ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА ЛЮДИНА І ПРАВО
ЗА БЕЗПЛАТНОГО АДВОКАТА ЗАМОВТЕ СЛОВО
Незважаючи на євроінтеграційні наміри нашої держави, вона й досі не може привести систему безоплатної юридичної допомоги до міжнародних стандартів. Хоча на розгляд парламенту подано кілька проектів відповідного закону, але справа так і не зрушила з мертвої точки.

БЕЗ КОМПЛЕКСНОГО РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ ВТІЛИТИ ІДЕЮ ПРО БЕЗОПЛАТНУ ПРАВОВУ ДОПОМОГУ НЕМОЖЛИВО, ЗАЯВЛЯЮТЬ ЕКСПЕРТИ
Кожен із авторів законопроекту має своє бачення
Системи безоплатної правової допомоги — неодмінного атрибута демократичного суспільства — в Україні немає, хоча суттєві передумови для її створення були закладені понад два роки тому, коли глава держави підписав відповідну концепцію. Згодом почали діяти пілотні проекти в Харкові, Хмельницькому та Білій Церкві, фінансовані за рахунок спонсорських коштів доброчинної організації — Фонду Віктора Пінчука — та міжнародного фонду «Відродження». У квітні нинішнього року Президент України затвердив Концепцію реформування кримінальної юстиції, де зокрема передбачено завершити становлення адвокатури як незалежної самоврядної організації, що здійснює функцію захисту у кримінальному провадженні, а також реалізувати концепцію формування безоплатної правової допомоги.
Здавалося б, це дає підстави сподіватися на непогані результати, але втілення задекларованих принципів виглядає похмуро.
Така категорія, як безоплатна правова допомога, у нас законодавчо не врегульована, хоча вона визначена в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (обидва документи ратифіковані нашою державою). Однак міжнародні правові документи у вітчизняному праві, в процесі майже не використовують, зазначив один із керівників навчальної юридичної консультації Академії адвокатури України Армен Нерсесян. Так само, як і конституційну норму, згідно з якою кожен має право на правову допомогу, хоча всі ці норми є нормами прямої дії.
Поки не буде реформовано кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, матеріально-процесуальне право, ухвалення закону про безоплатну правову допомогу буде таким собі fata morgana, наголошує менеджер програми «Право та освіта» міжнародного фонду «Відродження» Маркіян Дулеба. Хоча нині у Верховній Раді зареєстровано із десяток проектів цього нормотворчого документа. До слова, не слід забувати і про політичну складову: кожен із його авторів має своє, відмінне від інших бачення цього закону.
Ухвалення закону про безоплатну правову допомогу гальмує старий Кримінально-процесуальний кодекс, ухвалений у 60-х роках минулого століття. Наразі триває обговорення його концепції. Не настільки, але також старим є закон про адвокатуру, який не відповідає сучасним реаліям. За відсутності згаданих документів ухвалювати закон про безоплатну правову допомогу було б не зовсім логічно, адже законодавчими змінами необхідно займатися комплексно, а політична нестабільність не дає цього робити.

