ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ПОЛІТИКА
КОЛИ КРИЗА СТУКАЄ У ДВЕРІ...
ВЕРХОВНА РАДА НАРЕШТІ РОЗПОЧАЛА БОДАЙ ЯКУСЬ БОРОТЬБУ З НАСЛІДКАМИ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Світова фінансова криза, чиї наслідки усе активніше відчуваються в Україні, схоже, відсунула нарешті на другий план навіть тему проведення дострокових парламентських виборів. Принаймні, Верховна Рада, яка минулого тижня, крім блокування та скандалів, ні на що більше не спромоглася, цієї середи сяк-так розпочала роботу. Почала її саме з розгляду антикризових заходів.
Щоправда, цьому передували довжелезні переговори й узгодження. Головним було: що саме розглядати першим — антикризові законопроекти (яких станом на початок нинішнього тижня загалом назбиралося сім варіантів — кожен воліє долати кризу по-своєму) чи питання, пов’язані з потенційним виборчим процесом.
Бютівці, котрі, власне, увесь цей час блокували трибуну, навіть виробили спеціальну стратегію. За словами їхніх традиційних спічрайтерів, як тільки парламент проголосує за антикризові документи, пропрем’єрська фракція залишить залу і не братиме участі в «знущанні над державою». Щоправда, подальші події засвідчили, що цього слова бютівці так і не дотримали. Але про це трохи далі.

Закордон нам допоможе?
Необхідність розгляду бодай якогось з антикризових варіантів диктувалася ще й тим, що 26 жовтня Міжнародний валютний фонд погодився надати нашій державі позику в розмірі 16,5 мільярда доларів на подолання наслідків кризи. Однак виділяти згадану суму МВФівці погоджувалися лише у разі ухвалення українським парламентом антикризової програми. Власне, умова зрозуміла, бо інакше кошти можна спрямувати куди завгодно, що у світових фінансових структурах, на відміну від України, неприпустимо.
МВФ спільно з вітчизняними урядом і Національним банком ухвалили спеціальний меморандум. Проте його щось надто довго приховували від народних депутатів, тобто людей, від яких залежить: побачать світ антикризові заходи чи ні. Коли документ став надбанням широкої громадськості, він не всім припав до душі. Наприклад, фракцію Володимира Литвина занепокоїла норма, згідно з якою пропонувалося взяти кредит МВФ на умовах дворічного «заморожування» ідеї про підвищення мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму.
У цьому контексті слід зауважити: аналогічний крок містився і в урядовому законопроекті, покликаному боротися з кризою. Про що ми, до речі, розповідали ще в минулому числі.
«Регіонали» залишилися незадоволеними тим, що кошти МВФ потрібно швидко повертати. За словами екс-міністра фінансів (в уряді Януковича) Миколи Азарова, п’ятирічний термін замалий для цього. Мовляв, потрібно збільшити його щонайменше до десяти років. Проте тут, вочевидь, більше підходить приказка про дарованого коня, котрому, як відомо, в зуби не заглядають...
До того ж, голова Національного банку України Володимир Стельмах позавчора намалював нерадісну картину, що може очікувати на нашу державу без кредиту Міжнародного валютного фонду. За його словами, без фінансування МВФ у країні прискориться інфляція, й опинимось на межі дефолту.
Узагалі експерти НБУ останнім часом заговорили про інфляцію в нашій державі, що називається, на повний голос. Наприклад, керівник групи радників Нацбанку Валерій Литвицький прогнозує, що до кінця 2008-го інфляція може досягти історичного максимуму. Експерт наголосив, що інфляція, котра досягла понад 16 відсотків, наближається до такого історичного максимуму за час існування вітчизняної національної валюти. У 2000 році цей рівень становив 25 відсотків.
На його думку, на погіршення економічного стану України впливає те, що у нас протягом п’яти років був відсутній збалансований бюджет, а інфляція вимірювалася двозначними цифрами.
Незважаючи на перелічене, у згаданому меморандумі міститься така норма. МВФ очікує відродження української економіки після кризи, приблизно з середини наступного року. «Ми очікуємо, що в середньостроковій перспективі економіка поступово відновлюватиметься. Відновлення повинно початися десь у другій половині 2009 року»,— йдеться у документі.
Крім того, експерти Міжнародного валютного фонду разом із українськими посадовцями з уряду та Нацбанку вважають: до середини 2010-го темпи зростання ВВП досягнуть 5–6 відсотків. Себто вийдуть на докризовий період. Інфляція, як сподіваються автори меморандуму, до кінця 2010 року знизиться до позначки менше десяти відсотків, а з 2011-го закріпиться на рівні 5–7 відсотків.
Ще один оптимістичний прогноз. За оцінками творців меморандуму, золотовалютні резерви Нацбанку залишаться практично на нинішньому рівні.

