ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КУЛЬТУРА
СПІВОЧЕ ПОВЕРНЕННЯ КВІТКИ
Дівчинці, народженій на американській землі в сім’ї вихідців зі Львівщини Іванни й Володимира Цісиків, дали ім’я Квітка. Воно стало пророчим і символічним — це зрозуміє кожен, хто бодай раз почув її солов’їний спів. Ця Квітка різнобарвна: вона може бути рутою, що допомагає причарувати вподобану людину; любистком, який допоможе забути все, що наразі хвилює, або євшан-зіллям, що нагадає про рідну землю тим, хто давно її відцурався.

Її голос в Україні пролунав у 1990-ті. Ми відкривали для себе ні з ким незрівнянну магічно-чарівну манеру виконання українських пісень. А співачка раділа, що здійснилася заповітна мрія — її особисто, родини, й сотень тисяч українських емігрантів, праотча земля яких нарешті здобула волю. Квітка Цісик хотіла повернутися в Україну не тільки на аудіокасетах, а й приїхати з живими концертами. Здавалося, гастролі неодмінно попереду. Та все щось заважало — зайнятість, невідкладні справи. І врешті, сталося непоправне...
Наразі її вітають з тріумфальним поверненням на батьківщину. Справді, це той випадок, який підтверджує безсмертя співочої душі, над якою не владна смерть. Ім’я й талант Квітки Цісик продовжує об’єднувати людей на різних континентах. Здається, це просто містика, в яку важко повірити. Два роки тому голос неземної краси почув наш співвітчизник, а нині громадянин США Олександр Гутмахер. Приїхавши в гості до Києва, якось у таксі почув диск, який вразив його: професійний музикант, випускник Одеської консерваторії усвідомив, що співає не жінка, а українська душа. Цей спів круто змінив його життя. «Хто це?» — запитав він у таксиста. «Ваша, американка»,— почув у відповідь. Олександр нічого не знав про загадкову артистку. Повернувшись до Америки, розпочав пошук. Віднайдений музичний, біографічний матеріал тільки розпалював цікавість, спонукав не спинятися. Ще кілька містичних збігів обставин. Гутмахер опинився в тій самій онкологічній лікарні, в якій колись лежала Квітка. Довідався і там дещо про неї. Його зусилля увінчалися успіхом — 29 березня цього року в українському районі Нью-Йорка, поблизу Українського музею й вулиці Шевченка, відбулася перша велика імпреза творчості Квітки Цісик. Цей вечір перетворився на свято, знищивши всі етнічні кордони, на ньому єдині були всі ті, хто колись полишив рідну землю, але тримає її в серці. Зворушила пісня й тих, хто народився за океаном.
Для продюсера й режисера імпрези Олександра Гутмахера вона стала лише вдалим початком задуманої справи. За словами Олександра, для того щоб порозумітися з міністром культури і туризму України Василем Вовкуном, йому вистачило одного дня. Пан Василь, не вагаючись, сказав: «Будемо робити фестиваль пісні імені Квітки Цісик».
«Хочу, щоб вечори пам’яті й повернення дивовижної співачки після Нью-Йорка й Києва відбулися в Москві»,— сказав Василь Вовкун. І пояснив своє бажання тим, що в цьому місті живе найбільша на пострадянській території українська громада. На жаль, чимало тих людей швидко забувають, звідки їхнє коріння. Міністр сподівається, що приклад Квітки наверне цих людей до думки, що Прекрасна Няня — не єдиний можливий образ нашого земляка в Білокам’яній.
Ім’я незабутньої Квітки допомогло вже не за день, а за кілька годин установити контакт ще двом жінкам — піар-менеджерам компаній «Дель Арте» Ользі Стельмашевській та «Ейвон» Вікторії Харченко. Почувши від Ольги пропозицію взяти участь у проведенні благодійного вечора, присвяченого співачці, Вікторія одразу погодилась, висловивши ідею, що ця акція має стати не тільки мистецьким, а й соціальним проектом. Зібрані від нього кошти варто спрямувати на допомогу хворим на рак молочної залози, адже від цієї страшної хвороби померли жінки родини Цісиків — Квітка, її мати Іванна й сестра Марія.
Так народився перший українсько-американський спільний проект «Незабутня Квітка». Він розпочався напрочуд цікавим і зворушливим вечором в Українському домі. Ще перед тим, як згасло світло в залі, зазвучали знайомі записи. Той голос, у якому завжди бринить емігрантська сльоза, виводив «Черемшину», «Тече річка невеличка», «Ой, видно село», «Стоїть гора високая», «Чуєш, брате мій?». Згодом на екрані ми побачили безцінні відеоматеріали, надані для вечора родиною співачки (їх привезла до Києва сестра Квітки — Христина Лев). На стрічці бачимо багатолику жінку. Так, у ній уживалися ніби дві особистості: одна — американка, високооплачувана виконавиця рекламних джинглів компаній «МакДональдз», «Форд», «Кока-Кола», «Американські авіалінії» та багатьох інших. А друга — та, що береже в серці юнацькі мрії про оперний спів (свій голос вона шліфувала в Нью-Йоркській консерваторії) та вкладає зароблені гроші в запис дисків із українськими піснями. Вона встигла випустити два магнітоальбоми — «Квітка. Пісні з України» й «Два кольори». Для їхнього якісного запису артистка збирала такі бездоганні інструментальні ансамблі, які нечасто могли собі дозволити більшість тодішніх поп-зірок США. Недарма диски зібрали купу нагород у Канаді, а в 1990 році були номіновані на «Греммі» в категорії «Сучасний фольк».
На вечорі в Українському домі поряд із розповідями про жінку-легенду звучали й пісні. Свої квіти, ні, не у вінок, а в пишний букет пам’яті, вплітали Ніна Матвієнко, Марія Стеф’юк, Олег Скрипка, Марія Бурмака, Сергій Охримчук.
«Незабутня Квітка» — це пісні, люди, котрі замовляли запрошення на концерт, їхали з Кіровограда, Черкас, Умані. Це й дівчина з Криму, яка написала на одному з сайтів, що завжди розмовляла й писала вірші тільки російською. Але почувши запис Квітки Цісик два місяці тому, не може вийняти диск із магнітофона, і тепер природно заговорила українською.
Організатори українсько-американського благодійного вечора вірять, що вдасться провести подібні зустрічі й в інших містах України і не тільки. А далі народиться фестиваль, котрий увічнить співоче ім’я.
також у паперовій версії читайте:

• ЇХ СЕМЕРО, І ВСІ КОХАЮТЬ...
• ПРЕМ'ЄРА КАМЕРНИХ ОРКЕСТРІВ

назад »»»