ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
ЧИ ЗМОЖЕ УКРАЇНСЬКЕ ВІЙСЬКО ЗАХИСТИТИ ВІТЧИЗНУ?..
Під час військових навчань «Морський вузол» у Криму, дві ракети, випущені комплексом С-300, змінили траєкторію польоту і були знищені за допомогою спеціального пристрою. А незабаром сталася ще одна НП: при виконанні стрільб із зенітно-ракетного комплексу «Бук-М1» ракета вибухнула через кілька секунд після старту.

ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ФІНАНСУВАННЯ ЙОГО ПОТРЕБ
Ще не висохло, як мовиться, чорнило на розпорядженні міністра оборони України про проведення відповідного розслідування, як деякі «незалежні експерти» заявили зі сторінок деяких видань про те, що українське військо знову «не в той степ стріляє, загрожуючи українським громадянам». При цьому вони звинувачували військових у непрофесіоналізмі, нехтуванні елементарними правилами безпеки.
Що ж, можливо, причиною надзвичайних ситуацій, що виникли під час навчань, справді став так званий людський фактор, розслідування, проте, ще не завершене, тож стверджувати, що це саме так, зарано. Водночас не зайве нагадати, що ці НП могли бути зумовлені й тим, що вік обох ракет становив 25–27 років.
— У нас вистачає охочих вишукувати прорахунки й недоліки в діяльності військових,— каже начальник прес-служби Міністерства оборони України капітан 1-го рангу Ігор Халявінський.— Втім, останнім часом вад ніхто і не приховує, однак треба зважати й на об’єктивні чинники, що їх породжують.
Найголовніший — хронічне недофінансування потреб військового відомства. Нагадаю: у 2008 році бюджет МО становить 9,9 мільярда гривень, тобто 1,3 відсотка від ВВП. А має, згідно з чинним законодавством, бути не нижчим від трьох відсотків ВВП. Він, за словами міністра оборони України Юрія Єханурова, є найнижчим за всі роки незалежності. А якщо ще й взяти до уваги галопуючі темпи інфляції, то зазначена сума здасться просто сміховинною.
Нагадаю, що торік військове відомство, аргументуючи кошторис МО конкретними розрахунками, завдяки яким, до речі, оборонний бюджет ставав досить прозорим, наполягало на асигнуванні 22,5 мільярда гривень, бо тільки така сума дасть можливість більш-менш задовольнити потреби. А Президент України — Верховний головнокомандувач Збройних сил Віктор Ющенко — своїм указом визначив суму в розмірі 17,4 мільярда гривень. Але маємо те, що маємо — 9,9 мільярда, оскільки рішення Кабінету Міністрів про надання армії додаткових двох мільярдів гривень парламент так і не ухвалив...
Ми часто посилаємось на досвід інших країн, мовляв, і нам потрібно рівнятись на них. Але чи завжди щирі у своїх запевненнях наші політики? Не впевнений. Бо ж хіба вони можуть не знати, що, наприклад, Туреччина, яка є членом НАТО і почувається значно безпечніше у світі, ніж позаблокова Україна, асигнує на військові потреби понад п’ять відсотків ВВП, а Росія — сім відсотків. І якщо в Польщі, яка, як відомо, теж належить до Північноатлантичного альянсу, на утримання одного військовослужбовця витрачається з державного бюджету понад 30 тисяч доларів, то в Україні — менш як дев’ять.
— Ситуація з фінансуванням оборонних потреб держави, є неприйнятною,— вважає міністр оборони України Юрій Єхануров.— Вона значно підриває нашу обороноздатність і становить небезпеку для держави.
Вкрай погане фінансування Збройних сил призвело до того, що програма їхнього переходу на комплектування за контрактом опинилася під загрозою зриву. Наприклад, цього року вони мали поповнитися 7–8 тисячами контрактників. Проте станом на кінець вересня військові комісаріати прийняли 4480 чоловік. У той же час звільнилося з армії понад три тисячі військовиків контрактної служби. Основна причина — низький рівень соціального захисту, зокрема, забезпеченням житлом. А ще — недостатнє грошове забезпечення. Наприклад, солдат-контрактник першого року служби нині отримує менше тисячі гривень, тоді як розмір середньої заробітної платні в країні наближається до двох тисяч.
