І ГАРАНТОВАНА ПОВАГА ДО ЇХНЬОГО ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ
Сімейний кодекс проти Житлового Проблема полягає насамперед у тому, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, погано орієнтуються у своїх процедурних правах, не знають, до кого звернутися в разі їхнього порушення, особливо коли це роблять вихователі шкіл-інтернатів чи дитячих будинків сімейного типу. Немає, власне, механізму оскарження дій батьків-вихователів їхніми підопічними. Лише небагато з них знає про державні і громадські організації, які опікуються захистом прав дітей-сиріт.
Особливу тривогу викликає становище з дотриманням права власності. У такій важливій сфері, як майнові права дітей-сиріт, першочерговим є прозорість та однозначність трактування нормативно-правової бази. Однак із цим не все гаразд.
Згідно із Сімейним кодексом та Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дитиною зберігається право користуватися помешканням, у якому вона жила до влаштування в школу-інтернат. А згідно із законом про охорону дитинства житлове приміщення зберігається за дитиною протягом усього часу її перебування в дитячому будинку чи інтернаті, незалежно від того, чи мешкають в оселі, з якої вибули діти, решта членів сім’ї. Водночас у Житловому кодексі зазначено: житлове приміщення зберігається за дитиною, якщо в будинку, квартирі чи їхній частині залишилися мешкати інші члени сім’ї. На жаль, суперечність між двома кодексами можна трактувати не на користь дитини.
Місцеві органи влади часто не обтяжують себе клопотом, аби поінформувати дітей-сиріт про майно, яке їм належить. Часто це відбувається лише з ініціативи самих неповнолітніх. Не в кращому стані робота з повідомлення про осіб, які можуть розпоряджатися та управляти цим майном.
Утримання житла дітей-сиріт обтяжене труднощами, основною з них є оплата комунальних послуг. У законодавстві України ця проблема не відображена, тому немає механізмів її розв’язання. Здавання житла вихованців інтернатів в оренду не практикується. Неабиякі зловживання в процесі управління майном сиріт виникають у сфері збереження за дитиною неприватизованого житла.
Під час перевірок, здійснених працівниками прокуратури, виявлено факти порушення положень, викладених у ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» (йдеться про дотримання права дитини на одержання в спадщину майна батьків у разі їхньої смерті). Насамперед це стосується земельних ділянок. Органи місцевого самоврядування, всупереч ст. 74, 1283, 1285, 1296-1299 Цивільного кодексу України, не дбають про встановлення опіки над майном дітей-сиріт, про його охорону, реєстрацію права на спадщину у відповідних державних органах. Наприклад, 2008 року на Дніпропетровщині прокурор П’ятихатського району порушив кримінальну справу проти посадовців Богдано-Надеждівської сільради за фактом службової недбалості. Вони протягом п’яти років не вживали заходів для забезпечення прав вихованців Вищетарасівської школи-інтернату на отримання в спадщину земельної ділянки площею 7,25 гектара, яка залишилася після смерті їхньої матері. Цією ділянкою безоплатно користувалося фермерське господарство. Таким чином неповнолітнім завдано шкоди на суму понад 70 тисяч гривень. Аналогічні карні справи в інтересах дітей-сиріт порушено прокурорами Петриківського, Широківського районів, а також Новомосковським і Павлоградським міжрайонними прокурорами. З метою захистити майнові права дітей цієї категорії та визнати за неповнолітніми спадкоємцями право власності на нерухоме майно заявлено позови прокурорами Криворізького, Томаківського, Царичанського районів, Синельниківським міжрайонним прокурором. Токмаківський районний суд задовільнив позов прокурора в інтересах вихованця Марганецької спеціальної школи-інтернату. За хлопцем визнано право власності на успадковану ним земельну ділянку площею вісім гектарів та на третину ділянки площею 8,11 га (їхня грошова оцінка — майже 100 тис. гривень), що залишилися після смерті батьків.
