ДЮЖИНА РЕЦЕПТІВ ВІД ПОЛІТИЧНИХ «КУЛІНАРІВ»
Відшуміли новорічно-різдвяні свята, і наше суспільство знову з новими силами поринає у вир буднів. Утім, після свят на кухнях в українців ще дещо позалишалося, адже навіть попри економічну кризу, дбайливі господині приготували чимало делікатесів. Узагалі, до кухонь у нас традиційно особлива увага. Пригадуєте, як у радянські часи саме тут ми обговорювали будь-які політичні події? Щоправда, нині ситуація змінилася, що називається, на всі сто. Тепер про політику говорять скрізь і всюди, це неабияк починає набридати. Тому у сьогоднішньому числі (першому цього року!) ми вирішили утриматися від якихось традиційних політичних рецептів, чудово розуміючи, що будь-яка серйозна аналітика обтяжлива для сприйняття після такої великої порції святкових днів. Що ж запропонуємо навзамін? Є одна ідея! Авторові цих рядків пощастило натрапити на цікавий відеозапис. Датований він 6 січня і демонструє, як українські політики, зібравшись у тісному колі, віншували Святвечір. Видовище, зізнаюсь, ще те! Адже кожен приніс до столу якусь страву. Оскільки в переддень Різдва страв має бути дванадцять, деякі з них довелося готувати спільними зусиллями. Стіл вийшов таким, яким може бути в сучасній Україні — зі своїми кулінарними шедеврами і стравами, про які можна сказати словами з приказки: перший млинець глевкий. Однак газета — не телебачення. Тож, щоб ознайомити шановних читачів із цією нетрадиційною вечіркою, доведеться максимально вдатися до красномовства. Чого не зробиш для того, щоб подарувати людям приємність! Отже, політичні 12 страв були такими. Узвар Традиційний різдвяний напій було приготовлено у Верховній Раді. Причому варили його буквально в останню секунду. Адже рецепт узвару, за численними торішніми політичними баталіями, було загублено. Попередньому парламентському «шеф-кухареві» — Арсенію Яценюку ніяк не вдавалося або придумати новий, або знайти попередній. От і пили українські парламентарі винятково воду з-під крана. У листопаді їм це набридло, і «шеф-кухареві» вказали на двері. Арсеній Петрович не особливо засмутився і під час прощального бенкету (на заключній прес-конференції) гордо заявив, що повернеться на «кухню», але вже не на парламентську. Пошуки нового «шеф-кухаря» були не менш важкими, ніж пошуки рецепту узвару. Однак саме тоді, коли здавалося, що парламентарям доведеться йти на загальнонаціональну різдвяну вечірку з порожніми руками, загублений рецепт у своїй старій кухарській книзі відшукав Володимир Литвин. Виявляється, він переписав його ще в 2002 році (коли був уперше обраний спікером). На дегустацію узвару від Литвина прийшло 244 охочих. Решта завсідників Верховної Ради не удостоїли нового-старого «шеф-кухаря» своєю увагою. Мабуть, самі хотіли приготувати якийсь кулінарний шедевр, але вміння не вистачило. Коржі з маком Найбільше цієї страви дісталося киянам, причому ще у травні. У переддень позачергових виборів мера столиці коржами усіх досхочу годував Леонід Черновецький. Він так старався, що навіть маку не вистачило. Та все-таки градоначальник не розгубився і вчасно замінив мак на безкоштовну гречку. Ті, хто куштував, кажуть: вийшло не надто смачно, але продукт мав якусь гіпнотичну силу (доводилося чути щось про спеціальне космічне тісто). Гіпноз чомусь найдужче поширювався на людей пенсійного віку — ті, хто скуштував таких коржів, у виборчому «меню» міг бачити лише одне прізвище, навпроти якого рука сама тягнулася написати захоплений відгук. Понад 30 відсотків таких відгуків виявилося для Черновецького достатньо, щоб знову закріпитися на столичній «кухні». Пісний борщ Упродовж року українські «кухарі» сперечалися: може, варто відступити нарешті від традицій і приготувати до Різдва щось м’ясне? Задля цього у парламенті навіть кілька разів поверталися до розгляду