— Молоді люди не пов’язуватимуть свої життя з військом, знаючи, що їхня праця, яка потребує величезних фізичних і моральних зусиль, цінується в кілька разів нижче, ніж, скажімо, праця двірника,— вважає директор департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України Ілля Тищенко.— І хоч би скільки ми говорили про патріотизм, слова не справлятимуть на людей належного впливу доти, доки не підкріплюватимуться конкретними діями. Подобається це нам чи ні, а реалії сьогодення такі, що самі тільки заклики вже не дієві.
Ні для кого не є таємницею той факт, що технічне оснащення нашої армії відстає від сучасних стандартів: основні види зброї і військової техніки були взяті на озброєння ще на початку 80-х років минулого століття. Тож нині, як мовиться, далеко на них не заїдеш. Більш того, їхня експлуатація може призвести й до непередбачуваних наслідків: приклади з ракетами, наведені вище, є яскравим свідченням справедливості цього твердження.
— Навіть не проблема, яка обговорюється найчастіше — перехід на контракт — є для нас найголовнішою. Це важливо, але це другий пріоритет. Перший — це технічне переоснащення,— вважає голова парламентського комітету з питань національної безпеки й оборони Анатолій Гриценко.— Для цього є можливості, є вітчизняний оборонно-промисловий комплекс, спроможний виробляти сучасну зброю або модернізувати наявну, виводячи її на якісно новий рівень.
Проте, за словами Анатолія Степановича, програми модернізації озброєнь і техніки виконуються на 20—30 відсотків. Якщо ситуація не зміниться, то через кілька років техніка на 90 відсотків буде непридатна для використання за призначенням.
На початку 1990-х десятки військових містечок відключали від енергопостачання, оскільки МО не спроможне було своєчасно розраховуватись за спожиту енергію. І десятки тисяч військовослужбовців та членів їхніх сімей змушені були мерзнути в холодних квартирах, при світлі свічок або ж гасових ламп. Згодом військове відомство розрахувалося з постачальниками енергоносіїв, і безлад припинився. Але останнім часом енергокомпанії знову починають вдаватись до аналогічних санкцій. Більш того, від електропостачання відмикаються навіть частини повітряних сил, які несуть бойове чергування з охорони повітряних кордонів України. Причина банальна — брак коштів, через що МО не в змозі своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію.
Щойно Міністерство оборони подало бюджетний запит на 2009 рік в сумі 32 мільярди гривень, а дехто з політиків уже звинуватив військових у непомірному апетиті, мовляв, навіщо їм така астрономічна сума? Сума, звичайно, не маленька. Але якщо заглибитись у потреби оборонного відомства, керуватись не емоціями, а тверезими розрахунками, то відразу стане зрозуміло, що йдеться про оптимальну суму, нижче якої опускатись не можна. Нагадаю, що 32 мільярди — це саме ті 2,5 відсотка ВВП, давно обіцяних армії, але жодного разу так і не наданих. До речі, за інформацією ООН, у світі останнім часом спостерігається значне зростання військових витрат. Навіть країни «третього світу» беруть участь у так званій гонці озброєнь.
На що ж Міністерство оборони планує витратити названу суму, якщо, звісно, вона буде асигнована? Відомство не приховує інформації. Близько мільярда гривень «з’їсть» перехід на цифрову систему зв’язку, якою, між іншим, послуговується весь цивілізований світ, понад п’ять мільярдів гривень будуть витрачені на розвиток озброєнь і військової техніки, бойову підготовку військ, насамперед об’єднаних сил швидкого реагування. Близько п’ятьох мільярдів знадобиться для покращення матеріально-технічного оснащення військ. Ще Наполеон казав, що «дешевих армій не буває, і кожна держава, яка цінує свою свободу і незалежність, не повинна заощаджувати на війську». Аби читач, не обізнаний з армійськими потребами, краще зрозумів, чому МО наполягає саме на 32 мільярдах гривень, наведу такий приклад. Повітряні сили, які, до речі, після розформування 43-ї ракетної армії є єдиною стратегічною компонентою України, оснащені літаками радянського виробництва. Їхній вік становить — в середньому — 23–25 років. Отже, авіаційний парк потребує оновлення. Можна, напевно, купувати крилаті машини за кордоном: ринок озброєнь перенасичений ними. Але військове відомство, зважаючи на фінансово-економічну ситуацію в країні, не наполягає на такому варіанті вирішення проблеми, розуміючи, що він є надто дорогим. І тому пропонує модернізувати літаки: для цього, як я вже казав, маємо всі можливості. Однак потрібні кошти: осучаснення одного МІГ-29 коштує близько 50 мільйонів гривень. Дорого? Напевно, так. Натомість ми отримаємо бойові машини, спроможні виконувати покладені на них функції ще протягом 10–12 років.