З'явиться паралельна державна адвокатура?
Пропозиції щодо того, якою має бути безоплатна правова допомога, є суперечливими. За чинними Кримінально-процесуальним кодексом і законом про адвокатуру вона надається лише в окремих категоріях справ. Експерти міжнародного фонду «Відродження» обстоюють позицію, згідно з якою такий вид допомоги мав би бути передбаченим не лише в кримінальному, а й у цивільному процесі, в тому числі стосовно трудових відносин. У будь-якому разі для запровадження безоплатної юридичної допомоги потрібні великі бюджетні кошти, яких у держави немає. Для прикладу, в Голландії з 16-мільйонним населенням для цієї мети щороку виділяється понад 40 мільйонів євро. Неважко підрахувати, якою має бути ця сума в Україні, де населення майже втричі більше. У нас навіть невеликі суми, які передбачено в державній скарбниці, використовуються не повністю, тому що не всі адвокати надають таку допомогу — неконкурентоспроможна платня не заохочує. Та й порядок подання документів на оплату праці адвоката за рахунок держави є настільки складним, що захисники воліють не отримати зароблене, аби лишень не витрачати час і сили на обтяжливу процедуру.
Каменем спотикання є й те, хто і як розподілятиме кошти, виділені на безоплатну правову допомогу. Є прихильники створення спеціального фонду (ця ідея має багато плюсів і мінусів). Тривають суперечки, яким чином це слід контролювати, хто має це робити — Міністерство юстиції чи Кабінет Міністрів.
Проект відповідного закону, підготовлений Мін'юстом, викликав тривогу Спілки адвокатів України (САУ). У зверненні її президента Тетяни Варфоломеєвої до міністра юстиції йдеться про те, що САУ вбачає у намірі посадовців перекласти забезпечення права громадян на безоплатну правову допомогу на неадвокатські структури, «спробу відновити державне керування адвокатурою, запровадження в Україні паралельної державної адвокатури, порушення конституційних норм, котрими саме на адвокатуру покладається надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах, в тому числі і безоплатної».
До слова, в сусідній Молдові закон «Про юридичну допомогу, що гарантується державою», ухвалено ще торік. Її забезпечення покладено на громадських адвокатів і адвокатів, що надають її за заявою. Їх відбирають на конкурсних засадах.

«Навіщо вам це треба?»
У Концепції формування системи безоплатної правової допомоги передбачено: відбирати, заохочувати і фінансувати гідних людей, які б займалися її наданням, — то є обов'язок держави. На практиці це виглядає майже з точністю до навпаки. Як зазначив один із керівників навчальної юридичної консультації Академії адвокатури України, голова комітету цивільного права Спілки адвокатів Дмитро Пархоменко, представники влади неоднозначно сприймають пропозиції направляти до них людей, котрі потребують такої допомоги. Запитують: «Навіщо вам це треба?» Начальник управління соціального захисту Шевченківської в Києві райдержадміністрації сприйняла пропозицію правників без ентузіазму: мовляв, ви навчите своїх клієнтів, а потім вони, озброєні знаннями про свої права, приходять до нас і вимагають їхньої реалізації. «Деякі чиновники вважають, що ми взялися за цей проект, аби зробити собі ім'я до виборів», із сумом зазначає Дмитро Пархоменко. Держава не тільки не сприяє наданню такої допомоги, а навіть не реагує на ініціативу тих, хто хоче це робити своїми силами.
На нехтування такою ініціативою скаржиться і Армен Нерсесян. У посадовців і пересічних громадян відсутнє розуміння того, що безоплатна правова допомога може бути не менш ефективною, ніж платна. Аби надавати її, є добра воля кількох вищих навчальних закладів, де діють найкращі в країні юридичні клініки (Академія адвокатури, Києво-Могилянська академія, Міжнародний університет, Харківська юридична академія, Львівський і Донецький національні університети), але їхні зусилля не знаходять у представників влади не лише підтримки, а й навіть простого розуміння.
У європейських країнах система безоплатної правової допомоги, без якої неможливо реалізувати право на справедливий суд, діє тривалий час, в Україні поки що йдеться про її розбудову. Безплатний адвокат є, як стверджують жартівники, лише в Конституції. Між тим харківські міліціонери знайшли спосіб протидії пілотному проекту, котрий там втілюється на базі Київського райвідділу внутрішніх справ. Тепер, аби адвокати «не заважали» працювати, затриманих намагаються доставляти до сусідніх райвідділів або не повідомляють захисникам про них, хоча є відповідна домовленість. Тож і нині, попри всі спроби реформування, стан надання безоплатної правової допомоги є незадовільним і не відповідає основним європейським вимогам доступу особи до правосуддя. Чинне законодавство містить окремі положення, якими передбачається право на таку допомогу, але системи, що забезпечувала б реальний доступ до неї, немає.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:

• КІЛЬКІСТЬ ВЗЯТИХ ПІД ВАРТУ ЩОРОКУ ЗМЕНШУЄТЬСЯ
• І В ТЮРМІ МОЖНА ОФОРМИТИ РОЗЛУЧЕННЯ
• ПЛЕНУМ ДАВ РОЗ'ЯСНЕННЯ
• ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО

назад »»»