Уперше від запровадження європейської валюти — євро у 1999 році шістнадцять країн єврозони увійшли у стадію рецесії, коли скорочення економіки триває два квартали поспіль. За даними Євростату, у торішньому другому кварталі їхня економіка скоротилась на 0,2%, і таке скорочення відбулось у третьому кварталі.
У державах Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) фінансово-економічна криза вибухнула тому, пояснюють експерти, що там активно запрацювали іноземні банки. Проблеми материнських установ поширювались і на дочірні заклади. Так, у банківській системі Словаччини — 97,4% іноземного капіталу, Чехії — 96,2, Боснії — 83,3, Болгарії — 80, Польщі — 79,6, Румунії — 79, Латвії — 67,5, Сербії — 60, Угорщини — 58,9, Македонії — 54%. До речі, грецькі та австрійські фінустанови більше цікавились банківською системою Балканського регіону, України і Росії, італійські й французькі — польською і російською, а скандинавські — прибалтійською, надто постраждали від «перегріву» кредитування у Литві та Латвії.
До того ж, країни ЦСЄ почали активно копіювати кредитну практику сильних сусідів і опинились у полоні синдрому дешевого доступу до кредитів. Приклад брати було з кого. В Іспанії у 2006-му панував справжній будівельний бум, було споруджено більше нерухомості, ніж у Німеччині, Франції, Британії разом узятих. Іпотечні кредити видавали на пільгових умовах і під наднизькі відсотки. В Ірландії популярною була іпотека без першого внеску. Країни ЦСЄ виявились здібними учнями — кредитування росло швидкими темпами (мінімальний показник — 15%).
Їхні комерційні банки захопились валютним кредитуванням. Логіка була такою ж, як і у наших фінустанов, у портфелях яких понад 80% валютних кредитів. Виникала ілюзія, що вони надійно захищені від валютної кризи, падіння національної валюти, адже позики видають іноземними грішми. Так, угорці віддавали перевагу кредитам у євро та швейцарських франках, у них виникала ілюзія, що дешево беруть. А це не так.
Найбільше від фінансової кризи постраждала економіка країн, які не значаться серед потужних, у тому числі Іспанії й Хорватії. Та ті, що мають суттєвий дефіцит торговельного балансу — Латвія (22,9%), Болгарія (21,4), Боснія (16,8), Греція (14), Румунія (13,9), Сербія (12,8%), а також істотний дефіцит бюджету. За цим показником лідирувала Угорщина — 5,5%, що стало головною причиною звернення її до МВФ за рятівним кредитом. У всіх країнах ЦСЄ знизився курс національної валюти, особливо угорського форинта.
Експерти зазначають, що для нинішньої кризи характерними є координація зусиль держав світу у боротьбі з нею і прагнення сильних допомогти слабшим. Аби пожвавити економіку, центральні банки країн ЄС скорочують базові облікові ставки, збільшили гарантоване покриття банківських вкладів з 20 до 50 тис. євро. А МВФ надав кредити Ісландії, Угорщині, Україні, Пакистану, фінансову підтримку отримали й країни з помітним американським впливом — Ірак та Грузія (477 млн дол). Загалом фонд виділив 200 млрд дол. державам, що потерпають від кризи.
Панацея чи пастка? Угорщина використає позику МВФ для підвищення довгострокової стабільності держбюджету, підтримки капіталізації банків і ліквідності на фінансовому ринку, зміцнення довіри до фінустанов. Від МВФ вона отримала 12,5 млрд євро, від ЄС — 6,5 млрд євро та 1 млрд євро від Світового банку. За це фонд вимагає скоротити бюджетні витрати, у тому числі соціальні програми та індексацію соціальних виплат на 2% ВВП. Уряд має домовитись з комбанками про пролонгацію кредитів із фіксованими щомісячними платежами й про те, що позичальники, які бояться валютного ризику, отримають можливість конвертувати валютні кредити у форинтові без додаткової комісії. Ще про толерантне ставлення банків до позичальників, котрі не можуть тимчасово сплачувати кредити. На таке вже погодились сім провідних банків.
В Угорщині ухвалили рішення про створення фонду капіталізації, яким керуватиме її Центробанк, і фонд гарантування рефінансування, що займатиметься міжбанківським кредитуванням і наповнюватиметься євробондами урядів зони євро. Але ті фонди допомагатимуть лише системно важливим банкам. Якщо кошти першого, якому надано 300 млрд форинтів, не використають до кінця року, то вони будуть передані другому.
У межах програми МВФ передбачається посилення системи регулювання банків; створення кредитного реєстру населення, в тому числі реєстру позитивних кредитних історій банківських клієнтів; внесення змін до закону про Центробанк (зокрема, узаконити право на запит даних для аналізу кредитного ризику); регулювання страхових компаній, кредитних брокерів та їхніх продуктів; моніторинг валютних позицій банків; взаємодія з органами нагляду в інших країнах. До того ж, Центробанк установлюватиме граничне співвідношення суми кредиту і застави. На початку 2008-го в Угорщині був скасований валютний коридор, МВФ схвалив це і пропонує підтримувати й надалі плаваючий курс форинта.