МВФ і сам не такий потужний, як колись...
Чимало експертів не надто поділяють такий оптимізм. Звісно, це не означає, що від нинішнього 16,5-мільярдного кредиту МВФ потрібно відмовлятися. Однак фахівці наголошують, зокрема, на тому, що в самому Міжнародному валютному фонді нині справи далеко не райдужні.
Цілком вірогідно, що найближчим часом визначна роль міжнародних глобальних структур (таких, як МВФ) буде дещо знижена. Адже в розпал нинішньої кризи вони не продемонстрували достатньої ефективності.
Багато експертів висловлюють думку, мовляв, МВФ і Світовий банк зараз перебувають за крок від краху. Власне, відповідь на запитання, чи так це насправді, можливо, буде отримана після 15 листопада, коли представники двадцяти провідних держав світу зберуться на загальносвітовому саміті за участі керівників розвинутих держав і країн, що розвиваються. Цей форум буде присвячено проблемі кризи і реформуванню фінансової системи.
Ініціатива скликання саміту належить президентові Франції (котра нині головує в Євросоюзі) Ніколя Саркозі. Він не приховує, що держави світу мають уже тепер привести глобальну фінансову систему до «нового Бреттон-Вудса», де роль долара може бути суттєво знижена.
Так воно станеться чи ні, наразі можна лишень здогадуватися. Зрештою, крах нинішньої фінансової системи передбачали ще в 70-ті роки, коли світову економіку лихоманило. Однак тоді система була модернізована, а долар втратив чітку прив’язку до золота. Саме тоді світовими лідерами було ухвалене рішення про плаваючі валютні курси, що, зрештою, зберегло провідну роль МВФ у світовій фінансовій системі. Можливо, щось подібне вдасться винайти і тепер.

Президентсько-прем’єрські «бої» в контексті кризи
Утім, повернімося до більш приземлених внутрішньоукраїнських проблем. Для того щоб ухвалення антикризових заходів було можливим, бодай у першому читанні, депутати, урядовці та працівники президентського Секретаріату консультувалися упродовж не однієї ночі. Віктор Ющенко, як це було не раз, вирішив подати на розгляд парламенту власний законопроект. Причому подано це було так, буцімто саме він є консолідуючим і враховує пропозиції більшості сторін.
Зрештою, Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко пішла на те, щоб відмовитися від власного творіння на користь президентського. Хоча перед цим зробила у бік останнього чимало зауважень. Наприклад, Юлія Володимирівна серед переваг урядового проекту назвала зменшення податків для будівельників і збереження пільгової податкової ставки для сільського господарства. «На жаль, у президентському законопроекті лише одна частина залишилася,— зауважила вона.— Це стосується пільгового режиму для села. А що стосується зниження навантаження для будівництва, то ця частина прибрана».
Прем’єр-міністр також заявила, що в урядовому проекті передбачалося створення стабілізаційного фонду за рахунок понаднормових надходжень від приватизації. Вже традиційно звинуватила главу держави в тому, що він пропонує непрозорі механізми, які стосуються проведення аукціонів.
Не до душі Юлії Володимирівні й те, що у проекті Віктора Ющенка «прибрано норму про скорочення на 20 відсотків видатків державних структур». Хоча в уряді, за її словами, такі скорочення запровадили відповідною постановою. (Як на це відреагували чиновники середньої ланки, наразі не відомо).
Тепер погляньмо на деякі положення президентського варіанта подолання кризи. Його у Верховній Раді представив заступник керівника Секретаріату Олександр Шлапак. За словами чиновника, президентським проектом пропонується (увага!) створити стабілізаційний фонд, який формуватиметься за рахунок коштів від приватизації, зовнішніх і внутрішніх запозичень, коштів міжнародних фінансових організацій. Чи не аналогічне це тому, що було у Прем’єр-міністра? Чи не свідчить це про те, що перші особи держави у взаємній нелюбові одне до одного навіть не намагаються, бодай, прочитати творіння своїх опонентів...
Стабілізаційний фонд, який пропонує створити Віктор Ющенко, буде спрямовано на фінансування інвестиційних проектів економіки терміном до десяти років у галузях, які втратили зовнішній попит, на підтримку малого та середнього бізнесу через суттєве здешевлення відсоткових ставок, на фінансування недобудов, що утворилися внаслідок іпотечної кризи.
Щодо перепрофілювання збуту деяких видів продукції із зовнішніх на внутрішні ринки, то це передусім стосується металургії. Ця галузь переживає далеко не найкращі часи, оскільки близько 70–75 відсотків металопрокату з України традиційно вивозили за кордон. Поки там було все гаразд, металурги, що називається, не знали горя. А нині... Цікаву заяву цими днями зробив Ринат Ахметов. За його словами, коли говорять про необхідність підтримки металургів, то це — пусті балачки. Підтримувати треба тих, хто використовує металургійну продукцію, тобто переорієнтовувати цю галузь на внутрішнє споживання. Цілком можливо, що на найближчий відрізок часу це, справді, буде потрібно, бо закривати свої ринки, вочевидь, будуть і значно багатші за Україну держави. Зрештою, для такої перебудови у нас далеко не найгірший час. Адже підготовка до Євро-2012 передбачатиме, зокрема, й чимало металопрокату.
Ще один нюанс президентського законопроекту, в якому виникли різночитання з прем’єрським, це — норма про мораторій на підвищення великих соціальних витрат держбюджету терміном на два роки. Віктор Ющенко пропонує упродовж цього терміну збільшувати прожитковий мінімум і мінімальну зарплату лише на рівень інфляції.
Юлія Тимошенко, виступаючи у парламенті, говорила про те саме. Але вона ці кроки характеризує по-своєму. За її словами, «не буде ніякого заморожування, а всі видатки будуть коригуватися на індекс інфляції». Відмінність із президентським тлумаченням лише в тому, що Віктор Ющенко вважає такий стан справ «заморожуванням» соціальних виплат, а Юлія Тимошенко так не вважає.
Нарешті, норми, котрі справді відрізняються, стосуються податків. Як ми повідомляли в минулому числі, Кабінет Міністрів пропонував підвищити деякі види податків, зокрема, акцизи на тютюнові вироби, спирт, горілчані продукти і бензин. Президентські фахівці категорично не згодні з тим, що в період кризи потрібно піднімати податки. Що показово, у цьому з ними солідарний Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. Тож ці пропозиції Кабміну було цілковито відхилено.

