ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЦЕ ЦІКАВО
«ЧЕРВОНА РУТА»: РЕЦЕПЦІЯ
Пісня «Червона рута»... Здається, нам усе про неї відомо. У 1967 році доцент Чернівецького університету А. Волков подарував своєму колезі Михайлові Івасюку на його ювілей збірку «Коломийки» відомого етнографа, літературознавця В. Гнатюка.

Син письменника, студент медичного інституту Володимир Івасюк прочитав у ній про червону руту, почав шукати ще згадки у фольклорі, знайшов чимало легенд і, нарешті, створив пісню, яка вперше прозвучала у вересні 1970 року в програмі, що транслювалася з Чернівців на всю Україну. Виконували пісню в супроводі ансамблю «Карпати» Олена Кузнецова і сам автор. А далі починається історія популярності. Знімається музичний фільм «Червона рута», пісня потрапляє в хітову програму «Пісня-71», де її виконують Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і автор — Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру ЦТ під керівництвом Юрія Силантьєва. Взяла для свого першого альбому пісню «Червона рута» Софія Ротару. Ту ж назву мав й ансамбль, з яким вона гастролювала.
Усі ці події багатьом відомі, цікаві, але чи уявляємо масштаби популярності пісні?
Щоби розповісти про це, в меморіальному музеї В. Івасюка був проведений захід під назвою «Червона рута»: рецепція». Слово «рецепція» латинське, прийшло з римського права у філософію, а тепер його використовують й у літературознавстві та мистецтвознавстві. Означає — «сприйняття», «засвоєння», тобто повторення твору в його головних рисах на самостійній основі. А що «Червона рута» має багато різних варіантів виконання, відомо.
Перший, найбільш автентичний, класичний — виконання ансамблем «Смерічка» під керівництвом Л. Дутковського, солісти — В. Зінкевич, Н. Яремчук. Звідси все почалося. До речі, перший запис на платівку теж зробила «Смерічка» в 1971 році.
Загалом рецепцію можна поділити на два етапи. Перший — більш класичний, зразковий. Збереглася маленька платівка російського співака Олега Ухнальова, популярного на ту пору. У приватній колекції Володимира Івасюка були записи деяких його пісень. Ухнальов зберіг автентичний варіант, додавши, можливо, деякі елементи камерного співу. Так само й Софія Ротару зберегла класичний варіант. А ось польська група «Но то цо» вже зовсім інакше виконує «Червону руту». В музеї є платівка, перевидана в Радянському Союзі. Аранжування керівника Єжи Кшемінського зроблено в стилі «хеві рок». Своєрідна інтерпретанція групи «Но то цо» започаткувала «роковий» напрям виконання цієї пісні. «Червону руту» співали навіть на Кубі: співачка Нерейда Наранхо взяла її до свого репертуару.
У 1989 році в Чернівцях відбувся перший музичний фестиваль «Червона рута». Відтоді можна починати другий, сучасний етап рецепції пісні. Молодіжна музика розквітла розмаїттям стилів: рок, поп, диско, техно, реп... Модернізовані варіанти Софії Ротару і Таїсії Повалій поєднуються з «роковою» традицією. Або інтерпретація Богдана Титомира для фільму «Старі пісні про головне-1». Чудова робота гітариста та інших музикантів разом з дещо «блазенським» співом Б. Титомира — можна погоджуватися з цією інтерпретацією чи ні, але вона є. Співачка Ганна Лев зробила реп-версію, на яку теж не кожен позитивно відгукнеться.
Інші виконавці — групи «Ріо-де-Жанейро», «Фата Моргана», дует «Не пара» співають у різних стилях, але намагаються зберегти автентичну першоверсію «Червоної рути», підійти до неї обережно, з повагою. Трохи «бардівську» манеру використав Тарас Чубай з друзями. Якщо, наприклад, співак Павел Лішка виконує пісню в перекладі чеською, то решта виконавців, зокрема російські, завжди співали тільки українською. Варто згадати й Валерія Меладзе, який на своїх концертах виконує «Червону руту».
Час плине, а «Червона рута» залишається молодою. Вона безсмертна, поки ми її співаємо, слухаємо, любимо.

Юрій МУСІЄНКО, Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ
також у паперовій версії читайте:

• «ФІГУРА» СОНЦЯ МІНЛИВА
• СОЛОДКЕ І ПАМ'ЯТЬ
• МОЖЛИВО, ВИ ІПОХОНДРИК...
• ЧИ БАЧИЛИ ВИ ВЕСЕЛКУ-НАВПАКИ?
• СМІЙТЕСЯ НА ЗДОРОВ’Я!

назад »»»