«ЧЕХОСЛОВАЦЬКИЙ» СКЕПТИЦИЗМ
Початок цього року став значущим для Чехії та Словаччини, які до січня 1993-го становили єдину чехословацьку державу. Після «оксамитового розлучення» обидві країни першого травня 2004 року знову зустрілися в Європейському Союзі. В об’єднаній Європі Прага та Братислава провадять загалом схожу політику, зокрема підтримують регіональне утворення, яким є «Вишеградський блок». Однак Чехія займає більш скептичну позицію щодо поглиблення європейської інтеграції, ніж Словаччина. Свідченням цього є пасивність Чехії в процесі підготовки до заміни своєї національної грошової одиниці крони на спільну європейську валюту. Тим часом Словаччина на початку цього року впровадила євро. Отже, Братислава стала шістнадцятою столицею, яка на це погодилася. Однак, як свідчать соціологічні опитування, лише вісім відсотків словаків вважають, що спільна європейська валюта є кращою за національну, хоча уряд невтомно переконує, що за допомогою євро буде легше долати глобальну економічну кризу. Думка простих словацьких громадян з цього приводу поки що є іншою, адже погоджуватися з урядовою позицією не дає підстав зростання цін на товари повсякденного вжитку. Поки в Україні діє безвізовий режим для громадян країн Європейського Союзу, рядових словаків з прикордонних областей рятують регулярні закупівлі дешевших товарів на Закарпатті. Водночас цьогорічна українсько-російська «газова війна» негативно позначилася на газопостачанні Словаччини. Врегульовувати цю проблему від імені Європейського Союзу довелося Чехії, яка впродовж першого півріччя 2009 року головує в Євросоюзі. Завдяки «човниковій» дипломатії керівника чеського уряду Мірека Тополанека вдалося домогтися від української та російської сторін підписання протоколу про умови контролю за поставками газу до Європи. Однак загалом Чехія демонструє скептицизм щодо поглиблення європейської інтеграції. Початок чеського головування навіть позначився скандалом через те, що президент Чеської Республіки Вацлав Клаус заборонив піднімати офіційний прапор Європейського Союзу над резиденцією глави держави. Та ще більше прихильники поглиблення європейської інтеграції стурбовані проблемою ратифікації Чехією Лісабонського договору. Якщо зазначений документ найближчим часом не буде затверджений, новий склад Європейського парламенту доведеться формувати на засадах Договору Ніцци (у червні нинішнього року мають відбутися вибори до представницького органу Євросоюзу). За час головування в Євросоюзі Чехія має організувати й обговорення американської пропозиції прийняти полонених терористів з бази Гуантанамо, аби допомогти Бараку Обамi закрити цю сумнозвісну в’язницю. Це дасть можливість відновити порушену іракськими подіями гармонію у відносинах між Європейським Союзом та США. Доведеться також зважати на позицію Німеччини та Франції, які, на відміну від Сполучених Штатів, не так активно засуджують Кремль за використання «газової зброї». Чеські експерти прогнозують, що новий президент США Барак Обама балансуватиме між конфронтацією та співпрацею з Росією. Водночас він зміцнюватиме євроатлантичну солідарність, проявом якої в Празі вважають побудову військової бази для американських радарів системи протиракетної оборони. Чехія та Словаччина залишаються надійними союзниками НАТО, тож їхній європейський скептицизм цілком вписується в дискусію між проамериканською та проєвропейською частинами Євросоюзу з приводу визначення стратегії подальшого розвитку об’єднаної Європи. також у паперовій версії читайте:
|