ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА НАОДИНЦІ З ЧОРНОБИЛЕМ
МАРОДЕРИ В ЗОНІ ВІДЧУЖЕННЯ
Прип’ять... Колись тут вирувало життя: місто, зважаючи на середній вік його жителів, вважалося чи не наймолодшим не тільки в Україні, а й у Союзі. Та 27 квітня 1986 року близько 100 тисяч прип’ятців були евакуйовані зі своїх домівок. Через аварію на Чорнобильській АЕС місто зазнало значного радіаційного забруднення, тож залишатись у ньому було неможливо.

— З собою взяли лише документи і деякі особисті речі,— згадує Галина Наумова, яка працювала на станції оператором енергоблока.— Усе, що нажили з чоловіком за 17 років подружнього життя, довелося залишити.
Так сталося, що через дев’ять років Галині Михайлівні довелося побувати у своєму колишньому помешканні. Вона була приголомшена побаченим: там не було ні меблів, ні посуду, що залишили, спішно покидаючи місто, навіть паркет зник.
— Побаченим поділилася з такими ж чорнобильськими «біженцями», як і сама, котрі отримали квартири в Києві,— розповідає жінка.— Ті заспокоїли, мовляв, не дивуйся: ті меблі давно вивезені і продані. Шкода лише людей, які їх купили, не здогадуючись, що речі радіаційно забруднені.
Після Чорнобильської катастрофи були евакуйовані не лише жителі Прип’яті, а й ще майже 70 населених пунктів Полісся. Їхні оселі одразу ж привернули увагу охочих до чужого добра.
— Уже в травні ми затримували мародерів, які виносили з квартир різний скарб,— згадує Олександр Марущак, який у ті дні в складі міліцейського підрозділу охороняв громадський спокій.— Зазвичай це був посуд, килими, телевізори...
Не гребували мародери й одягом. Чи знали вони, що весь цей крам настільки насичений радіонуклідами, що той, хто його придбає, певною мірою підпише собі і своїм рідним смертний вирок?
— Звісно, що знали,— вважає Олександр Маркіянович.— Але ця обставина їх не цікавила. У роки війни мародерів розстрілювали на місці. А ці хіба кращі?..
Прип’ять, десятки сіл, жителів яких евакуювали до інших регіонів, потрапили до так званої зони відчуження — території, яка зазнала найбільшого радіаційного забруднення й обнесена колючим дротом. «Незаконне проникнення, до зони суворо заборонено», «Полювання і риболовля заборонені», «В’їзд лише за спеціальними перепустками» — щити з такими попередженнями впадають в око, тільки-но ви наближаєтесь до зони. Я не раз бував у Чорнобилі, на самій станції, і щоразу доводилося отримувати спеціальні перепустки, відтак пред’являти їх міліціонерам, що чергують на контрольно-перепускному пункті.
— А чи можна потрапити до зони нелегально? — поцікавився я в знайомого міліціонера, який несе там службу.
— Звісно,— посміхнувшись, відповів він.— Принаймні для старожилів це не є проблемою: вони знають ті місця, як свої п’ять пальців.
Дехто звинувачує міліціонерів, мовляв, коли б вони як слід виконували свої обов’язки, то й миша не проскочила б у зону. Що ж, мабуть, не всі з них сумлінні. Але особисто в мене язик не повертається звинувачувати в цьому самих лише правоохоронців. Нагадаю, що зону по периметру завдовжки майже 350 км охороняють лише 200 міліціонерів.
Відтоді, коли зона була обнесена колючим дротом, минуло понад 20 років. За цей час загородження в багатьох місцях зруйновано, що лише на руку тим, хто бажає поправити власне матеріальне становище.
— Я категорично не згоден з тими, хто вважає, що правопорушення, пов’язані з незаконним проникненням на територію зони відчуження, є незначними і не слід надто перейматися ними,— переконаний заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Холоша.— Адже порушники не просто прогулюються лісом, а збирають гриби, ягоди, полюють, рибалять, потім продаючи продукти на ринках Києва, інших населених пунктів. І люди, які її купують, отримують додаткове внутрішнє опромінення, що неабияк шкодить їхньому здоров’ю.
Утім, приїздять сюди не лише по гриби та ягоди: багатьох манить метал, якого тут багато. Для ліквідації наслідків катастрофи були стягнуті тисячі одиниць різноманітної техніки. Після експлуатації МАЗів і КамАЗів безпосередньо на самій станції вони настільки забруднилися радіацією, що стали непридатними для подальшого використання за межами 30-кілометрової зони. Урядова комісія ухвалила залишити їх на території зони. За кілька десятків кілометрів від самої станції — звалище техніки, або, як ще його називають, автомобільний цвинтар. На ньому є навіть вертоліт. Уся ця техніка залишиться просто неба, привертаючи увагу зловмисників.
— Про те, що звідси спритники вивозять автомобільні двигуни, різні запчастини, давно відомо,— відверто розповідав мені знайомий постовий.— Але команди на затримання ніхто не давав...
Із зони вивозять метал, деревину протягом тривалого часу. Не так давно працівники СБУ затримали групу ділків, що транспортувала чергову партію вантажу. Взяли їх тоді, коли вони везли метал на один з пунктів прийому брухту. Про розмах «бізнесової» діяльності свідчить той факт, що «бізнесмени» мали намір вивезти і вертоліт, плануючи використовувати його як кафе в одному з міст Київщини.
Скільки за роки, що минули від того дня, коли на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, у зоні відчуження незаконно побувало різних спритників, ніхто не знає. Але рахунок, як кажуть самі правоохоронці, йде на десятки тисяч. Невідомо й те, скільки металу, деревини вони вивезли, у скількох квартирах з неї постелили підлогу чи в скількох оселях стоять меблі, що аж світяться від радіації. Рахунок, мабуть, теж йде на тисячі тонн і тисячі таких осель. Пересічні громадяни розплачуються здоров’ям, а то й життям.
Парламент України вніс до чинного законодавства поправки, які посилюють кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до зони відчуження і будь-який промисел на її території. Проте лише за перше півріччя поточного року правоохоронці затримали і притягли до адміністративної відповідальності близько 300 чоловік. Порушено проти них дев’ять кримінальних справ. Та чи дійдуть вони до судів і якими будуть вироки служителів Феміди, невідомо. Якщо зловмисники, чия вина буде доведена під час судових засідань, отримають по заслузі, то це стане уроком для інших. Якщо ж ні...
Зона відчуження існуватиме ще довго. Тож висновок один: слід зробити все можливе, щоб вона перестала, нарешті, бути принадою для пройдисвітів і загрозою для решти.

Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:

• НЕМОВ ФАТА-МОРГАНА
• ВОЛЬЄР ПОБЛИЗУ САРКОФАГА
• ГРИБИ ПРОТИ УРАНУ

назад »»»