А Військово-Морські сили України? Вони мають у своєму складі лише кілька сучасних кораблів, решта — те, що нам «перепало» після розподілу Чорноморського флоту. А тоді, нагадаю, нам відійшли кораблі, які були спущені зі стапелів заводів ще у 1970-х роках.
Експерти висловлюють припущення, що військове відомство не впорається з освоєнням 32 мільярдів гривень. Міністр оборони України Юрій Єхануров нещодавно розвіяв ці песимістичні прогнози.
— Для мене як для професійного економіста й управлінця використання коштів і управління ними є одним з найперших питань,— заявив він, коментуючи потреби свого відомства в грошах.— Одного лише новітнього озброєння у нас — 56 компонентів. Міністерство промислової політики пропонує нам ще 1200, можна брати хоч сьогодні, були б тільки гроші. У нас є детальна програма з озброєння і військової техніки. Ми не раз заявляли, що саме потрібно танковим військам, авіації, флоту, не кажучи вже про те, що необхідно для поглиблення мотивації контрактної служби. Про що можна говорити, коли в нас величезна кількість людей не має навіть парадної форми? Водночас тільки скажи — вся легка промисловість ладна працювати на нас. Словом, гроші є куди вкладати і проблем з їхнім освоєнням аж ніяк не виникне.
Соціальна захищеність військовослужбовців та членів їхніх сімей — особливий рядок у бюджетному запиті МО. Нагадаю, що майже 47 тисяч офіцерів і прапорщиків не мають власного даху над головою. У чергах на одержання житла по 12–15 років перебувають тисячі людей, які віддали військовій службі 25–30 років життя. Люди роками микаються по чужих кутках, сподіваючись, що держава нарешті подбає про них. Але вона поки що здебільшого годує їх солодкими обіцянками. Наприклад, торік у Севастополі військовослужбовці отримали лише 10 квартир. В інших військових частинах ситуація не краща. Навіть у столичному гарнізоні протягом останніх років кількість квартир, отриманих офіцерами і прапорщиками, становить всього кілька десятків. І це тоді, коли в черзі на отримання ордерів перебуває близько семи тисяч безквартирних!.. Тож, зважаючи на вкрай складну ситуацію із забезпеченням військовослужбовців квартирами, міністерство оборони планує витратити в наступному році на розв’язання зазначеної проблеми близько 7 млрд гривень. Цих коштів має вистачити на придбання і спорудження близько семи тисяч помешкань, а знадобляться вони й на збільшення грошового забезпечення. Нині, нагадаю, полковник, який командує бригадою чисельністю 800—100 чоловік і має вислугу — у календарному обчисленні — 25 років, отримує три тисячі гривень. Для порівняння: зарплатня водія автобуса 3–4 тисячі...
— А як Збройні сили житимуть, якщо уряд і парламент не прислухаються до прохань Міністерства оборони і його бюджет наступного року становитиме не 32 млрд гривень, а значно менше? — поцікавився я в генерала, який обіймає високу посаду в Генштабі ЗС України і володіє необхідною інформацією.
— Тоді можна буде говорити не про розвиток війська, тобто оснащення його сучасною технікою і зброєю, удосконалення бойової майстерності вояків, зокрема екіпажів літаків та кораблів, а лише про виживання,— трохи подумавши, відповів той.— Звісно, що солдати за будь-яких обставин не голодуватимуть, але кому, скажіть, потрібна така армія? Хіба буде здатна виконувати завдання, покладені на неї державою і суспільством?..
також у паперовій версії читайте:

• ЗАВЕРШИЛИСЯ НАВЧАННЯ

назад »»»