Центробанк змінив вимоги до обов'язкового резервування комбанків із 5 до 2%, запровадив бланкові гарантії уряду з усіх депозитів, а також уклав 5 млрд своп-угод з Європейським Центробанком (купівля іноземної валюти з негайною оплатою нацвалютою і з умовою подальшого зворотного викупу), що передбачає фінансову підтримку для всіх банків. Запровадив для них два види фінансування — місячне і шестимісячне.
Провідні банки країни, в тому числі «Budapest bank», «CIB bank», «Erstebank», «Unicredit bank», «K&H bank», «OTP bank», «Raiffаisenbank» і Центробанк дійшли висновку, що кредитування, особливо в іноземній валюті, зростатиме, хоча й не такими швидкими темпами, як раніше. Проте його стандарти мають бути жорсткішими. Частка кредитів у швейцарських франках, очевидно, зменшуватиметься, а в євро та форинтах зростатиме. Такий курс фінансової політики в Угорщині, наголошують експерти, не є сліпим копіюванням американського чи західноєвропейського досвіду, він ураховує національні нюанси і має спинити подальше сповзання країни в економічну кризу.
Угорщина ще за часів соціалізму значилася з-поміж держав, які отримували за кордоном позики. В останні роки борг набув загрозливого розміру, сягнувши 10% ВВП, уряд, комерційні банки та компанії напозичали 27 млрд євро. Валютні резерви країни становили 17 млрд євро. Держава опинилась на межі банкрутства. Позика від МВФ дасть змогу уникнути його, покрити третину держбюджету, стабілізувати фінансовий ринок. Водночас, зауважують аналітики, країні доведеться дорого заплати за отримане. Борги треба повернути за три–п'ять років. Згідно з програмою МВФ, будуть «заморожені» зарплати держслужбовців, скасовані тринадцяті зарплати, обмежені виплати частини пенсій. За підрахунками фахівців, скорочення різних виплат і соціальної допомоги торкнеться майже 2 млн осіб, кожного п'ятого угорця.
«Валити» нацвалюту невигідно Найглибшу кризу з усіх 27 держав — членів ЄС переживає Латвія, але там, на відміну від України, намагаються підтримати національну валюту. Чітку позицію щодо цього зайняв Центральний банк Латвії (ЦБЛ), заявивши, що чутки про знецінення лата необґрунтовані й банк підтримуватиме курс нацвалюти за рахунок валютних резервів. ЦБЛ вже має певний досвід щодо цього. На початку минулого року через спекуляції на валютному ринку почалась паніка, і нацвалюта могла різко знизитись. Банк успішно врегулював цю ситуацію — для забезпечення стабільності лата продав комбанкам 333,4 млн євро. Через три місяці, коли попит перевищив пропозицію, продав лати, придбавши у банків 568 млн євро. Нині валютні резерви і золотовалютні запаси ЦБЛ збалансовані з обсягом обігових латів.
Через економічну кризу Латвія почала переговори з МВФ про надання кредиту. Але при цьому відкидає умови зміни курсу лата. Керівництво країни і ЦБЛ переконані, що девальвація нацвалюти призведе до суттєвого стрибка цін. Імпортовані товари, сировина, енергоносії подорожчають. Добробут людей постраждає через знецінення їхніх заощаджень у латах. Позитивний ефект для експортерів буде короткотерміновим чи несуттєвим. Банківські позичальники опиняться у скруті, адже близько 80% кредитів видано у євро. Довіра до лата як засобу розрахунків і заощаджень у країні й за кордоном впаде.
«Девальвація є останньою справою, і всі, хто спекулює на цю тему, мають це знати»,— заявив ЦБЛ 28 листопада 2008 року. Чомусь Нацбанк України до таких висновків не долучився.
Щоправда, у Латвії трохи передали куті меду. Поліція почала активно шукати тих, хто, на її думку, поширює чутки про девальвацію лата і так сприяє паніці серед населення. Юридичним підґрунтям таких дій є нещодавно ухвалений закон про кримінальну відповідальність за свідомий підрив фінансової системи.
З'явились перші фігуранти таких справ. Викладача вищої школи дві доби тримали в слідчому ізоляторі. Другим фігурантом став відомий співак, який представляв Латвію на конкурсі Євробачення. Провина викладача була в тому, що він у міській газеті висловив думку, начебто зберігати кошти в латах на банківських рахунках небезпечно. А співак зі сцени жартома просив публіку спочатку дослухати виступ, а потім бігти в банк за грішми. Після допитів у викладача взяли підпис про невиїзд, а артиста відпустили додому.
