ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
ЯКЩО ВИ ВТРАТИЛИ РОБОТУ ЧЕРЕЗ ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА І ПРАЦІ

На запитання відповідає директор Державної служби зайнятості Володимир Галицький.

l У чому полягає особливість гарантій працівникам, які втратили роботу через зміни в організації виробництва і праці?
— Відповідно до ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу через зміни в організації виробництва і праці, в тому числі через ліквідацію, реорганізацію, перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їхньої реєстрації в службі зайнятості у встановленому порядку гарантується:
а) надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівникові не було запропоновано підходящої роботи;
б) право на одержання допомоги по безробіттю у визначеному законодавством розмірі від дня надання статусу безробітного.
Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації згідно із законодавством.

l Працівник, якого звільнили через скорочення штату, не зареєструвався у службі зайнятості у встановлений термін. Чи втратив він право на допомогу з безробіття?
— Громадян реєструють відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219.
Умови, тривалість та розмір допомоги з безробіття визначаються Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За цим законом (п. 1 ст. 22) застраховані особи (працівники, на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття), визнані у встановленому порядку безробітними, котрі протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менш ніж 26 календарних тижнів і сплачували страхові внески, мають право на допомогу з безробіття залежно від страхового стажу.
Розмір допомоги визначається у відсотках до середньої заробітної плати (доходу) та залежно від страхового стажу, а саме: до 2 років — 50 відсотків; від 2 до 6 — 55 відсотків; від 6 до 10 — 60 відсотків; понад 10 років — 70 відсотків.
Допомогу з безробіття виплачують залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків; надалі — 70 відсотків.
Згідно з п. 2 ст. 22 закону особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менш ніж 26 календарних тижнів, мають право на допомогу з безробіття без урахування страхового стажу.
У цьому разі допомогу з безробіття призначатимуть у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Загальна тривалість виплати допомоги з безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

l У якому розмірі та упродовж якого терміну надається допомога по частковому безробіттю?
— Статті 24–26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з питань часткового безробіття не діють. Нині подано пропозиції про їхнє запровадження.

l Чинним законодавством передбачено переважне право на залишення на роботі. Чи діє воно при вивільненні працівників через зміни в організації виробництва?
— Так, діє. Згідно зі ст. 42 КЗпП України під час скорочення чисельності чи штату працівників через зміни в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з вищою кваліфікацією й продуктивністю праці. За рівних умов продуктивності праці й кваліфікації перевагу в залишенні на роботі віддають:
1) сімейним — за наявності двох і більше утриманців;
2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;
3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на означеному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам із числа депортованих з України — упродовж п’яти років від часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу,— протягом двох років від дня звільнення їх зі служби.
Перевагу в залишенні на роботі можуть віддавати й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

l Які документи потрібно надати для реєстрації у службі зайнятості, й де вона провадиться?
— Згідно зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-ХІІ (зі змінами та доповненнями) особу як таку, що шукає роботу, реєструють за місцем проживання (реєстрації місця проживання) громадянина після пред’явлення ним паспорта і трудової книжки, а за потреби — військового квитка, документа про освіту або документів, що їх замінюють. Іноземці та особи без громадянства, які постійно живуть в Україні, подають посвідку на постійне проживання.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних затверджено постановою Кабінету Міністрів від 14.02.2007 р. № 219П.
Відповідно до абзацу другого п. 3 зазначеного порядку, у разі, коли громадянин не має паспорта або він поданий до органу внутрішніх справ для оформлення чи переоформлення, може бути пред’явлена довідка про реєстрацію місця проживання, видана житлово-експлуатаційною організацією або органом внутрішніх справ, а також свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 16 років).
За відсутності трудової книжки громадянин, який вперше шукає роботу, має пред’явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку, а військовослужбовці, звільнені з військової служби, також військовий квиток (абзац третій п. 3 порядку).
Для реєстрації в державній службі зайнятості громадяни надають копії документів (трудової книжки, диплома або іншого документа про освіту), що зберігаються в їхніх особових справах (абзац четвертий п. 3 порядку).
При реєстрації (відповідно до п. 4 зазначеного порядку) потрібно пред’явити такі документи:
1) випускникам вищих навчальних закладів, які навчалися за державним замовленням і яким відмовлено у прийнятті на роботу за місцем призначення,— направлення на роботу і скріплену печаткою замовника довідку про відмову у працевлаштуванні чи довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, форми яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.96 р. № 992;
2) випускникам професійно-технічних навчальних закладів подати довідку про надання можливості самостійного працевлаштування;
3) громадянам, які втратили роботу в колективних сільськогосподарських підприємствах,— довідку про вихід зі складу сільгосппідприємства, сільськогосподарського кооперативу чи акціонерного товариства, видану підприємством, кооперативом, товариством;
4) громадянам, котрі отримують пенсію відповідно до законодавства,— пенсійне посвідчення;
5) інвалідам — посвідчення інваліда, довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації.

Людмила ШЕРШЕЛЬ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:

• ТУРБОТА ПРО ІНВАЛІДІВ
• СПОДІВАЄМОСЬ НА НАДІЙНИЙ ЗАХИСТ

назад »»»