питання про підтримку тваринної галузі. Проте традиційний підхід, зрештою, переміг. Частково цьому посприяла світова фінансова криза, котра зробила гаманці пересічних громадян худішими. Відтак, на м’ясо далеко не в усіх вистачає грошей. «Кухарі» з опозиції навперебій запевняють: українцям доведеться харчуватися пісними стравами не лише на Різдво, а й цілий рік. Адже необхідні інгредієнти, котрі виписані у головній «кулінарній книзі» року — «Бюджеті-2009», не мають навіть натяків на м’ясо. Гарбузова каша Ця смачненька страва цілий рік варилася у Фонді державного майна. Від початку 2008-го її змушений був готувати бютівець Андрій Портнов. Кілька разів урядові «кухарі й кухарчуки» намагалися забезпечити його більш гідною роботою у згаданому фонді. Однак шефиня цього відомства Валентина Семенюк справно підносила Портнову гарбуза. Причому усі гарбузи вона вирощувала не де-небудь, а на президентському городі, під пильним наглядом Віктора Ющенка та Віктора Балоги. Портнов так багато з’їв гарбузової каші, що навіть почав втрачати смакові відчуття і надію колись скуштувати щось іще. Однак наприкінці року парламентарі несподівано піднесли гарбуза й самій Валентині Семенюк (увільнили її з посади голови ФДМ). Звісно, вона одразу заявила, що такий крок суперечить будь-яким українським традиціям. Адже гарбуза дівчина підносить парубкові, а не навпаки. Так що до цієї справи, ймовірно, можуть долучитися й знані фольклористи (тобто судді). Гриби Як відомо, гриби найкраще ростуть після дощу. А найбільш дощовими у 2008-му були осінні місяці. Україну заливало і в погодному, і в політичному планах. Головний український «синоптик» Віктор Ющенко відстежив: саме мокрої пори року найдоречніше проводити вибори або оголошувати про їхнє проведення. Бо саме «вибори» у нас останнім часом ростуть, як гриби після дощу. Чергова електоральна злива була запланована на 7 грудня. Однак після останнього (позаторішнього) походу в ліс за грибами ця страва, судячи з усього, перестала смакувати бютівцям. От вони й зробили все можливе і неможливе, щоб 2008 рік став неврожайним на гриби. Тож посмакувати цим делікатесом уперше за останні три роки ніхто так і не зміг. Голубці з пшоном Окрім Різдва, цю страву зазвичай готують не так часто. Однак у Святвечір є чимало охочих поласувати цією екзотичною стравою. На політичній «кухні» її упродовж кількох останніх років готують здебільшого колективно. Пшоно — традиційний пролетарський харч, відтак його забезпечують комуністи. А «капуста» (або «зелень») водиться у бізнесових «кухарчуків». У 2006–2007 роках комуністичне «пшоно» загортали у «капусту», що її надавали представники Партії регіонів. Та коаліційне вариво категорично не припало до душі головному українському «дегустатору» Вікторові Ющенку. Харчевню «Антикризова коаліція» було зачинено, а наприкінці позаминулого року на її місці відкрилася «кав’ярня» під назвою «Коаліція демократичних сил». Утім, без пшона тутешні страви майже нікому не смакували. От і доводилося перед найвідповідальнішими вечірками рекрутувати «кухарчуків» із сусідньої громадської їдальні «Комуніст». А напередодні Різдва ця практика набула ознак системності. Вінегрет У старовину його не готували взагалі, однак у наш час рідко який різдвяний стіл обходиться без вінегрету. У політиці так само, бо вона сама раз за разом нагадує цю страву. Чого варте постійне розмаїття «рецептів» (законопроектів), котрі нерідко суперечать один одному. Однак усе це справно готується до вжитку і подається суспільству як найнеповторніший шедевр кулінарії. Останній приклад — приготування бюджетного «вінегрету» незадовго до настання Нового року. Чого туди тільки не додавали: спершу на урядовій, а потім на парламентській «кухнях». На дегустацію його вдалося відправити лише з третьої (!) спроби, та й то мінімальною