ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
«DE PHAZZ»: ПОВОРОТ ДО КЛАСИКИ
Німецький гурт «De Phazz» не забуває про Україну. Колектив талановитого продюсера Піта Баумгартнера після 13-місячної паузи знову втішив оригінальним поглядом на джаз (і не тільки) своїх шанувальників у Києві, Харкові, Донецьку, Луганську, Одесі й Дніпропетровську.

Нинішній візит колективу, назва якого розшифровується як «Destination Future Jazz» («Місце призначення — джаз майбутнього»), показав нові грані у творчості вокалістів Карла Фрієрсона, Патрисії Епплтон та їхніх колег, серед яких традиційно вирізнявся тромбоніст-віртуоз Отто Енгельхарт. Традиційні електронні «навороти» в нинішніх виступах «De Phazz» теж наявні, без них цю музичну формацію уявити важко, але зараз вони стали навіть не друго-, а третьорядними. Власне, джазові музиканти, що апріорі тяжіють до справжніх природних звуків «живих» інструментів, засвоїли електроніку просто як один із зображувальних засобів, що не заважає джазу залишатися музикою імпровізаційною. «De Phazz» — чи не найяскравіший зразок саме цього підходу. Та грудневі виступи німецького колективу в нашій країні «найживіші»: якщо визначати успішність гастролей у відсотках, то свій тріумф «De Phazz» наполовину має розділити з українським джаз-бендом «Либідь». Традиційний, майже «радянський» джазовий оркестр, яким керує диригент Григорій Постой, став популярнішим після участі в телевізійних проектах «Танці з зірками», «Танцюю для тебе», «Зірка караоке».
І все ж почуватися справжніми господарями переповненої зали вітчизняні музиканти ще не готові. Це не стосується музичної складової — «Либідь» звучала разом із «De Phazz» чудово, а от шалених оплесків після прекрасного соло наші віртуози не чекають, ніяковіють, мабуть, не уявляють, що публіка може так «розкриватися». На жаль, саме в цьому є проблеми української музичної індустрії — справжніх професіоналів-музикантів вистачає, а бракує професійного менеджменту, завдяки якому б публіка йшла не на «De Phazz» плюс «Либідь», а просто на «Либідь», «ManSound» чи блискучого саксофоніста Дмитра Александрова...
За словами Карла Фрієрсона і Патрисії Епплтон, спроба виступити з живим оркестром у Німеччині сподобалася їм менше, ніж український досвід. Український оркестр підготувався до виступу на «відмінно», і глядачам ювілейний, присвячений десятиріччю гурту концерт «De Phazz» надзвичайно сподобався: єдине, чого забракло першому з двох київських виступів,— повноцінного виходу «на біс». Після кількахвилинної овації Карл Фрієрсон із жалем зазначив, що «mister Train» («пан Потяг»), який має повезти до Харкова, не чекатиме, тому... музичного бонуса не буде.
Якщо аналізувати музичну складову нинішнього візиту «De Phazz», то це, за великим рахунком, така собі «солянка», «the best of» — трохи з останнього альбому «Days of twang», який німці представляли українській публіці торік, трохи — з диску, який тільки-но готується до виходу, трохи — з інших альбомів гурту. Емоційний Карл Фрієрсон знову продемонстрував неймовірні можливості свого голосу — і класичний джазовий спів, і звуконаслідування, як у Ела Джерроу, і речитативи-скети. Розвеселив глядачів традиційний вихід до зали — Карл хотів побачити усмішку кожної симпатичної шанувальниці. Патрисія Епплтон теж не відставала від свого партнера — і в дуеті, й в сольних партіях вона була неперевершеною, грайливою, іронічною, як того потребувала її сценічна роль.
Свій ювілейний вояж «De Phazz» сьогодні продовжують у Москві. Колектив Піта Баумгартнера прийматиме центральний концертний зал «Росія», акомпануватиме німецькому гурту Великий джаз-бенд, що складається з 21 музиканта. Якщо російські колеги впораються зі своїм завданням не гірше за «Либідь», успіх гарантовано!

Антон ШУЛЬГА
також у паперовій версії читайте:

• СИНТЕЗ ПЕНЗЛЯ І ЗВУКУ
• ЯК ГАДАЄШ, ЩО МОЖЕШ — СВІНГУЙ!

назад »»»