А судді що скажуть?
Тим часом у провідних економістів України, схоже, є чимало претензій до усіх без винятку антикризових творінь. Зокрема, президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер наголошує на тому, що зараз Україні, як ніколи, потрібно інвестувати у будівництво шляхів і мостів. «Я не розумію, як можна формувати стабілізаційний фонд у період, коли гроші потрібно витрачати на підтримку економіки»,— зазначає він. Нагадаємо, створення стабілізаційного фонду передбачено як прем’єрським, так і президентським варіантами боротьби з кризою. Щоправда, у Віктора Ющенка його функції виписано детальніше.
Висловлюються економісти і проти будь-якого збільшення податків, називаючи такий захід протилежним антикризовому, додаючи, що в усьому світі якраз навпаки, у період криз податки зменшують. Зрештою, до цих слів в ухваленому у першому читанні законопроекті таки прислухалися.
Олександр Пасхавер говорить також про неприпустимість того, щоб джерелом наповнення бюджету була приватизація, бо «продавати об’єкти нечувано дешево — це безглузде заняття». Звісно, цей камінець більше в город уряду. Одначе і у проекті, що його представляв Олександр Шлапак, є норма про те, що стабілізаційний фонд формуватиметься, зокрема, за рахунок коштів від приватизації. Отже, роздержавлення майна під час кризи таки триватиме?
Власне, провідні економісти не підтримують як цей крок, так і націоналізацію (про яку дехто почав говорити). О. Пасхавер пропонує як додатковий антикризовий захід надавати фінансову підтримку підприємствам, беручи в заставу їхні акції, але винятково на тимчасовій підставі. При цьому в жодному разі не отримуючи контрольного пакету і не змінюючи менеджменту. «Я проти того, щоб держава отримувала контрольний пакет, а потім шукала нового власника,— доводить вчений.— Це надто корумповане рішення і можлива лише співпраця з існуючим власником».
* * *
На момент підготовки цього номера до друку перипетії навколо антикризових заходів тривали. Позавчора у парламенті знайшлися 248 депутатів, котрі підтримали запропоновані Віктором Ющенком механізми боротьби. До 228 депутатів із БЮТ та «Нашої України — Народної самооборони» приєдналися 18 членів блоку Литвина, двоє «регіоналів». Однак Литвин натякав, що не підтримуватиме проект загалом, якщо із меморандуму з МВФ не буде знята норма про неможливість приведення мінімальних зарплат до рівня прожиткового мінімуму.
Ще одна хмара нависла була над антикризовим проектом. Річ у тім, що відразу після вдалого голосування за нього парламент розглянув проект Ксенії Ляпіної про зміни до бюджету-2008 у частині фінансування дострокових виборів. БЮТ, як було сказано, обіцяв не брати участі в цьому «акті вандалізму» і залишити залу. Та цього не сталося. Бютівці залишили лише свій сектор у залі, перебравшись до своїх колег по «НУ–НС». (Пропрезидентська фракція, нагадаємо, розподілена майже навпіл щодо прихильників і опонентів проведення виборів). Ті, хто за вибори, твердять: бютівці завадили проголосувати усім охочим виділити кошти на позачергові вибори, у результаті чого на табло висвітилася більш ніж скромна цифра «222 — за» (Партія регіонів тут солідарна з Віктором Ющенком).
Після цього лідер «НУ–НС» В’ячеслав Кириленко заявив: норму про фінансування виборів буде внесено (увага!) в ухвалений у першому читанні антикризовий закон. Це, на думку практично всіх спостерігачів, знову може привести до протистояння. Що поробиш, такі вони, українські кризові будні.

Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:

назад »»»