Колос
на глиняних ногах? Неспокійні часи переживає і Росія. Там навіть нафто- і газодолари не гарантують імунітету від глобальних проблем. Особливо, коли ціни на нафту знижуються. Промисловці висловлюють стурбованість намаганнями уряду більше втручатися в економіку. В економіці — неабияка криза довіри і криза ліквідності. Похитнувся і рубль щодо долара і євро, виникла потреба в його офіційній девальвації. Проти цього категорично виступає Центробанк.
Навіть велетні російської економіки на кшталт «Газпрому» переживають суттєве зниження вартості. Якщо у торішньому травні його капіталізація становила 360 млрд дол; і він значився у трійці світових гігантів, то нині вона знизилась до 88 млрд дол. Гордість Росії входить лише до третьої десятки найбільших компаній світу. Деякі аналітики називають «Газпром» колосом на глиняних ногах.
Під впливом світової економічної кризи виробництво у РФ лише у торішньому листопаді зменшилось на 9% порівняно з відповідним періодом 2007-го, а між жовтнем і листопадом знизилось на 11%, посиливши припущення, що російська економіка прямує до рецесії. Хоча міністр фінансів Олексій Кудрін запевняє, що ВВП цьогоріч зростатиме на рівні 3%. Тим часом сталеливарні компанії скорочують виробництво і звільняють робітників, а деякі автобудівні підприємства запроваджують неповний робочий день. Борги із зарплати перевищили 8 млрд рублів. Від фінансової кризи страждають усі галузі. Таких темпів зниження економіки у Росії не фіксували впродовж останіх 19 років. Та порівнювати нинішню економічну кризу з кризою 1990-х не варто, зауважують аналітики. Тоді був трансформаційний шок, перехід від планової економіки до системи, заснованої на ринкових принципах. Нинішня криза — нове явище, що не має аналогів.
Однією з головних причин спаду промислового виробництва експерти називають скорочення попиту на сировинних ринках, від яких залежить РФ. Це не тільки нафта і газ. Наразі зафіксований 10-річний мінімум цін на мідь, різко знизились ціни на алюміній, чорні метали. В результаті ланцюгова реакція зачепила автомобільні заводи, виробництво устаткування для нафтогазового комплексу. Немає замовлень, тож підприємства не можуть випускати продукцію, виробництво якої не фінансується.
Нинішнє падіння економіки, застерігають експерти, лише початок. Адже вона переважно орієнтована на зовнішній попит, якщо його немає, то не потрібний російський метал, нафта, добрива. Уряд, усвідомлюючи масштаби зменшення виробництва, розширює державну підтримку підприємств. Та фахівці кажуть, що держава проводить неправильну економічну політику. Вони впевнені, що в країні треба створювати виробництва, які можуть конкурувати із західними (автомобіле-літако-суднобудівні). Поки цього не спостерігається. Політика створення державних корпорацій помилкова в стратегічному плані. До цього часу в Росії, як і на Заході, запроваджували тимчасові заходи боротьби з кризою, але зараз треба вдаватись до довгострокових захисних програм.
Публічно російський уряд і надалі звинувачує в економічних негараздах глобальні чинники. Одначе у відповідь керівництво країни намагається інвестувати у сектори, котрі, як вважається, гарантуватимуть економічне зростання в майбутньому. Це сільське господарство, машинобудування, будівництво, військово-промисловий комплекс. Колись ці галузі були підвалинами планової соціалістичної економіки, що дало підставу деяким аналітикам говорити про перспективу відновлення Держплану — бюрократичної машини, що координувала роботу радянської економіки.
Прем'єр Володимир Путін такі припущення відкидає і, визнаючи посилення ролі держави, наполягає на тому, що все це — тимчасове явище. Державні кошти розподілятимуть через приватні банки з рекомендаціями інвестувати їх у пріоритетні галузі. Ліберальні економісти критикують обрану керівництвом країни політику і кажуть, що вона не дасть бажаного «оздоровлення» промисловості, як планує уряд.
Деякі експерти вважають, аби вийти з кризи і підняти промислове виробництво, треба реструктуризувати економіку — потужні ресурси вкладати у розвиток інфраструктури, вдатись до курсу «аля Рузвельт». Є й інша точка зору — кошти треба заощаджувати, особливо зі стабілізаційного фонду, і не перейматись реструктуризацією, а гідно пережити кризу.
Песимісти зауважують: з урахуванням високих темпів зростання впродовж більшої частини минулого року виробництво має скоротитись ще суттєвіше. А ось оптимісти переконують, що криза у Росії не має системного характеру, вона триватиме півтора-два роки. Це менш ніж п'ятирічний кризовий період на початку 1990-х, завдяки якому росіяни і влада адаптувались до кризових явищ.