ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ВІЙСЬКО
У ПОЄДИНОК З «ІРЖАВОЮ» СМЕРТЮ

3 ЛИСТОПАДА— ДЕНЬ ІНЖЕНЕРНИХ ВІЙСЬК ЗС УКРАЇНИ
Із розвитком озброєння вдосконалювалася й воєнно-інженерна справа. Зокрема, при веденні бойових дій почали широко використовуватися пересувні польові укріплення, що дістали назву гуляй-поле. А місце розташування Запорозької Січі, висловлюючись сучасною термінологією, було вибране за всіма правилами воєнно-інженерного мистецтва. Втім, перенесемось у день сьогоднішній і надамо слово генерал-майору Богданові Бондарю — начальнику Центрального управління інженерних військ Головного управління оперативного забезпечення командування сил підтримки — начальнику інженерних військ Збройних сил України.
— У наших військ давня і славна, героїчна історія, яку ми завжди пам'ятаємо і всіляко намагаємось її примножувати,— говорить Богдан Володимирович.— Можу з упевненістю стверджувати, що наші війська посіли гідне місце в структурі всього українського війська.
— Хотілось би, пане генерале, почути конкретніше про життєдіяльність інженерних військ, справи, якими вони займаються.
— Нині до їхнього складу входять інженерні та понтонно-мостові полки, окремі батальйони, частини забезпечення, а також факультет військової підготовки при Подільському державному аграрно-технічному університеті та навчальний центр підготовки інженерних військ. Вони, в свою чергу, мають у своєму складі інженерно-саперні, інженерно-дорожні, інженерно-мостобудівельні, інженерно-маскувальні підрозділи, а також підрозділи розгородження і розмінування тощо.
Коли говорити про їхнє призначення, то це — фортифікаційне обладнання районів, зокрема, вихідних, відпочинку і зосередження, облаштування й утримання інженерних загороджень, шляхів руху військ, обладнання та утримання переправ при форсуванні чи подоланні водних перешкод. А ще розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів.
— Окрім мін і снарядів, що залишилися в українській землі після Другої світової війни, чимало смертоносних скарбів приховують в собі колишні військові полігони...
— Так, наша держава успадкувала їх чимало. Але, зважаючи на скорочення Збройних сил, вони нам у такій кількості не потрібні: одним із основних завдань, що стоять перед нашими військами, є впорядкування їхніх територій, які протягом десятиліть використовувалися для занять з бойової підготовки. На них проводилися і бомбометання, і пуски авіаційних ракет. Не всі з них спрацювали і дотепер лежать у землі, загрожуючи людям. Насамперед жителям населених пунктів, поблизу яких вони розташовані: вони і випадково натрапляють на них, збираючи, скажімо, гриби, і навмисне. Нам відомі випадки, коли деякі громадяни спеціально шукають міни й снаряди, розбираючи і вилучаючи з них цінні метали і здаючи їх у брухт. Скажімо, на одному з пунктів прийому брухту у місті Павлоград, що на Дніпропетровщині, зварювальник намагався розрізати різаком 122-міліметровий снаряд, який здали його знайомі. Проте вибух, що пролунав, позбавив його не лише прибутку, а й життя. Подібних прикладів можна навести багато. Тож для запобігання нещасним випадкам, пов'язаним із вибухонебезпечними предметами, використання колишніх полігонів для вирощування сільськогосподарських культур, фахівці служби мінної безпеки нашого управління розробили план очищення від вибухонебезпечних предметів колишніх військових полігонів, яким передбачається виконання конкретних заходів і котрий розрахований на 2008–2011 роки. Згідно з цим планом, уже роблять очищення колишніх авіаційних полігонів «Кам'янка-Бузька», «Буща», «Уманський», «Херсон», що розташовані у Львівській, Рівненській, Черкаській та Херсонській областях. Ця робота є важкою і небезпечною, оскільки чимало бомб глибоко «засіли» в землі. Та, незважаючи на це, наші солдати і офіцери лише протягом останніх п'яти місяців очистили майже 100 га полігонів, виявивши і знищивши 2380 ВНП. На перший погляд може здатись, що це не так багато, але до виконання цих робіт залучено лише три загони, до складу яких входять 80 осіб.
— Робота сапера важка і небезпечна. Отже, виконанню робіт, пов'язаних із розмінуванням, передує копітка підготовка. Звідси запитання: де готують фахівців-саперів? Які навчальні заклади займаються підготовкою кадрів для інженерних військ?
— Їхнє ядро, як мовиться, становлять випускники факультету військової підготовки Подільського державного аграрно-технічного університету, який створено на базі колишнього Кам'янець-Подільського військового училища. На факультеті, про який йдеться, готують фахівців не лише для потреб Міністерства оборони, а й інших силових відомств: МВС, СБУ, МНС, Державної прикордонної служби.
У вересні 2001-го було створено центр розмінування, де за сім років його існування підготовлено близько чотирьох тисяч фахівців із розмінування й мінної безпеки, а також шість кінологічних розрахунків. Лише для виконання миротворчих місій в Анголі, Південному Лівані та в інших державах світу викладачі центру підготували близько 1400 фахівців.
— Україна бере активну участь у налагодженні миру в різних «гарячих точках» світу. Хотілось би почути про внесок інженерних військ ЗС України в цю благородну справу.
— Він, як на мене, є вагомим. Адже лише на Близькому Сході наші фахівці знешкодили понад 700 тисяч авіаційних бомб, артилерійських снарядів, мін та інших вибухонебезпечних предметів. Загалом протягом 1992–2008 років близько двох тисяч військовослужбовців інженерних військ узяли участь у миротворчих операціях, що проводилися під егідою міжнародних організацій на теренах колишньої Югославії, Анголи, Ефіопії та Еритреї, Іраку. Наприклад, 901-а окрема понтонно-мостова рота обладнала і утримувала впродовж тривалого часу наплавні мости, а в екс-Югославії наші вояки виконували завдання із розмінування районів, де розташовувалися наші миротворчі підрозділи, відновлювали маршрути доставки гуманітарної допомоги, забезпечували особовий склад питною водою і електроенергією. У Республіці Ірак, окрім розмінування і знищення інших вибухонебезпечних предметів, наші сапери проробляли проходи в мінних полях, завалах та інженерних загородженнях, займалися підготовкою котлованів і траншей для прокладання трубопроводів, ліній зв'язку, обладнували тимчасові позиції миротворчих підрозділів, блок-постів, надавали іншу допомогу у відновленні інфраструктури цієї країни. Про обсяги робіт, виконаних військовослужбовцями інженерних підрозділів 5-ї окремої механізованої бригади, котра, як відомо, дислокувалася в іракській провінції Васі, свідчить така статистика: вони реалізували 86 проектів, відбудувавши казарми для особового складу іракської армії, шість фортів, у яких згодом розмістилися підрозділи прикордонної поліції, відремонтували 12 шкіл, будинок муніципалітету в місті Ес-Сувейрі, будинок апеляційного суду, кілька систем водопостачання. Там, в Іраку, наші сапери мали справу з більш як 100 видами мін, гранат і снарядів, виробленими у різних країнах, зокрема, Італії, США, Китаї. Та, незважаючи на складність їхньої конструкції, українські військовики завжди знаходили «ключі» до них, що є свідченням високого професіоналізму. Я переконаний, що наші військовослужбовці залишили про себе добрі відгуки.
— Останнім часом чимало говориться про важливість досвіду військовослужбовців, котрі побували в «гарячих точках», для підвищення боєготовності нашої армії, поширення міжнародної співпраці в сфері оборони з іншими країнами.
— Досвід військовослужбовців, які побували за кордоном, намагаємось широко використовувати в інженерних військах. Звісно, що з урахуванням нашої специфіки, завдань, які виконуємо. Наприклад, до навчальних програм факультету військової підготовки ПДАТУ внесено певні доповнення, що стосуються підготовки офіцерів для наших військ.
Десятки наших офіцерів пройшли підготовку у Женевському міжнародному центрі гуманітарного розмінування, а також у центрах підготовки фахівців у Нідерландах, Швеції, Данії, Туреччини. На підставі досвіду миротворчих підрозділів із розмінування науковими й науково-педагогічними працівниками центру розмінування розробляються науково-технічні матеріали, що стосуються вдосконалення системи пошуку і знешкодження вибухонебезпечних матеріалів за системою міжнародних стандартів розмінування. Як наслідок, значно підвищилась безпека виконання завдань нашими підрозділами.
— Цього року, як відомо, сталися дві надзвичайні події, до яких була прикута увага нашого суспільства: пожежа на складах із боєприпасами на Харківщині й повінь в західних регіонах України. Чи брали ваші підлеглі участь в ліквідації їхніх наслідків?
— Звичайно. Нагадаю, що ми ліквідовували наслідки практично всіх стихійних лих, що спіткали Україну і в минулі роки. Насамперед тоді, коли річки виходили з берегів і нам доводилося їх «вгамовувати». Так було і влітку поточного року, коли стихійне лихо вивело з ладу тисячі мостів, доріг, інших важливих об'єктів, призвівши до підтоплень сотень населених пунктів. Наші солдати (кажу це без найменшого перебільшення) показали себе справжніми героями, рятуючи не лише матеріальні цінності, а й людське життя. Приміром, коли автомобіль, який перевозив понад 30 осіб, заглух серед бурхливої річки і під тиском швидкої течії почав сповзати до великої глибини, молодший сержант Олександр Кушнірук і старший солдат Леонід Герасим'юк «підставили» свій автомобіль, заблокувавши сповзання ГАЗ-53. Більше того, вони миттєво пересадили їх на своє авто і вивезли в безпечне місце. Ці 19–20-річні хлопці надзвичайно ризикували своїм життям, але в ту мить думали про життя інших людей, серед яких були і діти. Подібних випадків я міг би навести чимало: десятки військовослужбовців, серед яких багато воїнів-строковиків, нагороджені відзнакою міністра оборони України «Доблесть і честь».
Наші підрозділи також залучали до ліквідації наслідків практично всіх НП, що відбувалися, на жаль, і в попередні роки на об'єктах МО. Ми працювали в Новобогданівці, Цвітосі, Артемівську, зібравши і знешкодивши близько 400 тисяч боєприпасів. Звісно, що не стали винятком і склади, які знаходяться неподалік Лозової. Це означає, що нашим солдатам і офіцерам часто доводиться діяти за умов, максимально наближених до бойових.
— Як на мене, то військовослужбовцям інженерних військ, порівняно з їхніми колегами з інших родів військ, чи не найбільше доводиться діяти в екстремальних умовах. Чи не так?
— Звісно: така специфіка нашої служби. Нагадаю, що за роки незалежності України сапери інженерних військ виявили і знищили понад 600 тисяч мін, снарядів, гранат та інших вибухонебезпечних предметів. Люди свідомо вступають в поєдинок зі смертю, ризикуючи своїм життям. Вони це роблять задля життя інших. До речі, за останні 17 років під час знешкодження боєприпасів не загинув жоден наш військовослужбовець. Це є свідченням їхнього високого професіоналізму, вміння працювати і приймати єдино правильні рішення за найскладніших обставин.
— Користуючись нагодою, дозвольте, Богдане Володимировичу, привітати Вас і всіх військовослужбовців інженерних військ з наступаючим святом — Днем інженерних військ. Побажати Вам усіх життєвих гараздів. Вступаючи у поєдинок з іржавою смертю, ніколи не помилятися.
— Дякую за гарні побажання.

Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ

також у паперовій версії читайте:

• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО

назад »»»