Навіщо в спальнях прозорі стіни? Є проблеми із дотриманням прав дітей-сиріт на охорону здоров’я та освіту. Значна кількість вихованців дитячих будинків сімейного типу проходить медичні огляди раз на рік або й рідше. Подекуди діти розповідали, що лікують їх тільки батьки-вихователі. (До слова, тих з них, хто має медичну освіту, можна перерахувати на пальцях). Вихователі викликають лікаря хіба що у важких випадках, а деякі з них були неповною мірою ознайомлені зі станом здоров’я дітей, коли брали їх на виховання.
Вибір школи, яку відвідуватимуть підопічні, є прерогативою батьків-вихователів, думкою дітей цікавляться зазвичай лише формально. Не можна назвати задовільною ситуацію в дитбудинках сімейного типу з регулярним доступом дітей до комп’ютерів. Переважно вони слугують не джерелом інформації і нових знань, а інструментом для розваг.
Не всі вихованці можуть щороку святкувати свій день народження, значний їх відсоток лише час від часу отримують з цієї нагоди подарунки. Не в усіх дитячих будинках дозволено запрошувати друзів з нагоди дня народження.
Під час моніторингу, здійсненого представниками громадських організацій, виявлено випадки порушення права дитини на повагу до особистого життя. Найголовнішими з них є огляд особистих речей, перегляд кореспонденції, публічне обговорення особистих проблем і сімейних справ, а також умови проживання, що не гарантують приватності (наприклад, спальні кімнати мають прозорі скляні стіни).
Правозахисники звертають увагу на недоліки статутів навчальних або інших закладів, у яких дитина перебуває певний час. Це не тільки документи, що визначають статус юридичної особи, вони також мають бути надійним механізмом запобігання конфліктним ситуаціям, подолання їхніх наслідків. Інформація, котру містить статут, безпосередньо стосується дитини, тому він має бути доступним для неї та опікунів або осіб, які представляють її інтереси. Це, до речі, передбачено вітчизняним законодавством. Проте в багатьох випадках положення цього документа не доступні для дітей, їхніх опікунів.
Серед рекомендацій правозахисників, спрямованих на захист прав цієї вразливої категорії населення, найбільше заслуговують на увагу такі. Необхідно переглянути чинне законодавство у сфері контролю за схоронністю житла дітей-сиріт, збільшити повноваження наглядових органів, запровадити постійні депутатські комісії, які б опікувалися цим питанням, з відкритим поіменним списком осіб, відповідальних за збереження майна вихованців, та запровадити відповідальність за неналежне зберігання житла дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Слід вирішити питання з оплатою комунальних послуг за житло дітей, які перебувають в інтернатах.
Розв’язання житлової проблеми дітей-сиріт слід розпочати зі створення бази даних вихованців інтернатів та інших подібних закладів, у якій зазначити, хто з дітей потребує помешкання. Наступним кроком має бути визначення процедури надання дітям-сиротам упорядкованого соціального житла.
Надійним елементом захисту майнових прав цієї категорії дітей стало б створення єдиного реєстру житла, яке перебуває в їхній власності і не підлягає відчуженню чи продажу. Необхідно також запровадити ефективні механізми контролю за діяльністю нотаріальних контор під час здійснення операцій з житлом вихованців інтернатних закладів.
Доцільно утворити структуру, яка б опікувалася проблемами дітей-сиріт, чітко розмежувати повноваження чинних органів, чия діяльність пов’язана з цією категорією громадян, та налагодити належний контроль за цією структурою. Велику користь дало б запровадження системи соціального супроводу дитини впродовж певного часу після випуску з інтернату або дитячого будинку сімейного типу.
також у паперовій версії
читайте:
ПАРЛАМЕНТ ЗАКЛИКАЮТЬ НЕГАЙНО ВРЕГУЛЮВАТИ ПИТАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ СУДДІВ НА АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСАДИ