ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ТЕХНІКА
НЕБЕСНІ ВАГОВОЗИ
20 РОКІВ ТОМУ ВОНИ ПОДОЛАЛИ ТЯЖІННЯ КОНСЕРВАТИЗМУ
Як повідомляла «ДУ», недавно у Гостомелі, що під Києвом, пройшла міжнародна авіаційна виставка «Аеросвіт XXI». Відвідувачі спостерігали за польотами нашої незрівнянної «Мрії», могутніх «Русланів», інших крилатих машин з уславленою маркою АН.

Загальну увагу привернув новий пасажирський літак АН-148. Як мовиться в авіаторів, він уже «став на крило», починається його серійне виробництво. АН-148 — останнє дітище видатного організатора авіабудування, генерального конструктора Петра Балабуєва. Свого часу він замінив на цьому посту уславленого Олега Антонова. Сумно, але Петра Васильовича вже немає серед нас...
Україна належить до п’ятірки найрозвинутіших авіаційних держав світу. Але ж на створення нових літаків необхідні кошти. Держава фінансує авіавиробництво приблизно на 10 відсотків. Та є в нас унікальна авіакомпанія «Авіалінії Антонова». З її виконавчим директором Костянтином Лушаковим — наша розмова.
— Костянтине Федоровичу, як виникла ідея створення авіакомпанії «Авіалінії Антонова»?
— Авіаційними вантажними перевезеннями фірма Антонова займається давно, від початку створення. Специфіка літаків Антонова — перевозити особливі вантажі. Літаки АНТК імені Антонова ще у 60–70-х роках перевозили вантажі до Західного і Східного Сибіру, на Далекий Схід. У ті часи там створювався могутній газовидобувний комплекс. Ми возили спеціальне обладнання, труби, трактори, іншу техніку. Цю роботу виконували в основному взимку — тоді замерзали болота і літаки сідали навіть на замерзлі русла річок. За виконану роботу АНТК отримувала кошти від різних міністерств. Тоді ми побудували в Гостомелі бетоновану смугу, створили лабораторії, придбали необхідне сучасне обладнання, будували житло для своїх трудівників. Та наприкінці 80-х років — різке скорочення бюджетного фінансування. Щоб створювати нові марки літаків, необхідні сучасне обладнання, дорога техніка. Тоді й виникла ідея перевозити вантажі на наших літаках і заробляти гроші для реалізації проектів. До того часу літаки АН-124 «Руслан» закінчили програму державних випроб і почали надходити для Військово-повітряних сил СРСР. Народилася ідея — взяти два літаки «Руслан» в оренду. Досвідчені екіпажі в нас є, перевозити нестандартні вантажі вміємо... Можемо заробляти гроші на нові літаки. Та не так просто було отримати дозвіл на комерційну діяльність. Заперечували військові, Міністерство цивільної авіації. Може, й не вирішилось би це питання, якби не приїзд на фірму Михайла Горбачова. Петро Балабуєв продемонстрував генсекові наш АН-225 «Мрію». Коли гість піднявся на борт «Мрії», ми підняли трап... щоб відсікти численну челядь, бо заважала б. Під час розмови попросили дозволу перевозити вантажі і самим заробляти гроші, в чому нам заважають. Михайло Сергійович наказав помічникам поставити це питання на найближче засідання Політбюро. І справа рушила! Потім відбулося спеціальне засідання уряду. У березні 1989-го з’явилася постанова уряду СРСР: нам виділили два літаки «Руслан» із складу військово-повітряних сил, а ще два дозволили побудувати на «Авіанті». На п’ять років звільнили від податків на зароблене. Ось так і з’явилася фірма «Авіалінії Антонова». Скоро їй виповниться 20 років...
— Костянтине Федоровичу, які перспективи розвитку авіаперевезень у світі?
— Бізнесмени зацікавлені, щоб новозбудовані підприємства скоріше давали віддачу. А зводять їх у різних кінцях світу — де є сировина, дешева робоча сила. У цій міжнародній кооперації величезною є роль авіації, котра дає можливість швидко доправити людей, обладнання. Авіація усе надзвичайно прискорює. Тому перевезення зростають рік у рік, зокрема вантажні на 6–6,2 відсотки, а в секторі, де працюємо ми, на «Русланах», «Мрії» — ще стрімкіше — за нашими відомостями на 11–12%. Перевезення нестандартних вантажів під силу лише нашим літакам.
— Яким є місце авіакомпанії «Авіалінії Антонова» серед подібних закордонних?
— Коли за кордоном авіакомпанії побачили, як ми працюємо, то пішли за нами. У Росії з’явилася авіакомпанія «Волга-Дніпро» — на базі Ульяновського авіаційного комплексу. Там теж будують «Руслани». Подібна авіаційна фірма є у Воронежі — «Політ». Вони також використовують «Руслани». Після розпаду Радянського Союзу російська армія не мала коштів на закупівлю «Русланів», які стояли недобудованими. Наш приклад їх надихнув. Росіяни добудували ці літаки — запустили в комерційну діяльність. Авіакомпанія «Волга-Дніпро» має 10 «Русланів» і 6 «боїнгів». У нас менше важких літаків. Але серед компаній, що експлуатують «Руслани», ми йдемо відразу ж за «Волгою-Дніпром».
— У чому унікальність «Русланів», «Мрії»?
