ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА КРИМІНАЛ
ОЗБРОЮЄМОСЬ?

Минулого тижня у Верховній Раді України було зареєстровано кільканадцятий за ліком законопроект про зброю.

Правознавці неодноразово нарікали з приводу того, що в Україні, на відміну від її найближчих сусідів — Росії, Білорусі, Молдови, не кажучи про країни далекого зарубіжжя, досі немає повноцінного закону про зброю. Одначе правового вакууму у цій сфері не спостерігається — порядок виготовлення, придбання та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї й зброї з гумовими кулями регулює інструкція, затверджена наказом МВС від 21.08.1998 р. № 622. Там усе докладно розписано, зокрема про те, які види зброї можна купувати без спеціального дозволу, а які лише з ним. Для тих же, хто спробує придбати її в обхід закону, існує ст. 263 Кримінального кодексу України — «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами».
Звичайні люди, скажемо прямо, не дуже потерпають від відсутності закону про зброю, оскільки цей випадок належить до числа тих, про які в народі кажуть, що сім літ мак не родив, і голоду не було. Щодо попередніх відхилених законопроектів, то всі вони «дихали» одним бажанням: розширити коло власників зброї й тим самим збільшити ринок збуту для виробників і експортерів цієї продукції. Не став винятком і останній законопроект. Його метою, звичайно, проголошена турбота про забезпечення конституційного права громадян України на захист свого життя, здоров’я і власності, а також про військово-патріотичне виховання молоді чи то відновлення традицій українського козацтва! Проте всім зрозуміло, що насправді авторів законопроекту надихала інша мета, про яку в його тексті йдеться без зайвого пафосу — розвиток вітчизняного збройового виробництва. Оскільки вітчизняних виробників можна перелічити на пальцях, то мовиться про конкретні інтереси конкретних комерційних структур.
Утім, нічого аморального в цьому немає, бо торгівлею зброї залюбки займаються будь-які режими — демократичні й диктаторські. Тому читачів варто хоча б побіжно ознайомити з основними пропозиціями законопроекту, авторами якого виступили двоє народних депутатів із двох різних політичних таборів — Партії регіонів і блоку Юлії Тимошенко.
Отже, нині чинним законодавством приватним особам практично дозволено володіти лише одним видом вогнепальної зброї — мисливською. До неї належать гладкоствольні рушниці, в яких довжина ствола не повинна бути меншою від 450 мм, а загальна довжина зброї — не менше 800 мм. Стосовно бойової нарізної вогнепальної зброї, то нею мають право користуватися тільки працівники державних установ, організацій і підприємств.
Відомо, що немає правил без винятку, і в цьому разі винятком є нагородна зброя. Нагородною зброєю може бути шабля і кинджал, мисливська гладкоствольна рушниця і бойовий нарізний пістолет. На жаль, керівники деяких державних органів частенько зловживали своїми правами і нагороджували людей, котрі не відзначилися нічим особливим, за що можна було дарувати зброю. Хіба що заплатили за це кому слід. Оскільки далеко не кожен громадянин має блат, приміром, у міністра внутрішніх справ, то можна стверджувати, що для переважної більшості приватних осіб доступ до бойової вогнепальної зброї був закритий.
Законопроектом, про який йде мова, також не планується надавати громадянам право на придбання, зберігання і носіння короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, тобто бойових пістолетів. Зате ним пропонується не оригінальний хід, яким можна обійти цю норму — надати право на володіння нею підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності для озброєння особового складу своєї охорони.
Таку зброю пропонується віднести до категорії службової зброї, причому куля до її боєприпасів не повинна мати осердя з твердих матеріалів, що має зменшити ймовірність трагічних наслідків від її застосування. Звичайно, право на придбання службової зброї, на думку авторів законопроекту, має видаватися лише фірмам, які отримали ліцензії на право виконання своїх статутних завдань, пов’язаних із охоронною діяльністю, крім того, створили надійні умови для її зберігання.
Проте легко передбачити можливі зловживання в цьому плані, адже керівники фірм можуть формально зарахувати до штату охоронців будь-кого, навіть юних секретарок, котрим ледь виповнився 21 рік. Було б з їхнього боку бажання мати пістолет. В органах міліції, наприклад, де кожен її працівник має право на зберігання та носіння вогнепальної зброї, існує надсувора система контролю за порядком її використання. Завдяки цьому випадки зловживання зброєю у міліції носять поодинокий, але не масовий характер. Чи зможуть забезпечити подібний контроль керівники приватних фірм — питання, як кажуть, з багатьма невідомими.
Є в законопроекті ще один сумнівний момент: пропонується надати усім громадянам право власності на пістолети, призначені для відстрілу гумових куль несмертельної дії. За винятком тих, хто був засуджений, має проблеми з психікою чи не має постійного місця проживання. Нині дозвіл на володіння такою зброєю, згідно зі згаданою нами інструкцією, видається обмеженому колу громадян для виконання службових обов’язків і за письмовим клопотанням з місця їхньої роботи.
Наслідки від того, як народ скористається подібною можливістю масового озброєння, передбачити важко. Може кинеться до збройних магазинів, а може й ні. Зате легко передбачити вигоду, яку отримають комерційні структури, пов’язані з військово-промисловим комплексом. Україні, наприклад, у спадок від Радянської армії дісталося чимало звичайної стрілецької зброї й, зокрема, пістолетів Макарова, які в такій кількості не потрібні ні збройним силам, ні правоохоронним органам. Проте їх легко переробити на пристрої для відстрілу гумових куль. Причому таким чином, що бойовими кулями з них стріляти не можна, але гумовими — скільки завгодно.
З одного боку, для держави це вигідно, адже це — можливість поповнити бюджет від товару, який лежить мертвим вантажем. Але з іншого боку, уявіть собі, що вулицями ходитимуть 18-літні хлопчаки з «гумовими» пістолетами, котрі, на перший погляд, не відрізниш від бойових. Адже саме до 18 років автори законопроекту пропонують знизити віковий ценз на володіння і користування зброєю самооборони, до якої належать пристрої для відстрілу гумових куль. Гадаю, багатьом співвітчизникам буде моторошно від однієї думки про це.
Тож, напевно, з цих міркувань більшість депутатів не підтримає законопроект і його спіткає доля усіх кільканадцяти його попередників.

Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:

• ХРОНІКА ПРИГОД
• ПОВІЯ-ГРАБІЖНИЦЯ
• ЧЕРНІГІВСЬКІ ФАЛЬШИВОМОНЕТНИКИ

назад »»»