кількістю «кухарчуків» — 226-ма. Як цей витвір кулінарного мистецтва засвоюватиметься у шлунках українців, ми дізнаємося найближчим часом. Рис Єдина не суто українська страва на нашому столі. Раніше політики замість нього подавали горох чи квасолю. Та нині ситуація змінилася — після літніх повеней у західних регіонах нашої держави. Рис, як відомо, росте у воді. От і запропонував котрийсь з урядових «кулінарів» раціональне використання затоплених земель Івано-Франківщини, Львівщини, Вінниччини, Закарпаття та Буковини. Оскільки рису насіяли чимало, не вдалося навіть впоратися із завданням щодо відновлення чи побудови помешкань для постраждалих. Але то пусте. Головне — після цих подій у Верховній Раді як невідкладний було зареєстровано президентський законопроект про перейменування українців із «гречкосіїв» на «рисоїдів». Перець Приготування цієї страви узяла на себе особисто шефиня кабмінівської «кухні» Юлія Тимошенко. Понад півроку вона старанно вирощувала перчинки на балконі в урядовому будинку. Поливала його власними слізьми після щоденної критики від головного українського «шеф-кухаря» та керівника його «кухонного» секретаріату. Критика стосувалася здебільшого якості приготовлених Тимошенко страв: то «приватизаційний пиріг» підгорів, то «бюджетний вінегрет» покришений недостатньо дрібно, то «коаліційний борщ» з’їли голодні опозиціонери з Партії регіонів... Юлія Володимирівна терпіла усе те мовчки і, знай собі, дбала про перець. Здогадувалася: коли він достигне, страва з нього перевершить усі сподівання її критиканів. Так воно, зрештою, і сталося. Наївшись прем’єрського перцю, котрий вона підкріпила найміцнішими приправами, український «шеф-кухар» запалав вогнем і твердо вирішив спекатися такої помічниці. Але поки що це бажання не вдалося реалізувати. А Тимошенко й далі годує партнерів своїми гострими кулінарними стравами. Зрештою, бачили очі, що купували. Риба Цей продукт вельми специфічний. Особливо, враховуючи те, що він гниє з голови. У вітчизняній політиці впродовж багатьох років ця «кухарсько-суспільна» аксіома була доведена неодноразово. Тож споживати рибу з політичного столу на Святвечір було не так безпечно. Можливо, тому у суспільстві почастішали розмови про те, щоб цей продукт подавали зовсім «без голів». Цікаво, а політичні «кухарі» усвідомлюють це? Бодай, частково... Часник Його дбайливі господарі й господині розкладають у Святвечір по кутках столу, щоб нечиста сила та вороги оминали дім і родину. На українському політичному столі ця традиція була реалізована оригінально. Бо Президент поклав зубочки часнику лише на той край столу, котрий був повернутий на схід, вочевидь, звідти очікуючи потенційної загрози. Проте як тільки на хвильку відвернувся, як до «кухні» увірвався лідер опозиції й переклав увесь часник на протилежний — західний край. Та ще й на кожному зубочку виделкою надряпав напис: «НАТО — ні!» українською та російською мовами. На запитання: «Навіщо?» коротко відповів, що Партія регіонів з Нового року посилила курс на запровадження на «кухні» двомовності. Утім, опозиційний часник під скатертиною довго не протримався, його було помічено і викинуто у смітник. Так і залишилася наша державна родина незахищеною від зовнішніх проявів, бо більше часнику на політичній «кухні» не виявилося. Кутя Та все-таки справжньою окрасою будь-якого різдвяного столу є кутя. Без неї і Різдво — не Різдво. І цей не фальшивий, а справжнісінький кулінарний шедевр мусимо приготувати ми з вами. Інакше він вийде таким самим недолугим, як більшість страв, приготовлених останнім часом вершителями наших шлунків. Виходить, уся надія на кутю. Лише якщо вона буде смачною, процвітання України та її громадян буде можливим. Причому не лише на рік, що почався, а навіки! Ярослав ГАЛАТА також у паперовій версії читайте:
|