— За майже двадцятирічну історію нам довелося перевезти найнезвичайніші вантажі — нестандартні, надважкі, котрі взагалі не планувалися для авіаційних перевезень. Та з появою «Русланів» неможливе стало можливим... І світовий бізнес це оцінив. Авіаційні перевезення дорожчі від морських, наземних. Та потреба у швидкості доправлення вантажів — надзвичайна. З введенням в експлуатацію «Мрії» ми перевезли 175-тонний генератор з Женеви до США. У світі інших транспортних засобів для виконання цієї роботи немає. Якось ми перевезли релігійну святиню з Італії до Ефіопії — стародавній обеліск. Свого часу війська Мусоліні захопили її і вивезли на Апеннінський півострів. Відтак Ефіопія домоглася повернення святині. Вона була величезна, важка. Отже, розрізали обеліск на три частини і нашим літаком перевезли до Ефіопії. Там склали... То була надзвичайна подія для суспільно-політичного життя країни. З Іспанії до Америки ми перевезли елементи цілого будинку для історичного музею. З Берліна до Китаю транспортували вагони метро — зробили кілька рейсів. Багато перевезли різної космічної техніки — на мис Канаверел у США, на французький космодром у Південній Америці, космодром у Китаї... Перевозили таку екзотику, як жираф, величезний кактус. А ще — крейсерські яхти, машини...
— З якими зарубіжними компаніями ви співпрацюєте?
— П’ятнадцять років нашим партнером була компанія «Ейр-фойл» — набралися досвіду і почали працювати самостійно. Тепер співпрацюємо з російською компанією «Волга-Дніпро» — допомагаємо одні одним. Серед спільних проектів САЛІС — ідея європейських країн — членів НАТО. Альянсу потрібні надійні транспортні засоби для перевезення вантажів у «гарячі точки» планети, з миротворчою місією. Європейські країни спільно створюють власний транспортний літак, але тепер вони обрали «Руслан». Разом з авіакомпанією «Волга-Дніпро» ми беремо участь у цих перевезеннях.
— Трохи ширше про миротворчу місію наших літаків.
— Багато працюємо за програмою ООН. Особливо в регіонах Африки. Там чимало політичних конфліктів, трапляються гуманітарні катастрофи. Часом необхідно оперативно перевезти велику кількість вантажів, продовольство. Також багато працюємо в Афганістані, Іраку...
— Хто кермує «Русланами», «Мрією»? Льотчики-випробувачі?
— У нас завжди були досвідчені пілоти. Вони брали участь у створенні нових літаків, самі ж і випробували їх. Ми постійно готуємо нові кадри. Перше покоління вже не літає — вік... Вони зробили багато для слави української авіації — Курлін, Терський, Ткаченко. Вони виховали нове покоління висококласних пілотів — Галуненка, Моісеєва інших. Уже підросла нова зміна, яка чудово знається на наших літаках — Антонов, Мосін...
— У складі екіпажів надважких літаків є бригада лоуд-майстра. Що це за професія?
— З виходом нашої авіакомпанії на лінії міжнародних авіаперевезень вантажів з’явилася нагальна потреба у таких спеціалістах. Разом з льотним екіпажем працює спеціальна бригада техніків, яка готує машини до польотів, займається вантажно-розвантажувальними роботами. Повинна бути людина, котра керує бригадою, оглядає вантаж перед тим, як його завантажити і розмістити в літаку, а після приземлення вирішує, як правильно і швидко розвантажити. Це надзвичайно тонка, часом філігранна робота. У нас, у фірмі багато високопрофесійних лоуд-мастрів — Борисенко, Богатов, ціла плеяда. Виховуємо нових лоуд-майстрів. Буває так, що до польоту ми навіть не знаємо, який характер вантажу. Ось для такої непростої роботи і потрібний лоуд-майстер. Якось наш «Руслан» (у тому польоті лоуд-майстром був Борисенко) приземлився в Перу, на березі Амазонки. Вантаж надзвичайно важкий і громіздкий, а на місці приземлення жодної одиниці техніки для розвантаження. Нічого, упорались... Справа в тому, що наші літаки є цілком автономними в експлуатації. У тих районах планети, куди вони літають, їм потрібний лише керосин для заправки. А роботу виконає спеціальний комплекс завантажувально-розвантажувальних механізмів, які є на борту.
— Конкуренти за кордоном ніжку не підставляють?
— У сфері, про яку йдеться, у нас конкурентів практично немає. Бувають позаштатні ситуації... Якось у Генуї під час зльоту завантажений «Руслан» зіткнувся з великою стаєю чайок-бакланів. Вага одної особини — 10–12 кілограмів. Були серйозно пошкоджені два з чотирьох двигунів. Ще й сталося на малій висоті... Екіпаж виявив надзвичайну майстерність і мужність — розвернув літак і вдало його приземлив... Двигуни довелося замінити — їх привіз до Генуї інший «Руслан». Він же забрав вантаж — треба було виконувати контракт. Почався судовий процес (було це у 1997-му). Тягнеться він досі... Італійський суд визнав винними тих, хто відповідає за безпечну роботу аеропорту. А ті звернулися до апеляційного суду. Подібний випадок торік стався в Анкарі — один двигун теж пошкодили птахи. Машину замінили. Постраждалий літак на трьох двигунах полетів додому. Унікальна машина!
— Які польоти авіакомпанія «Авіалінії Антонова» виконує тепер?
— Наші маршрути пролягають до Афганістану, Іраку. На замовлення НАТО перевозимо вантажі з Канади, європейських країн. Боротьба з тероризмом, підтримка демократичних режимів триває...

Інтерв’ю провів Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:

• ШТУЧНИЙ ОСТРІВ-ГІГАНТ
• ПАПІР З... КАМІННЯ
• ТБ: ПЕРШІ КАДРИ
• МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН ПІДКОРИВ СВІТ

назад »»»