ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА УКРАЇНА І СВІТ
ГРУЗІЯ ДАЄ НАДІЮ МОЛДОВІ?
Днями у Женеві провалом закінчилася спроба Європейського Союзу і Організації з безпеки та співробітництва в Європі посадити за стіл переговорів Росію й Грузію. Переговорний процес щодо гуманітарних проблем російська дипломатія вирішила перетворити на визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії, так би мовити, з «чорного ходу».

Це виявилося неприйнятним для Грузії. Єдине, до чого домовилися Росія та Грузія,— продовжити переговори, за попередньою домовленістю 18 листопада 2008 року. Росія сподівається, що загострення економічної кризи в Грузії зробить Тбілісі поступливішим. Делегації Сухумі й Цхінвалі погоджуються на переговори лише за умов рівноправного представництва, тобто фактичного визнання своєї незалежності. Грузія вважає ці території «тимчасово окупованими».
Таким чином, позиції учасників переговорів залишаються протилежними, що робить на цьому етапі переговорний процес приреченим. Продовжує діяти принцип: чия армія сильніша, той і миротворець. Поновилися провокаційні перестрілки у прикордонній зоні між Грузією і Південною Осетією. Сторони забувають, якщо до когось від початку відносин ставитись, як до ворога, то він ворогом і стане. Грузинські застереження, зокрема, висловлені Едуардом Шеварднадзе про те, що визнанням незалежності Абхазії та Південної Осетії Росія закладає міну під фундамент власної федерації, відкидаються Кремлем. Хоча цей небезпечний прогноз, здається, починає справджуватися. Дедалі напруженішою стає ситуація Інгушетії, яка невдоволена «проосетинською» позицією Москви. Адже на початку 90-х років осетинсько-інгушський конфлікт був не менш гострим, ніж чеченський.
Чи не єдиним позитивом поки можна вважати те, що серпневе російсько-грузинське військове зіткнення підштовхнуло Молдову та Придністров’я до пошуку компромісів. Днями президент Молдови Володимир Воронін запропонував новий план. Його сутність полягає у наданні Придністров’ю статусу широкої автономії. Відповідно до пропозицій Тирасполь збереже за собою власні правоохоронні органи, матиме особливі позиції у молдовському парламенті, де зможе ветувати неприйнятні для себе рішення. Серйозні поступки пропонуються щодо зовнішніх зносин. Придністров’я матиме право блокувати вступ Молдови до НАТО та право на самовизначення в разі гіпотетичного об’єднання Молдови і Румунії.
Частина прагматично налаштованих придністровських політиків із зацікавленням сприйняла новий план. Однак найбільш «твердолоба» фракція наполягає на федеративних зв’язках із Молдовою. Так само націоналістична молдовська опозиція переконана, що комуніст Воронін напередодні парламентських виборів, запропонованих на весну 2009 року, пішов на великі поступки Тирасполю.
Лише українська дипломатія, яка донедавна позиціонувала себе як регіонального лідера ГУАМ, загрузла у внутрішньополітичному болоті й фактично втратила ініціативу у переговорному процесі щодо врегулювання «заморожених конфліктів».

Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:

• КОЛУМБІЙСЬКА ПРОБЛЕМА ВАШИНГТОНА
• ХРИСТИЯНИ ІРАКУ ПРОСЯТЬ ДОПОМОГИ
• «ГОЛОВНИЙ БІЛЬ» ІСПАНІЇ
• НА БАНКНОТІ — ПИСЬМЕННИЦЯ

назад »»»